Станіславська громада пережила дев’ять місяців окупації. Протягом цього часу ворог безщадно нищив інфраструктуру населених пунктів, тероризував місцевих мешканців, грабував приватні оселі. Людям довелося навчитися виживати в умовах постійних обстрілів, перебоїв з водо-та електропостачанням. Тривалий час мешканці громади залишалися без «блакитного палива». Після звільнення правобережжя Херсонщини, станіславці поступово повертаються до нормального життя. Про поточні справи у громаді розповів начальник Станіславської військової адміністрації Олександр Бабуцький.
Як взаємодіють військова адміністрація та сільська рада
«23 вересня 2022 року, згідно з розпорядженням Президента України, мене було призначено начальником Станіславської ВА. 3 листопада, після прийняття ВРУ Постанови про передачу начальникам ВА Херсонської області повноважень голів, рад та виконкомів місцевих рад, я отримав відповідні повноваження, а разом із цим велику відповідальність перед громадою», – говорить Олександр Бабуцький.
Станіславський сільський голова Іван Самойленко залишився в окупації, тож не зміг подати свою кандидату на посаду начальника ВА. Саме виїзд з окупації був головною умовою участі у відповідному конкурсі.
Сьогодні Олександр Бабуцький тісно співпрацює з Іваном Дмитровичем, адже він добре знає громаду, людей і продовжує багато допомагати у вирішенні проблемних питань. Згідно із законом, сільський голова отримує середньомісячну зарплату, проте жодних управлінських рішень наразі не приймає, адже відповідні повноваження перейшли до начальника ВА.
Перед начальником Станіславської військової адміністрації поставлено завдання вирішити дуже багато проблем, пов’язаних із відновленням нормального мирного життя мешканців громади, забезпеченням функціонування всіх підрозділів сільської ради, комунальних установ та закладів, забезпеченням залучення, доставки, обліку, роздачі та звітності з розподілу гуманітарної допомоги всім громадянам. Також до переліку завдань входить співпраця з підрозділами ЗСУ та правоохоронними органами для забезпечення правопорядку та безпеки на території громади.
Що потрібно громаді
За період окупації найменше постраждали інфраструктурні об’єкти у Станіславі та Софіївці. У Широкій Балці, окрім пошкодження багатьох приватних будинків, повністю зруйновано школу, ФАП, декілька магазинів. Проте більш за все постраждала Олександрівка, де зруйновано більше 95% житлових будинків, повністю знищено школу, дитячий садок, ФАП, будинок культури, дві вежі мобільного зв’язку.
З минулого тижня у громаді відновлена подача газу, завершена підготовка енергомережі до прийому електроенергії. Тільки-но з’явиться світло, буде відновлено водопостачання.
«Зараз намагаємось залучити якомога більше волонтерів для отримання гумдопомоги та будматеріалів на відновлення будинків. Після деокупації в громаді залишалось близько 4000 жителів, зокрема майже 180 дітей. В Олександрівці увесь період окупації, без світла, води, газу та тепла, проживало 16 жителів. Сьогодні, попри небезпеку, руйнування будівель та відсутність нормальних умов для життя, до села повернулось більше 40 жителів», – говорить Олександр Бабуцький.
Жителі громади звертаються до військової адміністрації з проханням допомогти з ремонтом будинків, забезпечити шифером, плівкою та ОСБ. Також надходять заявки про необхідність у продуктах харчування, питній воді, буржуйках та дровах. Окрім того, у місцевої влади виникають питання, пов’язані з реєстрацією шлюбу та смерті, видачою довідок через втрачені або відібрані рашистами паспорти та інші документи, допомогою одиноким та багатодітним.
Підтримка зі всієї України
Після деокупації правобережної Херсонщини, до Станіславської громади почали надходити гуманітарні вантажі. Благодійники привозять сюди борошно, картоплю, консерви, миючі засоби та засоби гігієни, підгузки, дитяче харчування, ліки, теплі речі, ковдри, подушки.
«Дякуємо Миколаївській ОВА та міжнародній гуманітарній місії за можливість двічі на тиждень отримувати по 2000 буханок свіжого хліба. Також вдячні їм за 8000 банок м’ясних консервів, які вони нам нещодавно привезли, – говорить Олександр Бабуцький, – Висловлюємо глибоку вдячність колегам з Рівненської обладміністрації, які доправили нам більше 16 тон продуктів і теплих речей, електрогенератор для живлення насосу в приміщенні сільради та підзарядки телефонів. Крім того, ми отримали три фури питної води з Дніпра. Волонтер Сергій Данілов та його друзі доставили нам два бензогенератори, 80 літрів пального, ліки, консерви, теплі речі та багато іншої допомоги».
Від Галіцинівської громади Миколаївщини до станіславців доправили продуктові набори та теплі речі. Жителі Миколаївської громади Березівського району Одещини зібрали і передали мешканцям Станіславської ТГ борошно, олію, картоплю, теплі речі, засоби гігієни та дитяче харчування. У боях під Олександрівкою загинуло п’ять захисників із цієї громади…
Гуманітарні вантажі до громади також привозять місцеві жителі, які вимушені були виїхати під час війни до інших регіонів України або за її межі.
Багато волонтерів, які допомагають сьогодні громаді, залучила Світлана Гаврилів. Вона й сама надала односельцям бензогенератори і пальне до них, багато теплих речей, будматеріали та продукти харчування.
«Велика подяка за допомогу всім добродіям! Коли згуртовані – ми дійсно сильний, непереможний та нездоланний народ! Слава Україні, слава нашим Героям і вічна пам’ять загиблим у боях!» – підсумував нашу розмову Олександр Бабуцький.
