Туга за домом: як загоїти душевні рани

Через війну тисячі людей поїхали з рідної Херсонщини у невідомість. Хтось попрощався вже зі зруйнованим будинком, виплакав на згарищі чи купі уламків всі свої сльози та сили. Хтось зачинив на ключ двері такої улюбленої хати чи квартири, сподіваючись на швидке повернення. Когось його фортеця не дочекається, через щоденні вибухи та обстріли. Оселі руйнуються і горять як каркові будиночки, розсипаючись разом і надією господарів.

Не просто дах над головою

Будинок, квартира, хата – це як продовження людини. Це осередок її життя. Сама серцевина родини і любові. Це окремий всесвіт, де народжувалися, росли, закохувалися, одружувалися, господарювали та проводжали в останню путь.

Здавна для українців побудувати дім означало не лише залити фундамент та викласти стіни, йшлося про створення родинного гніздечка, для себе та наступних поколінь.

Сакрально у хаті втілювався весь життєвий простір і світоглядний всесвіт українця. Хата відображає три сфери буття: стеля – небесний духовний світ (сволок із сакральними знаками, божниця у кутку); стіни, вікна, двері – символи земного сучасного реального життя й спілкування з іншими людьми; нижній ярус – підлога, низ спини з підпіччям і лавами, поріг уявлялися як межа земного й підземного світів. Недаремно в народі кажуть: “Моя хата небом крита, землею підбита, вітром загороджена”.

Я любила їздити і дивитися на рівні вулиці будинків в різних селах. Зовні вони виглядають по-різному. Ніби через будинки можна дізнатися про смаки господарів, характер, особливості їх життя.

З другого боку, можна подивитися на унікальність та неповторність місця, де вони розташовані. Особливості землі, що була для неї та її власника рідною. Можна по будинкам, особливо у селах, вивчати традиції, творчий хист українського народу, його бачення світу, його досвід, художній та естетичний смаку.

Багато людей переконані, що хати мають живу душу і здатні відчувати все, що відбувається. Там сплітаються усі корені буття та квітне родове дерево. У кожній оселі завжди панує своє щастя, добробут, єдність сім’ї та навіть роду.

Маючи будинок чи свою оселю, ми ніби відгороджуємо матеріально, зрозуміло, по-людськи свій власний простір. На противагу стихійному хаотичному світові. Там можна укритися і сховатися, відновитися і відпочити. Розслабитися і набратися сил.

Дім – там, де ви

Війна вирвала цей осередок спокою. Забрала стабільність і відчуття дому. Це в декілька разів травматичніше, тому що раптово і не очікувано. Тому що рішення їхати з дому – це вимушене рішення. Проти волі та власних бажань.

Професор Ессенського університету, психолог і публіцист Ренос Пападопулос майже все своє професійне життя досліджує досвід тих, хто змушений залишити домівки у пошуках безпеки з різних обставин. Він назвав три складові “відчуття дому” – час, простір та стосунки.

Щодо простору психолог уточнив, що має на увазі не лише фізичний простір, але й духовний, історичний, наративний.

Щодо стосунків, які існують і розвиваються в певний період часу в даному просторі, то, за словами Пападопулоса, це не тільки стосунки з людьми, але й із домашніми тваринами, деревами, іконами, з будь-чим.

Дуже важливо відновити відчуття безпеки, стабільності і підтримки на нових місцях.  Він ще наголошує на важливості відчуття комфорту, осілості, набуття певного ступеня впорядкованості. І каже про те, що треба йти від думки, що втрата житла лишає людину дому! Можна відчути себе вдома навіть у готелі, де залишаєшся на ніч.

Він каже, що з втратою будинку чи квартири людина не втрачає своєї ідентичності. Вона змінює і трансформує її. Психолог аргументує це тим, що, приміром, у підлітків “відчуття дому” зовсім не таке, ніж коли вони були дітьми, навіть коли вони продовжують жити у тому ж будинку. Зв’язок з цим місцем змінюється, тому що люди дорослішають та розширюють свій простір.

Тож ми завжди маємо кілька місць, що вважаємо своїм домом: бабусина оселя, своя кімната у батьків, блок у гуртожитку, де вчився, тощо. Тож де б ви не були – ваш дім там, де ви.

Що можна  робити “на чужині”, щоб допомогти собі відчути себе вдома  – рекомендації від психолога

1. Створіть нову рутину

Наявність структури допомагає відчувати себе більш контрольованими у нових умовах. Ранок, день і вечір – намагайтеся організувати свій день так, щоб був чіткий початок та кінець. Це допоможе знизити тривожність і відчуття хаосу. Наприклад, прокидайтеся в один і той самий час, робіть гігієнічні процедури та пийте каву. Складіть розклад на день, де зазначені прийоми їжі і навіть такі моменти як читання книжки, дозоване споглядання новин, прогулянка, вигул тварини, спілкування із рідними. Навіть просте приготування обіду можна перетворити на терапію, виклавши результат наваристого супу у сторіс. Дійте за розкладом. Так у мозок надсилатиметься сигнал: “Усе добре, наскільки це зараз можливо. Ми у безпеці”.

2. Створіть фізичний простір

Ваша нова оселя, навіть якщо це тимчасовий куточок у спортивному залі, може стати більш затишною. Поставте ширму чи відгородіть простирадлом чи шторою свій куточок у загальному місці перебування. Розташовуйте предмети так, щоб вам було комфортно, навіть якщо кімната чи простір обмежений. Додайте елементи,що нагадують вам про ваші рідні місця або про те, що для вас важливо. Це можуть бути фотографії, особисті власні предмети, книга, яка вам близька.

Якщо вам вдалося винайняти квартиру – створюйте там свій затишок, використовуючи текстиль, інтер’єрні іграшки, дитячі малюнки, пано із зібраних на прогулянці рослин. Додайте ті фарби та кольори, які були вдома.

3. Підтримуйте зв’язки з близькими та впускайте в життя нових людей

Емоційна підтримка важлива для відновлення почуття безпеки. Зберігайте зв’язок з родиною та друзями. Навіть через відеодзвінки чи месенджери розповідайте про свій звичайний день, свої почуття та спостереження. Підтримка з боку людей, з якими ви звикли спілкуватися, може бути дуже важливою для адаптації.

Познайомтеся із сусідами. Запросіть на чай батьків друга вашої дитини з дитячого майданчика. Не замикайтеся в собі. Регулярно спілкуйтесь із людьми.

Поділюся власними спостереженнями. Люди, які проживають в зоні бойових дій, “на нулі”, на  тимчасово окупованих територіях або під обстрілами, мають дуже важливу цінність всередині себе: вміння зберігати внутрішній спокій. Спокій всередині нас впливає на працездатність та активність. Отже, головний позитив, який нам можуть давати оточуючі, – це нормальний врівноважений стан. Тож люди, на яких ви можете обпертись у цьому розумінні — ваш безцінний ресурс.

4. Будьте уважними до власних емоцій

Важливо визнати свої емоції — страх, сум, розчарування — і дати собі час для їх переживання. Психологічний стрес від втрати дому та зміни середовища може бути значним, і його не можна ігнорувати. Зверніть увагу чи ви “зависаєте” надовго в таких емоціях та станах, як вина, ненависть, сором, горе, відчуття апатії, пасивної агресії, страху, тривоги і т. д. Важливо дозволяти собі всі прояви, але не доводити до тривалого їх переживання. Щоб це не переросло у патологію і тоді може завдати значної шкоди здоров’ю. Якщо відчуваєте сильний стрес або тривогу, тривалі негативні переживання, які “не відпускають”, – звертайтесь до психолога, психотерапевта, психіатра.

Також можна вести щоденник, щоб зрозуміти свої почуття і контролювати емоційний стан. Повішайте на видному місці колесо емоцій і кожні дві години запитуйте себе, що відчуваєте. Навіть елементарне і просте проговорювання власних емоцій допомагає екологічно їх проживати.

5. Вливайтеся у соціум

Залучення до нової соціальної групи, навіть якщо це волонтерська організація чи інша громада, може допомогти відчути приналежність і підтримку. Це також відкриває можливості для нових знайомств і співпраці. Особливо в громадських організаціях, хабах, креативних центрах зараз можна знайти заходи, де є шанс зустріти інших людей, які опинилися у схожій ситуації. Обговорити свої страхи та побоювання та поділитися досягненнями. Тай просто гарно провести час і наповнитися енергією.

6. Визначте нові цілі

У новій ситуації може бути важко знаходити сенс, але встановлення малих, досяжних цілей може допомогти повернути відчуття контролю та прогресу. Якщо ваше житло орендоване і хочеться змін, домовтеся із господарями про зміну шпалер і заплануйте невеличкий бюджетний ремонт на найближчий місяць. Дізнайтеся про пункти отримання різноманітної допомоги і зареєструйтеся на відповідних ресурсах. Заплануйте собі час для пошуку роботи та відвідування співбесід. Запишіться на якість нові курси (вивчення нової мови, опанування нових знань щодо ІТ-професій, тощо) або майстер-клас, що можна знайти в тих самих громадських організаціях.

7. Дбати про фізичне здоров’я

Фізичне здоров’я дуже впливає на психоемоційний стан. Регулярні прогулянки на свіжому повітрі можуть допомогти вивчити ваше нове місце перебування і покращити настрій. Фізичні вправи і здорове харчування допоможуть покращити ваш загальний стан і функціонування організму, додавши сил. Можна увімкнути вдома йогу на Ютубі, вийти у паркову зону на спортивний майданчик чи піти у “розвідку” в найближчий спортивний зал, до того ж налагодити нові соціальні зв’язки. А можна приєднатися до безкоштовної спортивної аматорської команди по скандинавській ходьбі із сусіднього хабу. Варіантів безліч.

8. Підтримайте дітей

Якщо ви маєте дітей, важливо звертати увагу на їхні емоційні потреби. Вони можуть переживати втрату дому і не завжди можуть виразити свої почуття словами. Створення для них безпечного середовища, де вони можуть висловлювати свої переживання, дуже важливе. Спілкуйтесь з дітьми про їхні емоції, розказуючи щиро про свої переживання. Не кажіть, що все добре. Краще розкажіть, що ви також переживаєте про переїзд. Що сумуєте за рідними і близькими. Що вам не вистачає вашої улюбленої чашки чи ванної кімнати. Щиро кажіть про свої почуття і тоді дитині буде легше ділитися своїми думками. Давайте їм можливість малювати, грати або виконувати іншу діяльність, які можуть допомогти виразити їхні почуття.

9. Приймайте зміни

Іноді найважливішим кроком є прийняття ситуації такою, якою вона є! Час і самопідтримка допоможуть впоратися з важким етапом у житті. У ці періоди варто зосередитися на тому, що ви можете контролювати сьогодні: розпорядок дня, свої почуття, покупку продуктів, прибирання, тощо. 

Будьте терплячими до себе та своїх переживань, не знецінюйте їх. Якщо сумно і хочеться плакати – дозвольте собі це. Скажіть: “Мені сумно і я страждаю, я хочу додому, і моє життя змінилося, що мене лякає. Я маю право поплакати. Це нормально переживати, що я і роблю. Я посумую а вранці знову почну виконувати всі свої обов’язки”.

Сконцентруйтеся на тому, що маєте, замість сумувати за тим, що втрачене, або чого немає. Завжди фокусуйтеся на тому чудовому, що є у вас: родина разом, виїхали на своєму авто, вдалося забрати телефон, де є родинні фото, врятували свою собаку, швидко знайшли квартиру, тощо. Завжди є щось хороше, що варто вчитися помічати.

Ці поради допоможуть знайти опору в новій реальності і зберегти відчуття безпеки та стабільності навіть у нових складних умовах. Людська психіка має дуже великий потенціал самовідновлення і запас міцності. Навіть якщо вам здається що “це не життя”, “це пекло” ви маєте сили залишатися нормальною людиною. 

Ми завжди маємо вибір.

Тут є два варіанти:

• Допомогти собі відновитись, дбаючи про психічне здоров’я щодня і адаптуватися до нових умов як найкраще і швидше.
• Загнати себе в кут, “скигленням”, баченням всього в чорному кольорі, безжально руйнуючи свою психіку так, що доведеться її відновлювати з допомогою спеціалістів і медикаментів.

Ваш новий дім з дотриманням зазначених вище порад, ваших особистих традицій та створенні нових спогадів почне оживати, бо тісно пов’язаний з мешканцями. У ньому ніби ниточки павутинки  містяться найважливіші моменти біологічної активності людини. Від вживання їжі та сну до релігійності, від сексуальності до продовження роду, від простих щоденних справ до сімейних подій і свят. Тож де б ви не були – маркуйте кордони між освоєним, впорядкованим вашими руками простором та зовнішнім хаотичним довкіллям. Створюйте свій дім своїм серцем.

Інна Корміленко