Вухасті антидепресанти Олександра Семенченка

0
456

72-річний Олександр Миколайович Семенченко з Широкої Балки вже понад півстоліття успішно займається кролівництвом. Чоловік знає про здоров’я вуханів абсолютно все. Кролі стали для нього справжніми антидепресантами в період війни.

Народився майбутній кролівник у Горностаївському районі. Після закінчення школи та ветеринарного технікуму у Цюрупинську здобув вищу освіту на факультеті ветеринарної медицини Одеського сільськогосподарського інституту.

Молодий спеціаліст Олександр Семенченко приїхав до Широкої Балки у 1973 році. Тут зустрів свою другу половинку та створив сім’ю. Працював ветеринарним лікарем у місцевому радгоспі аж до виходу на пенсію.

 

Більше хобі, аніж бізнес

Ще змолоду почав займатися кролівництвом. За цей період утримував різні породи, а зараз зупинився на таких: бельгійський велетень, німецький строкатий велетень (строкач),  німецький різен, французький баран, бельгійський голд, рекс гепард, бургундська та каліфорнійська породи. Сьогодні досвідчений господар утримує більше двохсот кролів племінного поголів’я. Найбільше пишається бельгійським велетнем, вага якого за вісім місяців досягає 8-10 кілограмів.

Кролівництво для Олександра Миколайовича – це більше хобі, аніж бізнес.

«У мене кролі дуже гарні. Я живу ними. Кролі і шахи – це два мої захоплення на все життя. Але зараз немає з ким і партію розіграти, пороз’їжджалися… Та й часу обмаль, цілими днями біля тварин. Це дуже клопітна робота. Треба постійно поратися, заготовляти корм. А як народить кролиця, так я й ніч біля неї…»

Але біля своїх улюбленців чоловік не лише працює, а й відпочиває, бо займається справою, яку насправді дуже любить.

Про основи успішного розведення кролів Олександр Семенченко може розповідати годинами. Завжди допоможе порадою, підкаже, що треба зробити аби кролі були здоровими.

“Найперше, радить кролівник, – це купити елітну породу. Друге – надати хороші умови: чистота, правильний раціон, обовязково вітаміни та завжди чиста вода. Для маленьких кроленят – комбікорм. У ньому є всі  необхідні мікроелементи і вітаміни, які допомагають рости і розвиватися. А ще треба суворо дотримуватися графіку щеплень”.

Кролівник постійно веде записи у журналі, згідно пронумерованим кліткам: коли народила кролиця, дата і вага кроленят, який приріст, дату вакцинації тощо. До речі, великі породи кролів щомісяця набирають у вазі  1,5-1,7 кг, тоді як звичайні – 300-400 гр. Зважує не всіх, вибірково. Так знаходить і хворих кролів, яких лікує самостійно.

 

Турбота про тварин з ризиком для життя

Згадує кролівник, як вижили його вухані в окупації:

“Одну частину кролів у клітках накрив брезентом, а другу – заховав у підвал. Російські військові не один раз цікавилися, що під брезентом. Пізніше прийшли за м’ясом кролів командиру на день народження. Я як закричу на них: «Яке м’ясо? Я сам не їм цих кролів! Нічого не дам!» Спересердя де й страх подівся…”

Так рішуча та смілива відповідь Олександра Миколайовича окупантам врятувала його тварин.

На початок повномасштабного вторгнення поголів’я сягало більше сотні особин. А з кормів – одна солома, ячмінь закінчувався. Треба було щось робити, щоб прогодувати кролів та й зберегти маточне поголів’я. Коли з’явилася молода трава різав канцелярським ножиком по 3-5 бананових ящика за день. Бувало, що й під обстрілами працював, пересиджуючи найсильніші за стовпом. Кролівник помітив, що особливо гарна трава виросла біля розбитої ворожої техніки. Насмілився і туди поткнутися, за що й отримав від окупантів попередження та погрозу потрапити на підвал.

Але одного разу чоловіка врятувало те, що окупанти його вже знали.

А було це так. На блокпосту біля Софіївки російський солдат забрав у Олександра Миколайовича смартфон за фото маленького кроленя на осколках, які він назбирав серед кролів. Стоячи там, на блокпосту, чоловік побачив на деревах закинутого саду яблука. Подумав, що вони можуть допомогти прогодувати кролів.

 “Але як до них дістатися? Перед садом були височенні буряни, та ще й рашист, що стояв на блокпосту попередив, що там заміновано. Тоді не вийшло. Але пізніше знайома сказала, що ходить у сад. І я наважився, скочив таки у шкоду. Нарвав яблук, причаївся з велосипедом у посадці, і чую – несеться по дорозі щось важке на величезній швидкості. Танк різко зупинився навпроти мене, зверху чоловік шість окупантів і кулемет на мене направили. Я злякався, розгубився, кинув велосипед. Куди тікати? Дуло на мене… І тут один із них закричав, що знає цього діда, що це кролівник з Широкої Балки”, – згадує чоловік.

 

Великі надії

11 листопада 2022 року о 7-ій ранку Олександр Миколайович, різав полин, цього разу біля заправки. Побачив декілька джипів з жовто-блакитним прапором, які їхали на Херсон. Ця подія була великою несподіванкою, адже херсонці на той час жили без доступу до інформації.

“О, як я кричав від радості! Прибіг додому повідомити дружині, що ми вільні”, – згадує чоловік.

З великою вдячністю та гордістю за українських військових розповідає Олександр Семенченко наступну історію із свого життя.

“На вантажне відділення Нової Пошти по вулиці Сенявіна у Херсоні мені прийшла важка і об’ємна посилка – 30-кілограмова бухта металевої сітки для нових кролятників. Українські військові, побачивши, що я ледь тягну її, запропонували допомогу.  Ви б бачили! Поклали сітку на джип поряд із кулеметом, і кажуть, щоб показував дорогу бо не місцеві. Довезли до автостанції, і навіть копійки не взяли. Ось такі у нас військові!”, – ділиться пенсіонер.

 

Весною 2023 року зателефонував до Олександра Миколайовича знайомий із Тернополя. Радіючи, що херсонський колега живий і здоровий вирішив подарувати йому елітну кролицю і двох кроленят. Так і зробив: передав потягом до Херсону у банановому ящику.

“Самка важила більше 10 кілограмів. Коли я відкрив ящик, то всі, хто був поруч на пероні, дуже здивувалися. Ще не бачили кролів такої величини. Я схопив ті ящики, руки трусяться, і побіг, як пацан… Це подарунок від Ілони та Василя Смолій – господарів вухатого чемпіона України. Їхніх кролів знають і за кордоном. Для професійних кролівників виростити чемпіона –  це справа далеко не одного року та не однієї тисячі доларів. І вони мені, якомусь діду з Широкої Балки подарували! Я дуже їм вдячний. Вони ще й мене надихнули на подальшу роботу”, – говорить розчулений  кролівник.

Були часи, коли утримання кролів давало чималий дохід. Олександр Семенченко згадує, що у 1975 році здав у заготконтору їх стільки, що заробив на нового “Москвича”.

 

Сьогодні господар вкладає великі фінанси у своє хобі, купуючи елітних кролів. Він тримає зв’язок із кролівниками з усієї України. Дружина Галина Андріївна іноді сердиться, бо витрати перевищують доходи. А чоловіку все треба і треба нові породи.

Для поповнення сімейного бюджету Олександр Семенченко покладає великі надії на виставку у Миколаєві, яка відбудеться 16 березня. Він сподівається, що його породистих кролів у новеньких клітках обов’язково помітять і куплять.

Коли кролівник продає своїх вухатих вихованців, то завжди ділиться знаннями. Потім люди неодноразово телефонують для консультацій. Тому що початківці-кролівники довіряють досвіду ветлікаря, який має понад піввіковий стаж по вирощуванню та збереженню здорового поголів’я кроликів. Своєю наполегливою працею широчанин зводить до нуля міф про їх високий падіж.

Улюблена справа стала для Олександра Миколайовича дієвим способом порятунку від відчаю та зневіри, якими обтяжує наше життя війна. Маючи плани на завтрашній день, набагато легше долати будь-які випробування долі.

Бажаємо господарю міцного здоров’я, здійснення всіх сподівань та виростити кролика-чемпіона!

Ангеліна Вєтрова

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Пожалуйста, введите ваш комментарий!
пожалуйста, введите ваше имя здесь