Чт, 13 Лют 25
0.6°C

Як декоративне мистецтво допомагає пережити війну

Lu Pohribna 30 Січня, 2025

Війна розірвала життя Оксани на тисячі дрібних уламків — окупація рідного Велетенського Херсонської області, складна евакуація, постійні переїзди з місця на місце, знищений ворожими обстрілами будинок, небезпека, яка не дає повернутися… Втративши все, що мала, вона зустрілася з  власним болем і порожнечею. Єдине, що не відняли вогонь і вибухи, — це її руки і талант. У неї був потяг до творчості завжди. Проте вона навіть і не уявляла, що це може стати її джерелом доходу.

Оксана і раніше, до повномасштабного вторгнення, відвідувала заходи ГО «Білозерський центр регіонального розвитку», де знайшла собі сестринське коло. Там вона на одному із майстеркласів вперше спробувала зробити декоративну інтер’єрну ляльку – скандинавського гнома, що і стало її хобі на наступні роки. 

Військові дії не вщухали, можливості повернутися додому досі не було, тому жінка шукала собі однодумців та однодумиць і моральну підтримку. Майже випадково побачила об’яву про набір на профорієнтаційну програму в рамках проєкту «Підвищення спроможності жінок Херсонщини». Вирішила: хочу брати участь, хочу рости, хочу заробляти, позбутися своїх страхів, робити те що люблю та навчитись продавати своїх гномів. Якщо не зараз, то коли?!

Зареєструвалась в проєкт і боялась, не знала, як почати. Страх стискав її груди. В голові «роїлися» тисячі думок, що її роботи не ідеальні, що не вистачає досвіду, щоб створювати справжнє мистецтво. Перші гноми здавалися їй недосконалими – вона прискіпливо роздивлялась кожен згин та шов. Сумніви, що її роботи можуть не сподобатись іншим, призводили до вигорання. 

Але страх залишити все, як є, був сильнішим. Оксана знала, що, якщо не спробує продавати своїх ляльок, то піддасться тому нестерпному болю, що намагається її взяти у полон. Але бажання сильніше за умови. При будь-якій нагоді вона приєднувалася онлайн до зустрічей жінок та дівчат з психологинею, жадібно передивлялася пости в соціальних мережах, що висвітлювали події проєкту та поради експертів та експерток, а створена спільнота ділилася власним досвідом, і це стало потужним стимулом для змін.

Жінка отримала ряд індивідуальних психологічних консультацій, розповідаючи про свої психологічні бар’єри. Поступово Оксана змогла виявити і змінити деструктивні переконання про себе. Вона почала усвідомлювати, що її страхи — це лише припущення, а не реальність. І вона навчилася змінювати негативні думки на позитивні й обґрунтовані.

І одного разу вирішила: досить боятися! Тим паче, що кількість гномиків невпинно зростала, окупувавши невелику оселю. І це при тому, що Оксана постійно радувала своїх близьких і знайомих, які роз’їхалися по Україні, розсилаючи їм подарунки – свої ляльки з частинкою свого серця. Це рішення стало переломним в житті жінки. 

Перша спроба виставити свою роботу на продаж стала справжнім випробуванням. Допомогли діти, які через свої власні сторінки в соціальних мережах продали декілька робіт. Це додало впевненості і віри у власні сили!

Але питань все одно було купа. Страхи, самокритика та невпевненість стали її найбільшими ворогами. Постійні переживання, що її роботи ніхто не оцінить, а осуд і критика з боку інших людей можуть зруйнувати її мрії, не давали спокою і виснажували. Як визначити ціну за те, що зробила власними руками? Як сказати «це коштує стільки», коли сама не розумієш, чи справді це варте того? Внутрішній голос весь час говорив їй: «…не варто оцінювати у високу ціну». 

Ще один бар’єр — продажі в Інтернеті. Оксана боялася, як люди сприймуть її роботи і її саму, як майстриню. Що хтось може побачити у її творіннях недоліки. Вона довго сиділа перед екраном комп’ютера, не знаючи, чи варто натискати «Опублікувати». А тоді прийшли думки про зруйнований будинок, де все зроблено власними руками; про війну, яка перевернула її життя; про гроші, які закінчувалися, а потрібно було терміново купувати ліки для членів родини; про розмови з іншими жінками з проєкту, що мали схожі страхи. Вирішила: треба ризикувати!

Вона записала перший рилс — знову допомогли діти. Показала себе, розповіла свою історію, а головне продемонструвала світові своїх фантастичних істот! Кожен гном мав свій настрій та характер. Серед них були навіть родинні стосунки. Багатьом вона давала імена і придумувала історії їх життя, в кожного вона вкладала душу. 

Перше відео — це відчайдушний стрибок через свої страхи. Вона боялася, що не виглядатиме професійно, що вона не зможе бути такою, як ті, хто вже досяг успіху. Але щирість і відкритість зробили свою справу. Зв’язок зі світом був налагоджений. Гномів почали замовляти, а кожен позитивний відгук давав їй сили продовжувати.

Люди цінували не просто її роботи, а ту мужність, ту безмежну силу, яка вклалася в кожну деталь. Вони бачили не просто інтер’єрну ляльку — вони бачили історію незламної жінки з Херсонщини, відданість своїй справі і родині, боротьбу за свої цінності.

Оксана і досі іноді сумнівається в собі, досі працює з фахівчинями ГО “Білозерський центр регіонального розвитку” над синдромом «самозванця». Але вона позбулася почуття, що не заслуговує на успіх. ЇЇ роботи чудові і люди ними захоплюються і дивуються їм. В них є певний стиль та неповторний «почерк» майстрині. Це вже бренд!

Завдяки спілкуванню з психологинею та учасницями проєкту, вона усвідомила, що її досвід і навички є цінними. Важливим моментом стало визнання того, що кожен має право на помилки і розвиток, і що успіх не є випадковістю. Це наполеглива праця. Не тільки фізична, а і над собою!

“Я ніколи не думала, що в своєму віці зможу почати нову справу і стати успішною. Коли я починала, моя самооцінка була на нулі. Мені здавалось, що я не заслуговую на успіх, і що люди будуть сміятися з моїх робіт. Однак завдяки підтримці психологині Інни Корміленко, жінок та дівчат з проєкту я змогла розібратися в собі, позбутися страхів і сумнівів. Жіночі групові зустрічі підтримки стали для мене безцінними. Я навіть інсайти записувала собі. Тільки в такій атмосфері я змогла зрозуміти, що мої переживання не унікальні, і що ми всі разом можемо подолати будь-які труднощі.

Що я планую на майбутнє? Маю намір організовувати і проводити майстеркласи. А ще назбирати на швейну машинку, щоб шити гарний одяг.

Я вдячна за можливість бути частиною проєкту «Підвищення спроможності жінок Херсонщини», який дав мені сміливість вірити у себе і свої сили. Зараз я не боюся публічних виступів, не боюся відкрито заявити про свою діяльність і продавати своїх гномів. Це моя маленька перемога, і я щиро рекомендую всім жінкам та дівчатам, які сумніваються у собі  —  робити хоч невеликий, але крок вперед  —  до змін»,  —  говорить наша героїня Оксана.

Є ще купа завдань для росту, але перші кроки зроблено. Тепер Оксана знає, що краще спробувати і зробити малесенький перший крок назустріч змінам і радіти, що досягаєш нового, ніж залишитися в тіні своїх страхів і не пробувати зовсім.

Підготувала 

Інна Корміленко, психологиня ГО “Білозерський центр регіонального розвитку”

Проєкт «Підвищення спроможності жінок Херсонщини» впроваджується ГО “Білозерський центр регіонального розвитку” у партнерстві з International Alert за технічної підтримки ООН Жінки в Україні та за фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF), гнучкого та оперативного інструменту фінансування, що підтримує якісні заходи для підвищення спроможності місцевих жінок у запобіганні конфліктам, реагуванні на кризи та надзвичайні ситуації та використання ключових можливостей миробудівництва. 

Ця публікація підготовлена за фінансової підтримки Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги Організації Об’єднаних Націй (WPHF), але це не означає, що висловлені в ній погляди та вміст є офіційно схваленими або визнаними з боку Організації Об’єднаних Націй.