Ср, 11 Лис 26
5.1°C

Вивезти не можна залишити: яка ситуація з покинутими тваринами у прифронтових громадах Херсонщини

Тетяна Мороз 25 Березня, 2025

В Україні від голоду, зневоднення й поранень, за статистикою, щодня гинуть тисячі собак і котів. Усі притулки переповнені – у кожному десь удвічі-втричі більше тварин, ніж було до повномасштабної війни. Проте найгіршою є ситуація в деокупованих та прифронтових регіонах. На жаль, Херсонщина не виняток.

Наше видання спробувало з’ясувати, яка ситуація з безпритульними котами та собаками саме у громадах Білозерщини.

Господарі виїхали, тікаючи від російських обстрілів – тварин залишили: забули, покинули, не змогли взяти зі собою. Ситуації бувають різні, та результат залишається один: голодні, холодні, покалічені чотирилапі, які вчора були домашніми улюбленцями, приречені на страшну смерть чи то від снаряду, чи то від голоду.

Місцеві жителі, які залишилися у прифронтових населених пунктах, змушені не лише самі виживати у воєнних буднях, а ще й якось допомагати покинути тваринам: підгодовувати, чи навіть лікувати. І тут не завжди йдеться про велику любов до котиків чи песиків, а просто про людяність. Деколи – навіть про страх за власне життя і здоров’я. Адже голодні та покалічені чотирилапі можуть навіть нападати на людей.

“Дуже небезпечні великі собаки нападають на людей, пройти неможливо по вулиці…” – зазначає Світлана.

Волонтери, як зазначають жителі з прифронтових населених пунктів, не допомагають. Доводиться зграї голодних тварин, які вчора ще були улюбленцями, годувати власними силами і за власний кошт. Організовувати збори, просити допомоги ні часу – ні бажання у звичайних жителів немає.

Олена Харченко із Білозерки розповідає, що котів і собак на вулиці дуже багато. Доводиться годувати своїми силами по 20 котів і собак.

Покинуті тварини у Білозерці, яких в силу своїх можливостей підгодовує Олена Харченко

Жителька Понятівки Ірина Саф’яник також підгодовує собак зі своєї вулиці, а також до 28 котів. Жінка працює вчителькою в Микільському ліцеї Дар’ївської громади. Вона зізнається, що дуже шкода тварин, тому старається забезпечити їх їжею і полікувати, якщо це можливо.

“Годуємо своїми силами, лікуємо, бо дуже їх шкода. Багато їх гине під час обстрілів. Були і такі, яким самотужки витягувала осколки. Є такий котик, якого врятували після обстрілу (витягли з-під завалів). Йому уламком вибило око. Допомоги ми взагалі не маємо. Отак виживаємо як можемо…” – поділилася жінка.

Пухнастик із вибитим оком, якого вилікувала вчителька Микільського ліцею

Пані Ірина зізнається, що ніколи не просила коштів, щоб закупити корм для тварин, чи на лікування чотирилапих. Все старається власними силами та можливостями.

“Була б дуже вдячна аби знайшлися волонтери і допомогли кормами, бо тяжко самим годувати”, – зазначає вона.

Котики, які приходять вранці на подвір’я Ірини Саф’яник поїсти. Жінка зазначає, що ввечері зазвичай чотирилапих гостей набагато більше.

Пані Рая через постійні російські обстріли виїхала із Тягинської громади і вивезла своїх котів і трьох ротвейлерів. Жінка переконана, що людям, які власними силами годують покинутих тварин, треба в місцевих групах організовувати збори, розголошувати свої потреби, аби всі, хто має можливість, долучилися до доброї справи.

“Було б добре щоб господарі скидали посильну суму на утримання своїх тварин . Тож виставляйте пост в херсонські групи із проханням до тих хто покинув своїх тварин . Це працює. В нас люди скидали , і волонтери привозили корма в село, на жаль зараз в село заїхати не можливо . Люди що залишились та ЗСУ годують чим є”, – прокоментувала пані Рая.

На жаль, переконана жінка, більшість господарів навіть не намагалися вивезти своїх тварин. Тому вони могли б долучатися до допомоги таким чином – перекидати кошти на корми, шукати волонтерів тощо.

“Ситуація з тваринами, на жаль, скрізь важка. Хоч більшість господарів і не намагаються вивезти своїх тварин. Думаю, що маю право так казати, бо сама все покинула, але вивезла трьогх ротвейлерів і котів. У моїх тварин все добре… Проблеми в тих, що залишились. Частину волонтери вивезли (поки в село можна було заїхати ) і корм привозили щомісяця. У нас був свій волонтер. Він закупляв корм на гроші односельців і привозив сам, але велика кількість ворожих дронів зробила це не можливим”, – розповіла жінка, яка змушена була виїхати з Тягинської громади.

Якщо ви можете якимось чином допомогти тваринам у прифронтовим громадах, чи маєте контакти волонтерів, які можуть, наприклад, закупити корми, напишіть нам на bilozerka.info@gmail.com.

Ми залюбки розмістимо ваше повідомлення!

Тетяна Мороз

Статті автора

Новини партнерів