Треба вірити у відбудову, у повоєнну «Станіславську Швейцарію» – начальник СВА Бабуцький

Попри обстріли та бойові дії громади Херсонщини розробляють плани відновлення на майбутнє. Як проходитиме відбудова приватних осель, чи будуть нові робочі місця, скільки людей повернеться на малу Батьківщину – над всіма цими питаннями треба думати вже зараз.

Чи вірять жителі Станіславської громади у відновлення та як влада прогнозує повоєнне життя у ТГ – розповів в інтерв’ю нашим журналістам начальник Станіславської ОВА Олександр Бабуцький.

«Насправді, є багато людей, які не вірять у відновлення після війни. Це зрозуміло: дуже важка безпекова ситуація, руйнування, поранені і загиблі. Але ж наша громада вже відроджувалася у 2022-2023 роках, яскравий позитивний приклад є. Дивіться, Олександрівка була зруйнована російськими обстрілами на 95%. Десь 902 будинки з 928 – пошкоджені, 188 – вщент розбиті. Але ж тоді, після деокупації, ніхто не опустив руки: поверталися місцеві та заїжджали з допомогою волонтери з усієї країни» – говорить Олександр Бабуцький.

Очільник Станіславської громади пригадав про допомогу у відбудові приватних осель та інфраструктури цілі бригади з різних регіонів України.

«Тут везуть гуманітарку благодійники, «Південна стратегія розвитку» дає вугілля, газові труби. Потім рівненчани приїхали, Бричка Володимир Володимирович, золота людина, дай Бог йому та його родині здоров’я, дрова привезли. Вони плов у казані просто посеред вулиці варили – не собі, людей годували. Потім каже – приїду до вас будинки ремонтувати, і це велика заслуга старости Наталі Каменецької, яка знайшла спільну мову з ним. Ці волонтери три рази по тижню у нас працювали. Від 90 до 150 людей безкоштовно ремонтували будинки, привозили в основному свій матеріал, та й наш трошки був, відновили за три тижні 114 житлових будинків. Вірю, що так буде і після нашої Перемоги – допомога, єднання всіх заради відбудови».

Водночас Олександр Бабуцький зазначив, що місцевим жителям не слід сподіватися тільки на державу, потрібен комплексний підхід.

«Подивімося на Посад-Покровське. Відбудовується, великі кошти державні, але скільки вже це відбувається? Потрібна оптимізація витрат, вже зараз. Відбудова післявоєнна буде заснована на оцій оптимізації. У нас є проєкти, бо ми готуємо у майбутньому дітей до офлайн-навчання, щоб зробити підземну школу з укриттям. Три будівлі ліцеїв наразі зруйновані, поки навчання проходить онлайн. Коли відбудуємо Станіславській ліцей, в якому 700 учнів може навчатися, закупимо і шкільні автобуси, зробимо дорогу, люди повернуться, то вже потім винесемо на громадське обговорення, що наступне відбудовувати – ліцеї в Олександрівці чи Широкій Балці?».

Начальник Станіславської СВА наголосив, що дуже важливо на майбутнє прорахувати кількість робочих місць, які може запропонувати громада людям після війни.

«Коли я приїхав сюди і ознайомився з ситуацією на місцях, я поцікавився, де люди працювали до великої війни. Кажуть – на землі.  Приблизно 17 тис га орної землі у громаді фермери обробляють. Але при сучасній техніці аграріям не потрібні тисячі робітників. Це загалом зайнятість до 200 людей. Десь 150 – бюджетники. Інші – це приватний бізнес, який повинен запрацювати у Станіславській ТГ».

Бабуцький навів приклад СТОВ «Енограй», яке понад 20 років займалося вирощуванням фруктів та ягід на території громади.

«Так, у них зараз розбиті холодильники, великі втрати через російські обстріли. Але я знаю власника, Руслана Голуба, він допомагає, до речі, наразі військовим частинам. І нам надав автобус, на жаль, вже спалили з гуманітаркою його окупанти. Я впевнений, що «Енограй» відновлюватиме підприємство. Бо земля є, сади є. І там, звісно, потрібні робочі руки. На жаль, вже другий рік «Енограй» не працює, але у 2023-2024, після деокупації, збирали врожаї, наші люди там мали роботу».

Також Олександр Вікторович вірить, що після Перемоги України громада зможе стати «Станіславською Швейцарією».

«Нам треба консервний завод будувати, щоб переробляти рибу та овочі. Знову ж таки – вітрова та сонячна електростанції. Загалом, думаємо, десь 500-600 людей зможемо забезпечити роботою, не тільки на заводі, звісно. Все буде залежати від відновлення житлових будинків. Коли ми виграємо цю війну та отримаємо репарації від Росії, то кожну оселю відбудуємо, щоб тут у нас постала реально «Станіславська Швейцарія», на європейському рівні. Вірю, що зможемо, що основна частина людей повернеться додому і візьме участь у відбудові».

Матеріал підготований у межах проєкту “Відкрита відбудова Херсонщини: від діалогу до дій” у межах проєкту “Імпульс”, що реалізується Міжнародним фондом “Відродження” та Фондом Східна Європа за фінансування Норвегії (Norad) та Швеції (Sida). Зміст матеріалу необов’язково відображає позицію Міжнародного фонду “Відродження”, Фонду Східна Європа, Уряду Норвегії та Уряду Швеції.