Жителі Томинобалківського старостату гуртуються, щоб вижити під час війни — Микола Любченко

Населені пункти Томинобалківського старостату останнім часом потерпають від навали російських дронів і артилерійських обстрілів. Проте мешканці Томиної Балки, Новодмитрівки і Розливу не здаються і об’єднуються задля виживання під час жорсткої війни.

Яка ситуація наразі у цих селах – дізнавалося наше видання у старости Миколи Любченка.

“Ситуація безпекова кращою не стала. Дронові атаки з боку окупантів почастішали. Іноді навіть важко вийти на вулицю, бо усе небо в БпЛА. Через Новодмитрівку взагалі у них “трафік” – літають нескінченно.

Наразі жителі Томиної Балки почали частіше користуватися укриттям, 15-20% точно. Укриття у нас гарно облаштоване: там тепло, є розкладні ліжка, туалет, тож можна перебути там російські обстріли”.

Останнім часом ворог став атакувати села старостату ще й з “Градів” та артилерії. З ранку до обіду вогонь може бути дуже щільним, на вулиці знаходитися небезпечно.

“Проблема навіть використати генератор, бо якщо летять дрони – можна не почути, а це критично. Проте ми гуртуємося, бо тільки так можемо вижити. Разом ремонтуємо пошкодження від обстрілів, возимо гуманітарку. ADRA та волонтер Женя Мунтян нас не забувають, привозять продуктові набори. GEM теж, у них броньоване авто, хоч і невеличке, можуть нам доставити 160 наборів з продуктами”.

Щоб людям поїхати кудись за межі села – це справжній “квест”, бо дорога контролюється ворожими дронами.

“Я, наприклад, їду до Білозерки на наради чи у робочих справах, жену на великій швидкості, щоб втекти від дрона. А коли везеш пальне для Пункту незламності, то дуже страшно – адже, не дай Бог, вибухне авто через атаку БпЛА… Проте Білозерська СВА надала нашому старостату гарну потужну машину, яка нам дуже допомагає в усьому”.

Микола Миколайович зазначив, що Пункти незламності є, по суті, порятунком для жителів села, щоб зв’язатися з рідними – мобільний зв’язок у Томиній балці не працює. Де-не-де можна знайти локації по селу, щоб мати змогу подзвонити.

“Генератор, Старлінк є у Пункті Незламності – люди користуються. Світло у селах є, хіба іноді після обстрілів треба щось підремонтувати. Газ – теж подається, так що оселі опалюються і їжу можна приготувати”.

На тлі страшних обстрілів населення Томинобалківського старостату невпинно зменшується. Люди їдуть до родичів в інші регіони України або селяться у сусідній Миколаївській області.

“Дітей майже всіх повивозили, дуже невелика кількість залишилася. Та й дорослі їдуть: у Томиній Балці було 600 жителів, а тепер близько 250. У Новодмитрівці – 55, у Розливі – 50. Ми переконуємо людей щодо евакуації, проте кожен вже вирішує сам. Коли у мене росіяни “Смерчем” у кінці жовтня обстріляли та зруйнували будинок, багато хто виїхав з села, бо побачив, що врятуватися від цього обстрілу майже неможливо…”

Завдяки благодійним організаціям та Білозерській СВА у Томинобалківському старостаті є невеличкий запас наборів для ремонту осель, який складається з ОСБ, брезенту. цвяхів, монтажної піни.

“БО “10 квітня” нам надало 50 наборів, Червоний Хрест допомагав. Але вже закінчується брезент, яким ми накривали дахи. Ми просимо, щоб нам знову надали централізовано цю допомогу, бо небезпечно кожному їздити та забирати у Білозерці”.

Проблемою населених пунктів старостату, які стійко переносять негаразди війни, є й відсутність медичної допомоги.

“Ліки нам привезли деякий запас. Але коли обстріли і є поранені, то людину треба везти самостійно до медзакладу. Ми так вже робили неодноразово, бо іншого виходу немає. Лікарі та “швидка” до нас не їздять”.

Микола Любченко, попри важку ситуацію у старостаті та велику кількість проблем, все одно залишається оптимістом.

“Не завжди люди задоволені, всяке буває, але ж війна, ми як старостат робимо все, що від нас залежить – організовуємо виплати, гуманітарку, іншу допомогу, завжди прислухаємося до потреб громади. Але все можна подолати, якщо об’єднуватися, робити разом”.