Нд, 15 Лют 26
6°C

“У зруйнованій кухні знайшли ялинкові прикраси”. Родина Тетяни Гладиш з Посад-Покровського відзначає різдвяні свята вдома

Тетяна Мороз 25 Грудня, 2025

Після звільнення до Посад-Покровського із заходу України повернулась родина журналістки і поетеси Тетяни Гладиш. Будинок сім’ї згорів через російський обстріл, тому тепер вони мешкають у тимчасовому будиночку. Тут Тетяна та її батьки і зустрічатимуть різдвяно-новорічні свята.
Свою історію Тетяна розповіла для видання “Вгору”.
Разом із родиною мешкає кішка Фіма – вона до батьків приблудилась у ніч, коли в Одесі обстріляли Спасо-Преображенський собор. Сім’я Тетяни теж вперше від початку повномасштабного вторгнення зібралась разом на свята.


Під час дев’ятимісячного перебування Посад-Покровського на лінії фронту будинок сім’ї, гараж та батьківський магазин згоріли через влучання російських снарядів. Родина втратила і сімейні цінності – чорно-білі фотографії, вишиті картини і сорочки, поетичні збірки та історичні книги. Збереглись лише старі ялинкові прикраси. Тетяна зазначає, що знайти їх – “ніби віднайти частину себе”:

“Серед шматків обваленої стелі літньої кухні, уламків потрощеного вибухами посуду вціліла коробка з ялинковими прикрасами. Тими, що з дитинства. Тут є скляні кульки, які татів двоюрідний брат привозив нам із теребовлянської фабрики, ще коли я “під стіл пішки ходила”. Якимось дивом вижили мої улюблені голуба бурулька і рожева шишка”, – додає журналістка.

У Посад-Покровському багато чого змінилось через російські обстріли та відбудову. У селі зникли рештки школи та будинку культури. Влітку тут знесли будівлю дитячого садка, яку будував батько Тетяни. На вулиці теж постелили новий асфальт.

“Ми живемо як на будівельному майданчику. Попри це, чимало моїх односельців, у яких зруйноване житло, влаштували свій побут у тимчасових будиночках, вцілілих сараях або гаражах”, – зауважує жінка.

Під час перебування на заході країни батьки Тетяни очікували на повернення додому, бо “вдома і стіни лікують”. Перший тиждень після приїзду ще було незвично від постійного гупання снарядів.

“Потім звикаєш, як до гавкоту собаки чи криків півня. І готуєшся святкувати з сім’єю Різдво й Новий рік. У тимчасовому будиночку в херсонському селі, за кілька десятків кілометрів від лінії фронту. Звісно, гірлянди не горітимуть до ночі, щоб який дрон, бува, не залетів на вогник. Однак зараз, наче мала дитина, я тішуся відблискам вогнів у старому потьмянілому склі й очах рудої кішки”, – пише журналістка.

Тетяна Мороз

Статті автора