Врятувати з пекла: як волонтер з Херсона допомагає цивільним під обстрілами

“Ми вже в червоній зоні! Їдемо на евакуацію! Дай Боже, щоб у нас все вийшло, дай Боже!” – знімаючи дорогою відео, повідомляє волонтер Андрій Пєтухов із Херсона.

Волонтер створює такі рілси, щоб показати світові масштаб біди, яку принесла росія. Водночас закликає людей не залишати інших наодинці з відчаєм, а допомагати один одному.

Журналісти “Білозерка.Інфо” уже давно стежать за діяльністю відчайдушного херсонського рятівника. Однак вийти на зв’язок із ним, а тим більше поговорити, нам вдається не вдразу – волонтер постійно в дорозі. Щодня разом із друзями він рятує тих, хто цього потребує, – людей і тварин, які опинилися в пастці війни.

Від рингу до рятувальних місій

Майстер спорту, професійний боксер Андрій Пєтухов почав допомагати херсонцям ще напочатку повномасштабного  вторгнення. У перші дні війни їздив Херсоном на власному авто, знімав усе, що відбувалося, і викладав відео в Instagram, аби показати світові хаос, який принесли окупанти.

 “Пам’ятаю, я дістався Антонівського мосту, по якому вже рухалася російська техніка. Біля заправки стояли підлітки, просили забрати їх із небезпеки. Так і почалася моя волонтерська робота”, – згадує Андрій.

Разом із мамою він залишився в окупованому місті. Невдовзі організував з друзями гуманітарний штаб на Херсонському бавовняному комбінаті.  Там вони роздавали продукти, одяг, ліки – усе, що вдавалося дістати для людей.

Андрій був серед тих, хто не боявся мітингувати під дулами російських танків. Це він, той херсонський хлопець, який з українським прапором став на автомобіль і проїхав перед окупантами. Згодом відео його безстрашного вчинку облетіло увесь світ.

Після цього випадку відчайдушний херсонець одразу потрапив у списки росіян. Вони влаштовували обшуки у квартирі його мами, допитували друзів, але Андрія, який переховувася від ворога в окупованому Херсоні, загарбники так і не знайшли. І визволення затятий активість зустрічав у рідному місті.

Евакуація під обстрілами

Коли ворог підірвав Каховську ГЕС, Андрій одразу зібрав друзів, і вони кинулися рятувати людей із підтоплених районів Херсона та окупованого лівого берега. Тоді волонтерам вдалося евакуювати 21 людину – 10 дітей, 11 дорослих, а ще двох песиків.

“Біда через підрив ГЕС допомогла цим людям вирватися з окупації. А ми раділи, що разом подолали ще одне випробування”, – зазначає Андрій.

Зупинятися він вже не збирався. Попри постійну небезпеку та обстріли, на своїй автівці доставляв людям газові балони, ліки, хліб та інші необхідні продукти. Водночас продовжував знімати відео, показуючи, як жителі Херсонщини оговтуються після підриву дамби, поки окупанти з лівого берега обстрілюють їх із “Градів” і мінометів.

Він не просто документував трагедію, також почав організовувати збори коштів, щоб допомогти людям, які залишилися без даху над головою. Невдовзі волонтерську діяльність Андрія помітили активісти з Одеси. Вони подарували йому автомобіль, на якому він почав евакуйовувати людей із червоної зони.

“Перша поїздка була у Восточне – до тих, кого окупанти обстріляли дронами. Потім – Антонівка, Кіндійка, Янтарне, Східне, Широка Балка, Станіслав… Зараз мало хто займається евакуацією з небезпечних територій, тож мій номер передають з рук у руки. Дзвінки надходять і вдень, і вночі. У TikTok та Instagram – безліч повідомлень. Родичі, яким вдалося виїхати, благають допомогти їхнім близьким. Буває, що, прибувши на виклик, чуємо відмову. Доки будинок цілий, люди тримаються за своє звичне життя. Це прикро, бо кожен наш рейс пов’язаний з ризиком. Та й через кілька днів туди прилітає, і ми знову їдемо, аби врятувати не майно, а життя”, – розповідає волонтер.

Здійснюючи по дві-три евакуації на день, Андрій постійно наражається на небезпеку. Його автівка неодноразово опинялася у критичних ситуаціях: одного разу він наїхав на міну “Пелюстка”, іншого – на уламки снарядів. Лише дивом вдавалося уникнути трагедії. Адже навіть заміна колеса перетворюється на надзвичайно ризикову справу в червоній зоні, під пильним наглядом ворожих дронів.

Розповідаючи про такі моменти, Андрій каже:

“Перше, про що я думаю: добре, що не везу людей. Слава Богу, це траплялося тільки тоді, коли я був у дорозі, аби їх забрати”.

Врятувати всіх!

Волонтер перевозить людей із небезпечних територій до Запоріжжя, Києва, Кривого Рогу, але найчастіше – до Херсона, Миколаєва, Одеси. Когось довозить до родичів, які виїхали раніше, когось – у тимчасові притулки, намагаючись знайти для них житло. Нещодавно в Андрія з’явився вже броньований евакуаційний автомобіль. Бачачи, як він ризикує власним життям, знайомі волонтери, блогери та небайдужі люди зібрали кошти, щоб придбати для нього надійніший транспорт.

Одразу після цього Андрій Петухов, натхненний людською підтримкою, за чотири дні вивіз близько 30 людей і 10 собак.

“У моєму авто лише чотири посадкових місця, але інколи я везу одинадцятьох! Приїжджаючи за викликом, забираю всіх, хто в небезпеці. Нещодавно жінка зі Станіслава домовилася зі мною про евакуацію, і одразу після цього в її будинок влучив снаряд. Вона дивом залишилася жива. Ще одна бабуся, яку я вивіз разом із песиком до Снігурівки, дорогою розповіла, як потрапила під обстріл дрона. Вона їхала велосипедом по Станіславу, і дрон почав її переслідувати. Жінка сховалася за дерево, але поряд був скид – і її посікло уламками. Поранену, всю в крові, занесли додому, а її рідний брат поїхав велосипедом шукати допомогу. Однак він сам потрапив під FPV-дрон і загинув!” – говорить волонтер.

За словами волонтера, кожна евакуація – це складний і непередбачуваний шлях. Дороги в червоній зоні розбиті, а ворожі дрони стежать за кожною автівкою. Перед виїздом він перевіряє ситуацію за допомогою аналізатора, і нерідко через небезпеку доводиться відкладати поїздку.

Рілси з “червоної зони”

Андрій розповідає, як важко бачити, коли люди дорогою плачуть, залишаючи все, що надбали й любили. А ще більш боляче спостерігати, як, тікаючи, вони змушені покидати своїх тварин. Дехто боїться, що на новому місці їхніх улюбленців не приймуть, інші намагаються забрати тільки найнеобхідніше.

Рятівник зазначає: часу на евакуацію завжди обмаль. Але не всі це розуміють. І коли потрібно взяти з собою лише паспорт та найнеобхідніші речі, люди намагаються завантажити техніку, генератори, великі сумки… А на сусідній вулиці ще чекають інші, та й тварин потрібно врятувати, адже вони – такі ж живі істоти й теж страждають.

“Якщо господарі залишають своїх тварин, ми все одно повертаємося за ними. Веземо їх у притулки. Часто закривавлених, поранених уламками, доставляємо до ветеринарних лікарень Миколаєва й Одеси. Іноді доводиться евакуйовувати цілі притулки. А тим тваринкам, які ще залишається в червоній зоні, завозимо корм. За цей час ми врятували понад 100 тварин. Це не лише собаки й коти, а й кури, папуги, морські свинки і навіть яструб, якого передали до одеського зоопарку”.

У соціальних мережах Андрій показує відчай і страждання людей Херсонщини.

Мати обіймає сина з пораненою уламками ногою. Хлопчик із закривавленим обличчям розповідає, як їх наздоганяли дрони й скинули бомбу, жінка, ридаючи, каже, що “Град” зруйнував її будинок. Мама з чотирма дітьми, найменшому з яких усього шість місяців, стрибає в Андріїв автомобіль і не вірить, що може втекти від небезпеки. Обабіч дороги догорає автомобіль “Укрпошти”, водій якої між життям і смертю…

Дивишся ці відео, ніби кадри з фільму про апокаліпсис. Але це не кіно! Це жорстока реальність. Фіксуючи злочини росіян, волонтер збирає кошти, щоб закрити нагальні потреби цивільних і військових.

Нещодавно, завдяки допомозі небайдужих, вдалося зібрати гроші на ремонт будинку для сім’ї з Музиківки. Через несправність пічного опалення в їхньому помешканні спалахнула пожежа, тож батько з двома дітьми залишився без даху над головою. Його дружина нещодавно померла після тяжкої хвороби.

“Нас чекають люди”

На жаль, наш співрозмовник Андрій Петухов не має часу на довгі розмови. За кілька годин у нього нові виїзди. Люди чекають, говорити вже ніколи.

“Що спонукає Вас це робити?” – ледь встигаю запитати у волонтера.

“А як інакше? Ви б бачили очі людей, які зустрічають нас біля своїх зруйнованих осель! Часто контужені, з пораненими руками й ногами… Відчай такий, що дивитися боляче! Як я можу їх залишити?” – відповідає чоловік. І я пригадую слова однієї жінки з відео Андрія: “Нехай Господь охороняє цих хлопців, вони вивозять людей із пекла!”

…А росіяни продовжують обстрілювати Херсонщину з усього, що мають у своєму кривавому арсеналі. Дрони пильнують місцевість, ганяються за людьми й автівками, міномети та “Гради” руйнують оселі, магазини, підприємства. Найголовнішим завданням є зберегти людське життя.

“Все вдалося!” – повідомляє Андрій після повернення з чергової евакуації. І в цих коротких словах так багато віри і так багато сенсу!

P.S.

4 квітня, коли цей матеріал був готовий до опублікування на сайті, під час евакуаційного рейсу ворог атакував автомобіль волонтера Андрія Пєтухова.

“Сьогодні в мене — другий день народження! Під час евакуації в наш автомобіль влетів дрон. Люди й тварини вже були всередині зі мною… Ми дивом залишилися живі! Броньоване авто врятувало нам життя! — розповів Андрій у Instagram.

30-річний волонтер отримав мінно-вибухову травму та контузію. Його автомобіль згорів.

“Дякую вам за молитви — я бачу, скільки людей підтримують мене зараз…” — написав волонтер.

Та попри все, Андрія хвилює, що у червоній зоні, під обстрілами російських терористів, досі залишаються люди, яких потрібно витягти з пекла. Тож на своїй сторінці в Instagram він відкрив збір на новий евакуаційний броньований автомобіль.

Номер картки: 4441 1111 2336 2588

PayPal: help.kherson23@gmail.com

Ірина Квітка