Топ-5 публікацій лютого, які варто прочитати

Упродовж другого місяця 2026 року команда “Білозерки. Інфо” продовжувала розповвдати жителям звільнених громад Херсонщини про важливі події у регіоні. Щодня наші журналісти відстежували ситуацію у населених пунктах правобережної частини області, постійно комунікували із представниками влади, місцевими мешканцями, також висвітлювали роботу волонтерів і благодійників.

У лютому ми підготували низку публікацій про наших земляків, які вражають своїм героїзмом та безмежною любов’ю до рідного краю.

Найбільше реакцій від читацької аудиторії отримали такі матеріали:

• “Головне – не втрачати зв’язок! Історія подружжя Олександра та Олени Окішевих, які пережили розлуку полоном”. Історія кохання подружжя із Чорнобаївки доводить, що справжній духовний зв’язок сильніший за катування та ворожу брехню. Дізнайтеся, як віра дружини та дітей допомогла воїну вижити в донецьких катівнях і повернутися додому всупереч усьому.
• “Два крила любові: зворушлива історія подружжя Петренків зі Станіслава”. Прочитайте про 55 років спільного життя, де любов гартувалася не словами, а математичними формулами на землі, спільним будівництвом дому та 40 гектарами фермерського поля. Навіть втративши рідну хату через війну, подружжя не опустило рук: на вимушеній еміграції Петренки продовжують садити квіти, плести сітки та берегти той вогонь, який не здатні загасити жодні обстріли.
• “Херсонська лікарка-реабілітологиня Аліна Максімова: “Поки заводимо будильник на завтра – рухаємося далі й віримо у краще!”. Війна забрала у медикині з Томиної Балки дім і власну справу в Херсоні, але не змогла відібрати покликання – допомагати людям ставати на ноги. Сьогодні вона разом із чоловіком працює в Києві, відновлюючи поранених військових та цивільних, і попри все продовжує щовечора заводити будильник із вірою у краще. Прочитайте історію незламної лікарки, для якої реабілітація стала способом вистояти самій і дати опору іншим.
• “Україну не залишають. Її несуть у серці! Як родина з Білозерки зберігає українську культуру в німецькому Ляйпцигу”. Це розповідь про те, як не втратити себе на чужині, популяризуючи українську культуру та музику в Німеччині. Попри вимушений переїзд, сім’я Тірон виховує синів у рідних традиціях, організовує благодійні концерти та пише вірші, які стають голосом цілого покоління переселенців. Про життя в еміграції, “музику дому” та оберіг, який кожен українець несе у своєму серці, читайте на нашому сайті.
• “Ми тримаємося попри важку безпекову ситуацію!” — староста Олександрівки Наталія Каменецька”. Населений пункт Станіславської громади потерпає від нестерпних дронових атак, але понад 180 мешканців досі залишаються в селі, попри відсутність світла та постійну небезпеку. Староста розповіла, як громада виживає завдяки сонячним панелям, підтримці благодійників та неймовірній стійкості людей, які навіть після евакуації намагаються оселитися якомога ближче до рідного дому.