Сила починається з дій і великих сердець поруч: як волонтери БФ “Ранок Відрождення” допомагають людям Херсонщини

Повномасштабна війна перевернула життя кожного українця. Хтось опинився на передовій, хтось під обстрілами, а хтось виїхав із дому в пошуках безпеки. Але у хаосі та невизначенності народилася інша сила — готовність допомагати один одному. Саме ця здатність долати страх, перешкоди й відстані заради підтримки тим, кому ще важче, тримає людей разом і не дає опустити руки.

“Сила починається з дій і великих сердець поруч”, — кажуть у БФ “Ранок Відродження”. Ця організація з’явилася під час війни, щоб дати людям відчути: навіть у найскладніші часи вони не самі.

Волонтери фонду — від студентів до людей старшого віку, з різним досвідом і пережитим, — щодня вирушають у прифронтові громади, щоб доставляти їжу, воду, будматеріали, обладнання та підтримувати тих, хто втратив усе.

“Не можна втомлюватися, коли твоя робота — про життя!” — Юлія Погребна, директорка БФ “Ранок Відродження”

Про те, як робота фонду допомагає людям виживати і відновлювати своє життя на Херсонщині, розповідає директорка БФ “Ранок Відродження” Юлія Погребна.

“Повномасштабна війна стала моментом, коли звичне життя обірвалося і залишився лише вибір — бути корисним, об’єднатися та допомагати”, — каже Юлія Погребна, директорка фонду “Ранок Відродження”. — Фонд запрацював з перших місяців війни, коли тисячі людей залишилися без базових речей — житла, їжі, безпеки. Ми починали з волонтерської допомоги, але дуже швидко це переросло в системну гуманітарну роботу”, — розповідає вона.

Юлія пригадує, як волонтери фонду працювали на Херсонщині під час активних бойових дій: заїжджали на небезпечні території через поля і доставляли допомогу туди, куди не могли дістатися інші.

“У день звільнення Херсона ми вже були в Чорнобаївці з найнеобхіднішим. Ночували там, слухали історії людей, які пережили окупацію. Найбільше вражала їхня стійкість — без світла, води й тепла. Вони не чекали жалю, вони чекали підтримки. І ще — неймовірна сила матерів, які були готові на все заради своїх дітей”, — каже директорка фонду.

Сьогодні 62 працівники БФ “Ранок Відродження”, офіс якого базується в Одесі, допомагають мешканцям Одеської, Миколаївської та Херсонської областей. Зокрема, на Херсонщині фонд працює у всіх 17 деокупованих громадах. Там постійно залучено понад 15 працівників.

Двічі-тричі на тиждень волонтери їдуть у прифронтові громади, щоб привезти людям їжу, дрова, будівельні матеріали для ремонту житла, обладнання для відновлення водопостачання. Але щоразу вони розуміють: людям потрібне не лише це — їм потрібна присутність і розмова.

“Дуже часто люди просять просто приїхати і побути поруч. Знати, що їх не забули”, — каже Юлія.

За роки війни робота фонду змінилася і значно розширилася. Якщо після деокупації Херсонщини фокус був на екстреній допомозі — їжі, базових непродовольчих товарах і термінових ремонтах, — то сьогодні діяльність фонду стала комплексною та довгостроковою.

Нині БФ “Ранок Відродження” працює за такими напрямками:

• Shelter/NFI — зимова допомога, дрова, утеплення, ремонти житла;
• грошова допомога на зиму;
• відновлення водопостачання;
• підтримка сільського господарства та домогосподарств;
• допомога вразливим групам — літнім людям, жінкам, людям з інвалідністю;
• захист і гендерно чутлива допомога.

У 2025 році “Ранок Відродження” відновив водопостачання у десятках населених пунктів Херсонщини, встановив три водонапірні вежі, пробурив чотири свердловини, надав людям грошову допомогу на тверде паливо, забезпечував корми, матеріали для відбудови житла, саджанці, розпочав ремонти п’яти геріатричних центрів та п’яти МТФ, побудував шість мобільних ФАПів.

“Ми працюємо в партнерстві з міжнародними та національними гуманітарними організаціями, зокрема через механізми гуманітарних фондів ООН, а також із місцевими організаціями, представниками громад, військовими адміністраціями, Херсонською Агенцією регіонального розвитку та старостами. Основні ресурси — це грантове фінансування та партнерські проєкти”, — пояснює Юлія. Вона додає, що кожна поїздка — це ризик. Постійні обстріли, дрони, мінна небезпека.

“Звісно, ми координуємося з обласною комендатурою, проходимо тренінги з першої допомоги і з молитвою вирушаємо в дорогу”, — говорить директорка фонду.

Але найважче, за словами Юлії, навіть не це. Найболючіше — коли ресурсів менше, ніж потреб, і доводиться вирішувати, кому допомогти першим.

“Для гуманітарної організації це найскладніше рішення”, — зізнається вона.

Для людей, які живуть далеко від фронту, потреби тих, хто перебуває в зоні бойових дій, часто залишаються невидимими. А це не лише про речі. Це — самотність, виснаження, страх ночей під обстрілами і брак простого людського спілкування. Так само часто недооцінюють потребу в дрібних, але життєво важливих речах: ремонті дахів, дровах, ліхтариках, павербанках.

“Тому, коли бачиш людей, яким більше нікому допомогти, страх відходить на другий план”, — зізнається Юлія. — Наші волонтери — дуже різні люди, але всіх їх об’єднує небайдужість і відповідальність. Їм самим теж потрібна підтримка — це і розмови, і спільні зустрічі, і допомога родинам. Але після небезпечних поїздок вони стають дорослішими, глибшими, іноді мовчазнішими, проте надзвичайно сильними”, — додає директорка фонду.

Юлія підсумовує: найбільша гордість фонду — це та допомога, яка дозволила людям залишитися у своїх домівках і пережити зиму.

“Не можна втомлюватися, коли твоя робота — про життя!” — упевнена Юлія.

Тому волонтери знову і знову вирушають у дорогу.

“Для нас «Ранок Відродження» — це надія на те, що після темряви завжди приходить ранок. Тому після перемоги ми будемо відновлювати громади, повертати гідність і можливості для життя там, де війна намагалася забрати все”.

“Я втратив все, але тут знайшов себе” — волонтер БФ “Ранок Відродження” В’ячеслав Кихтенко

Коли В’ячеслав Кихтенко говорить про війну, він одразу згадує дім у рідному Сіверськодонецьку — місті, яке залишилося в окупації разом із його недалеким минулим життям.

“Я втратив бізнес, квартиру, будинок. Нас буквально вирвали з корінням”, — каже В’ячеслав.

Разом із родиною він виїхав до Європи, але надовго там не затримався. Восени 2022 року Кихтенки повернулися в Україну і знайшли прихисток в Одесі. Саме тут у В’ячеслава з’явилося відчуття, що він має бути не просто переселенцем, а людиною, яка допомагає іншим.

Так він прийшов до благодійного фонду “Ранок Відродження”, який тоді лише формувався. Застав ще невелику ініціативу, що дуже швидко переросла у фонд із командою волонтерів і системною роботою на прифронтових територіях.

Перші виїзди були гуманітарними — гігієнічні та продуктові набори, вода, речі першої необхідності.

А після деокупації Херсонщини поїздки у села, які ворог обстрілював з лівого берега з артилерії, запускав дрони, стали регулярними.

“Ми працювали там, куди не наважувалися їхати інші. Везли дрова, брикети, шифер, будівельні матеріали. Допомагали з покрівлею, ремонтом житла, доставкою базових речей після обстрілів”, — говорить волонтер.

Із роками війни масштаби цієї роботи, на жаль, лише зростали. Він згадує, як у дні після звільнення Херсонщини вони одними з найперших дісталися до сіл. У людей тоді вже не було ні їжі, ні засобів гігієни.

“Одна літня жінка стала перед нами на коліна. Мені стало моторошно. Я теж став на коліна і подякував їй за те, що вони витримали і дочекалися своїх. Це був той момент, який я пам’ятатиму все своє життя!”.

В’ячеслав Кихтенко за фахом — інженер-теплоенергетик. У БФ “Ранок Відродження” він відповідає за напрям водопостачання громад.

“Ми возимо труби, фурнітуру, насоси, запчастини й інше обладнання — усе, щоб відновити старі та побиті обстрілами мережі. Але на цьому робота не закінчується”, — каже він.

Зокрема, для Білозерської громади фонд закупив спецтехніку — навантажувач Bobcat, облаштував мобільний ФАП, передав матеріали КП “Водограй” для підключення ФАПів у селах Правдине та Нова Зоря до водогінних мереж.

Окрім цього, волонтери допомагають із будматеріалами для ремонту житла після обстрілів.

“У Чорнобаївці були величезні руйнування. За підтримки міжнародних донорів ми передали покрівельні матеріали для аварійно-відновлювальних робіт. Люди просто закривали дахи, щоб не жити під відкритим небом. І така робота — з відновлення водопостачання, ремонту житла, доставки брикетів і дров, які допомагають пережити зиму, — є системною”, — каже В’ячеслав.

Він пригадує і про ті круті активності, коли фонд надавав громадам саджанці фруктових дерев, насіння овочів, а також курчат м’ясо-яєчних порід. Як у Тягинську територіальну громаду привозили матеріали для будівництва 40 теплиць.

Усе це для того, щоб люди продовжували господарювати на своїй землі. Разом із волонтером у фонді працює і його дружина Валентина — вони майже завжди разом у поїздках і під час видачі допомоги.

Фізична й психологічна втома, зізнається В’ячеслав, нікуди не зникає.

“Тут кожен день — це вибір. Але ми не маємо права відступати”.

Попри все, він бачить, як ситуація у громадах Херсонщини завдяки підтримці фонду поступово змінюється.

“Якщо на початку ми просто закривали найкритичніші потреби — умовно давали рибу, — то тепер це вже вудка. Ми допомагаємо відновлювати життя. І цей рух дає надію, що Херсонщина оживе, а тутешні працьовиті люди знову створять і наживуть те, що втратили”, — підсумовує волонтер.

Ірина Квітка

Цей матеріал став можливим завдяки проєкту «Голоси України», який є частиною програми SAFE, що реалізується Європейським центром свободи преси та медіа (ECPMF) у партнерстві з ЛЖСІ в рамках Ініціативи Ганни Арендт та за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Партнери програми не впливають на зміст публікацій редакції та не несуть за нього відповідальності.