Ціна нашої свободи – втрачений цвіт нації

0
357

14 березня наша країна відзначає День українського добровольця. Ця дата пов’язана з 2014 роком, коли 500 бійців Самооборони Майдану прибули на полігон у Нових Петрівцях, щоб сформувати перший добровольчий батальйон. А далі було АТО/ООС, по суті, початок війни з Росією. Тоді незалежність України пліч-о-пліч зі Збройними силами України захищали 40 батальйонів добровольців. Без належного екіпірування та озброєння, але з неймовірним відчуттям патріотизму – гнати ворога з рідної землі!

 

З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року кількість теробронівців зросла у десятки разів. Серед тих, хто  став на захист Батьківщини, без військового досвіду та примусу, був і наш земляк – чорнобаївець Микола Дроздов.

З перших днів війни чоловік записався до Київської бригади ТрО. Коли ворога відкинули від столиці, Микола волонтерив у Буковинсько-Галицькому Курені Січовиків “Едельвейс”. А вже у травні 2022 року разом із побратимами добровільно мобілізувався до в/ч 36 бригади А2802 в якості стрільця-санітара десантно-штурмового відділення батальйону морської піхоти.

Служба була недовгою… Микола Дроздов загинув 25 липня 2022 року при виконанні бойового завдання, звільняючи рідну Херсонщину.

Про життєвий шлях Героя нашому виданню розповів рідний брат захисника Ігор.

“Наша родина живе у Чорнобаївці, Микола молодший за мене на 10 років. Коли він загинув, йому було лише 30…
З дитинства Коля дуже любив спорт, показував високі результати. З 7-го по 11-й клас жив і навчався у спортивному інтернаті в Херсоні, закінчив Херсонське училище фізичної культури. Кілька разів на день у нього проходили тренування. Займався вільною боротьбою, виборював неодноразово медалі на різних рівнях. Коля вів здоровий спосіб життя, не пив, не палив”, – ділиться Ігор Дроздов.

Після ХВУФК Микола Дроздов вступив до Херсонського державного університету і отримав вищу освіту за спеціальністю “Психологія”. Щоправда, працював трошки в іншій галузі – після курсів масажистів заробляв реабілітаційним та лікувальним масажем.

Про Миколу казали – має “золоті руки”. Багатьом людям із Херсона та Чорнобаївки він повернув здоров’я: “вправляв” хребти і після спортивних травм, і після ДТП чи нещасних випадків.

Микола Дроздов добре ладнав із людьми та міг знайти підхід до кожного пацієнта. Чоловік був чуйною та  світлою людиною, яку з теплом згадують друзі та знайомі.

Справи  у чорнобаївського масажиста йшли добре, тож він амбітно планував майбутнє. Наснаги до нових звершень додавали й позитивні зміни в особистому житті.

За словами Ігоря Дроздова, Микола одружився на чудовій дівчині Олені. У 2016 році у пари народився син Льовушка. Молодший брат мріяв розвивати кар’єру, планував вступати до медичного університету, щоб отримати вищу медичну освіту. Разом із партнером мріяли відкрити реабілітаційну клініку. Але почалася велика війна…

“На момент нападу Росії на Україну Микола був у Києві. А дружина з синочком – у батьків у Каховці. Коля дзвонить, просить мене – поїдь, забери їх. Я зібрався, але можливості переправитися на лівий берег на той момент вже не було, на Антонівському мосту йшли бої, мене завернули наші військові. А коли я приїхав додому, росіяни бомбили Чорнобаївський аеропорт”, – згадує Ігор.

Потім старший брат дізнався, що Микола вступив до ТрО Києва. Пізніше – займався волонтерством разом із Денисом Федько, земляком із Херсонщини, який пережив страшну трагедію. На початку війни його батьків, дружину брата і двоє маленьких племінників (6-річну Софію і 1,5 місячного Івана) поблизу Нової Каховки вбили російські окупанти. Після цього Денис почав активно волонтерити.

Федько залишив такі спогади про Миколу на Платформі пам’яті “Меморіал”:

“Коля – сміливий відважний, освічений хлопець, відповідальний та прямолінійний! До останнього рятував життя побратимів.  Я пам’ятаю той день, коли хлопці приїхали до мене, щоб приєднатись до команди “Едельвейсу” та спільними зусиллями виконувати волонтерську роботу. Далі в травні Коля з друзями вирішили вступити в ЗСУ, щоб бути ближче до рідної Херсонщини та захищати мир і спокій українців. Ми будемо тебе пам’ятати! Ти був прикладом для багатьох”.

За словами брата Ігоря, Микола ніколи не служив в армії, але був дуже спортивним, витривалим, стійким. Професійного навчання для новобранців на початку війни не було, Микола майже одразу потрапив на фронт. Йому пропонували посаду воєнного психолога, але хлопець з легендарної Чорнобаївки хотів воювати. Тому й потрапив до десантно-штурмового підрозділу. Але, на жаль, дуже швидко загинув, під час штурму в районі Лозового Херсонської області. Микола ніс на собі пораненого бійця, який теж, на жаль, загинув того дня.

“Смерть брата – це був справжній шок для нашої родини… Батьки дуже важко пережили загибель Колі. Але виїхати з окупації не змогли, тож навіть не попрощалися з сином…
Напередодні Великодня вже був на вільній території, вивіз дружину і доньку. Тож саме мені довелося ховати Миколу у Кривому Розі на центральному кладовищі. Досі ми не перевезли його прах у рідну Чорнобаївку, бо у нас тут таке твориться, зробити це наразі неможливо”, – ділиться Ігор болючими спогадами про рідну людину.

Дружина Миколи Олена разом із 6-річним сином Левом довгий час знаходилася в окупації на лівому березі Дніпра, у Каховці. На щастя, її оминула доля дружин військових, яких російські ФСБ-шники катували за родинні зв’язки. Про те, що Микола служить, Олена нікому не розповідала. Чоловік був обережним – відео і фото робив у балаклаві, щоб не можна було вирахувати, хто це.

На щастя, близько року тому Олена із сином зуміли виїхати на Львівщину. Тут вони намагається розпочати нове життя, в якому назавжди залишиться пам’ять про  турботливого чоловіка і гарного батька…

З моменту загибелі Миколи минуло вже півтора року, але рідні і досі не можуть оговтатися після цієї трагедії.

Головне їхнє бажання – щоб люди запам’ятали Миколу як справжнього Героя України, який без роздумів пішов на фронт, аби зупинити російську агресію.

З цією метою Ігор Дроздов створив петицію на ім’я президента щодо присвоєння брату звання Героя України.

Чорнобаївець закликає земляків підтримати його ініціативу, адже Микола Дроздов був гідним захисником Батьківщини та віддав  своє життя за незалежність і суверенітет України.

Закликаємо всіх небайдужих підписати петицію щодо Миколи Дроздова на ім’я президента та віддати шану Герою, який став на захист Батьківщини, не питаючи, що йому дала Україна. Він просто зробив усе від нього залежне, щоб допомогти рідній державі у боротьбі з ворогом…

Наразі петиція щодо присвоєння звання Героя України Миколі Дроздову набрала 12433 голосів з 25000 необхідних. Домогтися визнання подвигу Героя-земляка – у наших руках!

Олена Бджола

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Пожалуйста, введите ваш комментарий!
пожалуйста, введите ваше имя здесь