З радістю надаю психологічну допомогу землякам з Херсонщини – Лідія Діброва

Психологиня Лідія Діброва родом з Білозерки, працювала у місцевому Центрі творчості та студії розвитку дошкільнят. Повномасштабна війна РФ проти України та окупація змусила родину Лідії, у якій маленькі донечки, шукати більш безпечне місце проживання. Проте зв’язків з малою Батьківщиною пані Лідія не втрачає.

Як білозерчанка надає психологічну допомогу ВПО з Херсонщини у Вінниці та проводить онлайн-заходи і офлайн-тренінги для земляків – читайте у матеріалі нашого видання.

“Для мене дуже важливо, що у вінницькій ГО “ВІСЬ” я маю змогу надавати психологічні консультації переселенкам різного віку, у тому числі й з Херсонщини. Адже під час війни просто необхідно ментальне розвантаження після всіх випробувань, що звалилися на українців. Ось нещодавно була на прийомі жінка з Лівобережжя Херсонщини, ми пропрацьовували з нею дуже болючу втрату – руйнування її будинку. Вона отримала відео, що улюбленої хати більше немає. Серце плаче…”.

Це саме наша, українська, ментальність, коли рідна оселя є частиною особистості. Тому її втрата так важко переживається, зазначила пані Лідія.

“Також тривожними темами для українців є необхідність евакуації з зони бойових дій. Їхати чи не їхати, коли повертатися… Дуже часто жінки до останнього не звертаються особисто за психологічною допомогою, але дбають про ментальне здоров’я дітей. Я просто сама все це пережила, мої поради психологині базуються на власному досвіді. Тож намагаюся допомогти людям створити нові сенси, щоб після переселення жити далі, вірити, що все буде добре, не втратити радість життя, адаптуватися на новому місці”.

Щодо адаптації власної родини Лідії у Вінниці, то вона пройшла позитивно.

“Мої доньки-близнючки ходять у садочок та на різні гуртки. Вони, по суті, тут прожили більше, ніж у рідній Білозерці. Ось, нещодавно дивились з дітьми на те, як випускали кажанчиків у природу, яких врятували взимку волонтери. Коли дозволяє час, відвідую місцеві херсонські хаби, до прикладу, День незалежності чи День визволення Херсонщини”.

Психологиня пригадала, що під час масованої російської атаки на Вінницю навесні цього року, в укритті надавала психологічну допомогу з тих протоколів, якими користується на тренінгах. А тепер все це знадобилося у реальному житті.

“Це базові навички, які треба застосовувати для того, щоб заспокоїтися і не впасти у паніку. Коли був той обстріл, ми з доньками взяли рюкзачки і відправилися до бомбосховища. Діти нервували, люди нервували, але ми одразу почали робити дихальні вправи, адже від спокою дорослих залежить і спокій малечі”.

Ще пані Лідія продовжує співпрацю з Білозерським центром регіонального розвитку. Це як онлайн-консультації, так і офлайн-тренінги для земляків.

“Наприклад, мала змогу долучитись у січні 2026 року у якості фасилітаторки до проведення тренінгу “Перша психологічна допомога у травмаінформованому підході”, це було у Миколаєві, учасниці – соціальні працівниці та психологині з Білозерської, Чорнобаївської, Станіславської, Дар’ївської, Музиківської громад”.

Також ниточкою особистого зв’язку психологині з рідною Білозеркою була робота у місцевому Центрі творчості.

“Потім нас відправили на простій, адже ми виїхали; зараз працівників зняли навіть з цього статусу – вже нічого не отримуємо, хоча це не так важливо, як той символічний доторк до малої Батьківщини у якості співробітниці місцевої організації. Але продовжую працювати як психологиня з земляками, радію, що можу бути корисною”.

23 квітня в Україні відзначають Всеукраїнський день психолога. Дякуємо всім фахівцям, які допомагають зберігати ментальне здоров’я, долати стрес і знаходити внутрішню рівновагу, що особливо важливо в умовах війни.

Матеріал підготовлений у межах проєкту “Імпульс”, що реалізовується Міжнародним фондом “Відродження” та Фондом Східна Європа за фінансування Норвегії (Norad) та Швеції (Sida). Зміст матеріалу не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду “Відродження”, Фонду Східна Європа, Уряду Норвегії та Уряду Швеції.