Після деокупації Херсонщини село Дніпровське щодня потерпає від ворожих обстрілів. Через складну безпекову ситуацію зібрати точні дані щодо руйнувань наразі неможливо. Проте навіть без офіційної інформації зрозуміло, що переважна більшість будинків мають пошкодження. Частина осель вигоріли до фундаменту…
Місцеві мешканці, будинки яких ще можна відновити, намагаються усіма силами зберегти пошкоджене майно. Ця справа дуже ризикована, але все ж знаходяться сміливці, які допомагають власникам пошкоджених осель зробити тимчасовий ремонт. З глибокою вдячністю за збереження домівок дніпровці відгукуються про односельця Віталія Вансовича.
Чоловік народився у Білозерці, але останні 13 років разом із родиною проживав у Дніпровському. Віталій придбав тут будинок та облаштував затишне подвір’я. Війна кардинально змінила його життя… Коли почалися масовані обстріли Дніпровського, довелося покинути житло та перебратися до Білозерки.
До війни Віталій Вансович працював у агрофірмі “Білозерський”. Чоловіку подобалася робота на свіжому повітрі. Знав усі тонкощі технології догляду за виноградниками та садами.
Окупацію прожив у Дніпровському. На той час роботи в агрофірмі не було, але Віталій жодного дня не сидів, склавши руки. Односельці часто кликали його на допомогу у догляді за фруктовими деревами та виноградом. Ворожі військові чоловіка не зачіпали – для них, на щастя, його діяльність була не цікавою. Після деокупації громади садоводу довелося стати будівельником.
Віталій відмінно справляється з цією роботою, адже має золоті руки. Саме тому до нього звертаюся власники пошкодженого житла. Номер телефону майстра знають усі дніпровці, навіть ті, хто виїхав за межі України.
Погодьтесь, не кожен спеціаліст наважиться сьогодні латати дах чи забивати вибиті вікна, коли не стихають ворожі обстріли. Віталій ризикує, адже розуміє, наскільки важливо полагодити житло вчасно, бо якщо підуть дощі, то будівля розвалиться і рятувати вже не буде що.
“Справа робиться швидко, адреналін зашкалює. – каже чоловік, – Інколи доводиться пересидіти якийсь час під стіночкою”…
Зазвичай власники пошкодженого майна отримують ремпакети в громаді, проте інколи майстру доводиться шукати будматеріали самому.
“Не знаю, що б робило село, якби не Віталій, – говорить його сусідка Тетяна, – Він дуже добра і щира людина”.
Жінці неодноразово доводилося спілкуватися з Віталієм. Головною рисою його характеру односельчанка називає порядність. Загалом, усі, хто знає чоловіка, відгукуються про нього лише позитивно. Завжди усміхнений, привітний, у будь-яку хвилину готовий прийти на допомогу. Під час війни його чуйність до чужої біди подвоїлась.
Людина ризикує власним життям, аби допомогти іншим. І це не про безглузді вчинки, а про велике серце! Реалії, з якими ми живемо сьогодні, змушують нас помічати те, до чого ми просто звикли до війни, не надаючи цьому особливого значення. Життєві цінності змінилися кардинально. Збирається все хороше, акумулюється і кожен новий день наближає нас до Перемоги! Нам треба жити далі, яким би важким не був учорашній день…
Пишаємося нашою армією, волонтерами та звичайними українцями – справжніми героями! Наша нація – непереможна, і на фронті, і в тилу!
Олена Бутковська