Вивезти не можна залишити: яка ситуація з покинутими тваринами у прифронтових громадах Херсонщини
В Україні від голоду, зневоднення й поранень, за статистикою, щодня гинуть тисячі собак і котів. Усі притулки переповнені – у кожному десь удвічі-втричі більше тварин, ніж було до повномасштабної війни. Проте найгіршою є ситуація в деокупованих та прифронтових регіонах. На жаль, Херсонщина не виняток.
Наше видання спробувало з’ясувати, яка ситуація з безпритульними котами та собаками саме у громадах Білозерщини.
Господарі виїхали, тікаючи від російських обстрілів – тварин залишили: забули, покинули, не змогли взяти зі собою. Ситуації бувають різні, та результат залишається один: голодні, холодні, покалічені чотирилапі, які вчора були домашніми улюбленцями, приречені на страшну смерть чи то від снаряду, чи то від голоду.
Місцеві жителі, які залишилися у прифронтових населених пунктах, змушені не лише самі виживати у воєнних буднях, а ще й якось допомагати покинути тваринам: підгодовувати, чи навіть лікувати. І тут не завжди йдеться про велику любов до котиків чи песиків, а просто про людяність. Деколи – навіть про страх за власне життя і здоров’я. Адже голодні та покалічені чотирилапі можуть навіть нападати на людей.
“Дуже небезпечні великі собаки нападають на людей, пройти неможливо по вулиці…” – зазначає Світлана.
Волонтери, як зазначають жителі з прифронтових населених пунктів, не допомагають. Доводиться зграї голодних тварин, які вчора ще були улюбленцями, годувати власними силами і за власний кошт. Організовувати збори, просити допомоги ні часу – ні бажання у звичайних жителів немає.
Олена Харченко із Білозерки розповідає, що котів і собак на вулиці дуже багато. Доводиться годувати своїми силами по 20 котів і собак.





Покинуті тварини у Білозерці, яких в силу своїх можливостей підгодовує Олена Харченко
Жителька Понятівки Ірина Саф’яник також підгодовує собак зі своєї вулиці, а також до 28 котів. Жінка працює вчителькою в Микільському ліцеї Дар’ївської громади. Вона зізнається, що дуже шкода тварин, тому старається забезпечити їх їжею і полікувати, якщо це можливо.
“Годуємо своїми силами, лікуємо, бо дуже їх шкода. Багато їх гине під час обстрілів. Були і такі, яким самотужки витягувала осколки. Є такий котик, якого врятували після обстрілу (витягли з-під завалів). Йому уламком вибило око. Допомоги ми взагалі не маємо. Отак виживаємо як можемо…” – поділилася жінка.

Пані Ірина зізнається, що ніколи не просила коштів, щоб закупити корм для тварин, чи на лікування чотирилапих. Все старається власними силами та можливостями.
“Була б дуже вдячна аби знайшлися волонтери і допомогли кормами, бо тяжко самим годувати”, – зазначає вона.



Котики, які приходять вранці на подвір’я Ірини Саф’яник поїсти. Жінка зазначає, що ввечері зазвичай чотирилапих гостей набагато більше.
Пані Рая через постійні російські обстріли виїхала із Тягинської громади і вивезла своїх котів і трьох ротвейлерів. Жінка переконана, що людям, які власними силами годують покинутих тварин, треба в місцевих групах організовувати збори, розголошувати свої потреби, аби всі, хто має можливість, долучилися до доброї справи.
“Було б добре щоб господарі скидали посильну суму на утримання своїх тварин . Тож виставляйте пост в херсонські групи із проханням до тих хто покинув своїх тварин . Це працює. В нас люди скидали , і волонтери привозили корма в село, на жаль зараз в село заїхати не можливо . Люди що залишились та ЗСУ годують чим є”, – прокоментувала пані Рая.
На жаль, переконана жінка, більшість господарів навіть не намагалися вивезти своїх тварин. Тому вони могли б долучатися до допомоги таким чином – перекидати кошти на корми, шукати волонтерів тощо.
“Ситуація з тваринами, на жаль, скрізь важка. Хоч більшість господарів і не намагаються вивезти своїх тварин. Думаю, що маю право так казати, бо сама все покинула, але вивезла трьогх ротвейлерів і котів. У моїх тварин все добре… Проблеми в тих, що залишились. Частину волонтери вивезли (поки в село можна було заїхати ) і корм привозили щомісяця. У нас був свій волонтер. Він закупляв корм на гроші односельців і привозив сам, але велика кількість ворожих дронів зробила це не можливим”, – розповіла жінка, яка змушена була виїхати з Тягинської громади.
Якщо ви можете якимось чином допомогти тваринам у прифронтовим громадах, чи маєте контакти волонтерів, які можуть, наприклад, закупити корми, напишіть нам на bilozerka.info@gmail.com.
Ми залюбки розмістимо ваше повідомлення!