Життя переможе: історії незламних жінок Херсонщини воєнного часу

Сильні жінки – норма для Херсонщини, де залишаються жити і працювати мужні і талановиті українки. 8 березня, у Міжнародний день боротьби за права жінок, пригадуємо історії наших незламних землячок, про яких писала “Білозерка. Інфо” протягом року.

• “Я воюватиму до перемоги”. Історія бойової медикині зі Станіслава Світлани Гаврилів. Вона прийшла до Миколаївського військкомату 2023 року. Війна давно стала для Світлани Гаврилів щоденним випробуванням на міцність. У пеклі Маріуполя загинув її старший син Іван: морський піхотинець разом із побратимами боронив Україну на заводі Ілліча. Служать сини Олег та Мар’ян, чоловік Василь, донька Василина допомагає війську. Світлани Гаврилів – бойова медикиня 28-ї механізованої бригади, мати чотирьох дітей, волонтерка, жінка-воїтелька, неймовірну історію життя якої розказало наше видання.
• Сад життя: як білозерчанка вирощує екзотичні культури під обстрілами. Жителька Білозерки Валентина Березіна понад 40 років займається власним садом, у якому завдяки кропіткій праці, легкій руці та любові до рослин ростуть також і екзотичні гранати, хурма та інжир. Як садівництво підтримує білозерчанку під час війни з Росією – дізнавалося наше видання.
• “Тримайте рівновагу, навіть коли світ хитається!” – учителька фізкультури Музиківського ліцею Наталія Борисова. Для своїх вихованців Наталія давно стала не просто вчителькою, а наставницею, порадницею і другом. Під час повномасштабної війни проти Росії уроки фізкультури у Музиківському ліцею набули нового сенсу. Тут не лише виконують вправи та змагаються в онлайн-челенджах, а й навчають тримати рівновагу у світі, що хитається від вибухів. Про виклики війни, уроки онлайн та віру в своїх вихованців говорило наше видання з учителькою фізкультури Музиківського ліцею Наталією Вікторівною Борисовою.
• Історія квіткової стійкості з Чорнобаївки. У незламній Чорнобаївці проростає життя: виплекані працьовитими руками й щирим серцем місцевих господинь, попри щоденні тривоги та небезпеку, у теплицях і на клумбах розкривають пелюстки петунії, півонії, троянди, чорнобривці… До вашої уваги – історія про двох жінок із Чорнобаївки, для яких вирощування квітів стало більше ніж хобі: Надія Князь та Поліна Воронова повністю присвятили себе улюбленій справі.
• «Я покладу своє життя на вівтар твоєї долі, синку»: третій рік Валентина Щербина з Приозерного бореться за свого сина в полоні. Між обстрілами, під час тривог, ховаючись від дронів, вдень і вночі — де б не була і що б не робила — Валентина Щербина думає про свого сина. Понад два роки він у російському полоні. Миколу разом із його другом Олександром викрали 14 листопада 2022 року з будинку в селі Новотроїцьке, що на лівому березі Дніпра. Правобережну Херсонщину вже звільнили, та Микола не встиг дістатися додому. Йому було лише 21, коли російські військові наділи на голову мішок і повели у невідомість.
• «Коли я вперше взяла до рук зварювальний апарат, відчула мурахи на шкірі!» Як Світлана Стасюк зі Станіслава освоїла «нежіночу» професію. У чому сила справжньої жінки? Ламати стереотипи, братися за важку справу, сподіватися на чоловіче плече чи жити в гармонії з собою? Це питання здається вічним. І доки світ шукає на нього відповідь, жінки дивують своїми вчинками й можливостями. Як-от історія Світлани Стасюк зі Станіслава, яка у 45 років круто змінила свою професійну долю — поїхала на роботу до Польщі й опанувала там професію зварювальника. Наразі жінка повернулася в Україну і вже думає, як опанувати нову професію.
• “Віримо, що війна скоро закінчиться, виїжджати не збираємось, а далі – життя покаже!” – Оксана Маліновська. Білозерчанка Оксана Маліновська до війни працювала вчителем у місцевій школі, потім методистом у Центрі позашкільної освіти, вела військово-патріотичний напрямок. Хто б міг подумати, що знання, які вона давала дітям із військової справи, незабаром багатьом знадобляться у житті…
• “Насправді ми даруємо не пряник, а емоційну насолоду!” Як майстриня з Херсонщини відновила бізнес на новому місці. Пряники мешканки одного з містечок лівобережної Херсонщини дарували людям радість, а згодом, коли війна змусила покинути свій рідний дім, саме ця робота допомогла їй не поставити життя на паузу, а розпочати працювати на новому місці. Журналісти “Білозерка.info” знайшли Олену Філоненко і розпитали, як іде пряничний бізнес та що змінилося в житті у час повномасштабної війни.
• Чому білозерська молодь залишається вдома попри війну. У Білозерці, яка сьогодні мало не щодня потерпає від ворожих обстрілів, у громадському секторі працюють молоді дівчата, які вирішили не шукати безпечного прихистку далеко від дому. Серед таких – мешканки Білозерки, волонтерки-фасилітаторки громадської організації “Білозерський центр регіонального розвитку” Діана Селецька та Вікторія Морозенко. Дівчата, долаючи небезпеку, дістаються у села громади і проводять там різноманітні активності, таким чином допомагаючи людям пережити воєнне лихоліття. Отож, знайомимося з фахівчинями центру ближче та розпитуємо двох подруг про те, де черпають натхнення працювати для тутешніх людей.