
Що думають жінки про розподіл обов’язків у родині, жіночу дружбу, свої захоплення та якості ідеальної жінки?

Напередодні 8 Березня ми поцікавилися у наших читачок з різних куточків Білозерщини про їхні жіночі захоплення, розподіл обов’язків у родині, жіночу дружбу, думку з приводу якостей ідеальної жінки.

Людмила Кисла, 67 років, завідуюча дитячим садком:
– Народилася я на Дніпропетровщині, згодом потрапила на Херсонщину. Навчалася у Бериславському педагогічному училищі, у 1990 році закінчила Одеський педагогічний інститут. Майже 50 років тому пов’язала свою долю з коханим чоловіком, стала мамою двох чудових дітей.
З дитинства мріяла бути вчителем. Однак, так сталося, що першу освіту здобула за спеціальністю вихователь дошкільного закладу і відразу ж закохалася у цю професію. Моє захоплення – це моя робота. Вона дає мені наснагу, сили, бажання творити, експериментувати, зустрічатися з новими людьми, отримувати нові знання. Яке то щастя, бачити результат своєї роботи, в яку вклав частинку душі!
За плинністю років зрозуміла, що можу допомагати людям у вирішенні різних питань. Чотири каденції депутата Білозерської районної ради та більше, ніж 30 років роботи керівником, навчили, як можна допомогти людині, особливо, коли це стосувалося лікування. І коли все вдавалося, розуміла, що не дарма живу на цьому світі.
Вільного часу майже не залишається, а якщо він з’являється, я приділяю увагу сім’ї, клопотам по дому, зустрічам із рідними, друзями. Люблю, коли приїжджають діти, онуки.
Робота керівника за довгі роки навчила мене не розрізняти чоловічу і жіночу роботу. Адже в дитсадку доводиться вирішувати і всі технічні питання, бо що то за керівник, який не розуміється у трубах, моторах і т.д.
Напевно, я зробила в житті не все правильно, бо часто переносила вирішення чоловічих питань з роботи в сім’ю, а чоловік погоджувався бути просто виконавцем. Хоча іноді дуже хочеться бути слабкою жінкою, однак я Овен і, напевно, цим все сказано. Іноді заздрю жінкам, які не відмежовуються від суто чоловічих питань у сім’ї. В ідеалі, всі питання у родині повинні вирішуватись разом.
Я щаслива жінка, бо на моєму життєвому шляху зустрічалися хороші люди. Всі досягнення, все, що зроблено, побудовано, придбано, напрацьовано за довгі роки роботи – це підтримка людей, мій жіночій колектив, це моя сестра, донька.
Яка вона, ідеальна жінка? Часто задаю собі це питання. А чи можливо визначити ці критерії? Працюючи майже все життя у жіночому колективі, зустрічаючи щодня 150 мам і бабусь, навчилась бачити той люблячий вогник в очах жінок, коли вони дивляться на своїх дітей. Радість материнства, сімейне щастя, здоров’я родини, а ще – знайти себе у професії. Напевно такою бачу, можливо, не ідеальну, але дуже щасливу жінку.
Чомусь існує думка, що жіноча дружба відрізняється від чоловічої. Вважаю, різниці у цьому немає. Особливості жіночої дружби тільки в тому, що жінка більш емоційно ставиться до деяких стосунків.

Лариса Рибачук, 44 роки, директор школи:
– Народилася я у Білозерці, зараз проживаю у Миролюбівці, працюю директором школи. Те, що я буду вчителькою, знала ще в дитинстві. Мама розповідала, що бачила завжди цікаву картину: в рядочок висаджені іграшки, перед кожною лежить маленький саморобний зошит, і …поряд з ними маленька вчителька з указкою (чомусь я так уявляла вчительську працю). Ще у першому класі на уроці образотворчого мистецтва я намалювала малюнок, де зобразила себе у вигляді вчительки. Згодом я почала тренуватися на молодшій на два роки сестричці, вчила її читати і писати, ставила оцінки. Про іншу професію ніколи і не мріяла. Я і зараз не можу себе уявити ще десь, крім школи.
Мої захоплення…. Я дуже люблю читати. Із чарівним світом книжок мене познайомила бабуся Олена. У першому класі вона привела мене до сільської бібліотеки. З тих пір моє серце залишилося там назавжди. У старшому віці саме бабуся завжди допомагала у виборі літератури. У нас була досить непогана домашня бібліотека. З класиками української та російської літератури я знайомилася саме вдома. Читання настільки захоплювало мене, що я, незважаючи ні на що, могла читати всю ніч. Лев Толстой, Александр Дюма, Павло Загребельний, Олесь Гончар та багато-багато інших. Ще одне моє захоплення – це випічка смаколиків. Причому була дуже цікава історія. У мене довгий час нічого не виходило із дріжджового тіста. Хоч плач. І одного разу приснилася покійна бабуся (а вона була справжнім майстром у цій справі). І уві сні пам’ятаю тільки одну її фразу: «Ось ти послухай, я тобі зараз все розкажу… », що саме вона говорила, я не пам’ятаю, але з тих пір всі завиванці, пиріжки мені завжди вдаються.
Жіноча і чоловіча робота… Так, я думаю, в нашій родині цей поділ є. Можливо, хтось вважає, що це неправильно. Але в кожній сім’ї свої правила. Іноді є такі завдання, які повинен виконувати тільки чоловік. Це дає мені можливість відчувати себе ЖІНКОЮ! Турботливі жіночі руки створюють той затишок, ту атмосферу, які притаманні конкретній сім’ї. Копати яму, лагодити кран, пиляти дерева – ну не жіночі це справи. Мені дуже подобаються слова психотерапевта Вадима Чабана: «Коли ви відправляєте свій сімейний човен у плавання, то домовлятися треба на берегу. Тоді і проблем буде менше».
Я завжди відчувала підтримку мами, рідної сестри. Тепле, слово, порада, а іноді можливість просто проговорити все те, що наболіло – ось це і є справжня жіноча підтримка. Жіноча дружба існує, але вона різна, як кава. Є тепла і м’яка, а є з гірчинкою і дуже різка. Я щаслива і вдячна долі за те, що у мене є моя найкраща подруга, моя порадниця, мій бойовий товариш – рідна сестричка Людмила. Всі радощі і смуток, перемоги і поразки – ми все ділимо навпіл. І я впевнена, що б не трапилося в моєму житті, вона завжди підставить своє плече. Як і я, Людмила пов’язала свою долю із вчителюванням, тож дуже часто наші розмови перетворюються на маленькі педради. Але і це не страшно, бо розуміємо одна одну з півслова.
Ідеальна жінка. Яка вона? Перш за все, вона повинна бути ЖІНКОЮ, саме так, великими літерами. У ідеальної жінки завжди світяться очі від щастя, від кохання, лагідна посмішка теплими промінцями торкається кожного. Вона впевнена в собі і гордо несе таке почесне звання. Ідеальна жінка – це українка, яка вміло поєднує і роботу, і сім’ю, і при цьому таємничо посміхається у відповідь на запитання: «Ти щаслива?»
Дивне створіння жінка. Одним поглядом в силі викликати велике почуття. Одним порухом брови розвіяти його на попіл… ЇЇ люблять і зневажають, обожнюють і затоптують в бруд. Та все ж, стають перед нею на коліна. Тому що все високе в людині – від жінки. Вона дає життя, леліє і зігріває, допомагає зробити перші кроки. Жінка – порадниця і захисниця. Предмет обожнення і поклоніння, щастя та натхнення. Сила жінки – безмежна. Ось така вона – ідеальна жінка.

Оксана Котенко, 58 років, бібліотекар:
– За фахом я ветеринарний лікар. Мріяла стати вихователем у дитячому садочку, не склалося. Але сьогодні я працюю завідуючою КЗ « Токарівська сільська бібліотека», тож можна з легкістю сказати, що моя мрія здійснилася – працюю з дітьми і не тільки…
Моє захоплення – це вишивка бісером. «Я насолоджуюся процесом, бо це ціле мистецтво, а не просто, коли одна бісеринка лягає поряд з іншою. Це енергетика людини, яка вишиває. Чи втомлена, чи невесела, але бальзам від таких недуг є – це вишивання. Я часом краду свої ночі, але що робити, якщо мені це подобається. Коли є бажання, час завжди знайдеш, навіть якщо цей час – ніч. У певні пори року, можна приділяти вишиванню більше часу, ніж зазвичай. Мій час – це осінь, зима і трішки весни.
Я завжди сподівалася тільки на себе, на власні сили. Зараз маю двох дорослих доньок, які є моєю опорою, підтримкою, які дають мені сили жити. Також маю двох найкращих у світі онучок.
Що стосується жіночої дружби, потрібно вміти захоплюватися один одним, разом радіти успіхам і підтримувати одна одну у важкі періоди життя. Міцна дружба між жінками зустрічається досить рідко. Подруга має бути такою людиною, з якою легко і просто. Щоб за її підтримки пережити будь-яке нещастя: нерозділене кохання, проблеми на роботі, вдома, хвороби, неприємності з дітьми. Тож, на мою думку, жіночої дружби не існує, а от товаришувати – можливо.
Ідеальна жінка повинна бути мудрою. Вміло поєднувати вроду, звабливість, роботу, дім, дітей і чоловіка. Бути значно гнучкішою за чоловіка, більш пристосованою. Чоловіки за своєю природою є «дубовими» істотами, їх легше зламати, аніж зігнути. Тоді як мудра жінка – пластична, і в цьому її перевага над представниками сильної статі.

Світлана Кошолап, 47 років, директор будинку культури:
– З дитинства я любила читати, шити і в’язати, мріяла стати швачкою. Ці захоплення вплинули на моє подальше життя. Книга залишилася моїм другом на довгі роки, як і захоплення вишивкою. А ще я люблю писати вірші, які декламую на обласних творчих заходах.
Я дуже активна у громадському житті. Обиралася депутатом Надеждівської сільської ради, четвертий рік являюсь присяжною у Білозерському суді. Постійно беру участь у різноманітних тренінгах, співпрацюю з громадськими організаціями, залюбки долучаюся до просвітницьких акцій і творчих конкурсів. А ще займаюся фітнесом.
На рахунок розподілу праці на чоловічу і жіночу, скажу, що вмію майже все – і з шпаклівкою стіни вирівняти, і скутер водити, була б машина, то залюбки їздила б на ній. Жінка в наш час повинна бути самодостатньою, впевненою у собі, незалежною, навіть від чоловіка. І дітям не треба заважати будувати своє життя.
Все краще я успадкувала від мами – відкрите серце, доброзичливість, маю багато друзів. Прикладом справжньої жіночої дружби та співпраці для мене є Альона Зелінська, Світлана Гаврилів і Світлана Мішина. Вірними подругами протягом довгих років для мене залишаються Світлана Рудик з Черешеньок – моя колега, директор сільського клубу та Ірина Сікорська з Розливу.
Яскравим прикладом сучасної жінки є завідуюча Чорнобаївською бібліотекою Віра Антонова, гарний фахівець, зразкова дружина, мама та бабуся, вірна подруга, творча, цікава особистість. Сучасна жінка повинна бути комунікабельною, доброзичливою, ввічливою, привітною, мати коло однодумців, не боятися труднощів, слідкувати за своїм здоров’ям та зовнішністю.

Наталія Василенко, 29 років, вчителька:
– Кожна жінка мріє реалізуватися як мама і дружина, мені пощастило мати гарного чоловіка і двох чудових діток. За професією я вчитель, працюю у рідній Миролюбівській школі, але наразі – у декретній відпустці. У дитинстві мріяла стати танцівницею або акторкою, але вже в старших класах зрозуміла, що маю бажання бути вчителем.
Захоплення танцями залишилося і донині – це дарує мені крила, дає відчуття свободи, заряджає та надихає. Знаходячись у декреті, почала опановувати нові витоки творчості – а саме декор (від віночків на двері до оформлення фотозон). Це таке щастя робити своїми руками красу довкола себе.
За сім років шлюбу, я зрозуміла, що не буває чоловічої та жіночої роботи. Ми з чоловіком підтримуємо один одного в усьому і тому у нашій сім’ї немає такого розподілу. Мені дуже приємно, коли мій коханий готує сніданки.
У моєму житті є жінка, якій я завдячую всім – це моя бабуся. Коли мені було 12 років, померла мама, і саме бабуся підтримала мене, виховала, виростила, дала освіту, навчила не здаватися та йти до своєї мети. Я їй безмежно вдячна за все, що вона для мене зробила. А ще у моєму житті з’явилася чудова жінка – це мати мого чоловіка, яка дійсно стала мені другою ненькою. Вона для мене є прикладом жінки-берегині.
Ідеальна жінка – це щаслива жінка, яка вміє надихати своїм прикладом, яка дійсно є берегинею сімейного вогнища, чудова мама для своїх дітей, любляча дружина, вірна подруга, яка вміє вислухати та підтримати у скрутний час, самореалізована та самодостатня, але, в той же час, ніжна, легка, тендітна, розумна.
Бажаю всім жінкам натхнення, любові, стати по справжньому щасливою, бо коли жінка щаслива – все довкола квітне та сяє.

Наталія Савицька, 45 років, директор будинку культури:
– Дитячі мрії дуже важливі, адже саме в цей час ми прислухаємося до свого серця. Коли стаємо дорослими, починаємо мислити раціонально, прислухаємося до порад старших, обираємо популярні професії, але не завжди стаємо від цього дійсно щасливими. Так сталося і зі мною. У 2000 році я закінчила Херсонський медичний коледж за спеціальністю ортопедична стоматологія, хоча з дитинства мріяла про сцену, хотіла стати акторкою. До здійснення цього бажання я йшла 16 років, саме тому кардинально змінила своє життя і погодилася стати директором Правдинського БК.
Творчість заполонила моє життя. Я захоплююся вишивкою хрестиком і бісером, займаюся розписом на тканині, валянням шерстю, створюю українські стилізовані костюми. До будинку культури приходять творчі люди, робота з якими приносить справжнє задоволення, нові ідеї та питання, в якому напрямку розвивати талант людини чи колективу. Для мене дуже важливо, як виглядає артист на сцені і тут головне, щоб прийшло натхнення для створення костюму, натхнення – це 99%успіху!
Мені дуже пощастило, що життєва стежина привела мене до будинку культури, адже саме тут вдалося повністю розкрити свій творчий потенціал, відчути себе потрібною, затребуваною та абсолютно щасливою.
У стосунках між чоловіком і жінкою головне – почуття, там де є кохання, є і взаємопорозуміння, і підтримка, і ніколи не постане питання розподілу обов’язків. Саме такі стосунки були у моєму житті. Справжнє щастя, яке мені подарував коханий чоловік…

Інна Корміленко, психологиня, 41 рік:
– Народилася і виросла на Запоріжжі, у місті, яке називають воротами до Криму, широко відомого завдяки смачнючій ягоді – черешні. Це – Мелітополь. Майже 20 років тому я зустріла і вийшла заміж за супер надійного та дуже коханого чоловіка.
Десь із років чотирнадцяти захопилася психологією. Пам’ятаю, як жадібно «поглинала» все, що потрапляло мені до рук і було пов’язано із цією наукою. Але професію обрала іншу, наслідуючи ще одного близького мені чоловіка – тата. Аби він пишався мною, я закінчила сільськогосподарський університет. Тепер без проблем можу змонтувати крапельне зрошення на присадибній ділянці, відрізнити фітинги від крапельниць та розрахувати об’єм води для кожної культури, адже за першою освітою я – інженер-гідротехнік.
Працювала у торгівлі, сфері послуг та сільськогосподарській галузі. Останні 16 років займаюся питаннями зайнятості населення у Білозерській районній філії ХОЦЗ. Улюблена робота допомогла мені здобути омріяну освіту психолога. Наразі займаю посаду завідувача сектору з профорієнтації і використовую здобуті знання у своїй професійній діяльності.
Я захоплювалася хореографією, шила новорічні костюми, робила 3-D торти, букети із квітів та овочів, шкарпеток і рушників. Я в’язала гачком та спицями. Виготовляла текстильні іграшки та ляльки-мотанки. Займалася квілінгом та декупажем. Вишивала бісером, хрестиком та гладдю. Складно сказати, що мене не зацікавлювало. Крім того, як людину, якій довелося жити у сільській місцевості, мене зацікавило вирощування ягідників та винограду. Тривалий час я експериментувала із ущільненими грядками та коробами, мульчуванням різними матеріалами. Навіть вирощувала піпіно.
Але найбільшим захопленням і тоді, і зараз, лишається кулінарія. Приготування їжі для мене – не тільки потреба, кухня – це моя творча майстерня. Я «малюю» страви, як художник свої шедеври. Обожнюю прикрашати та естетично оформлювати приготоване. І не менше обожнюю – пригощати. Думаю, що недарма прізвище Корміленко співзвучне із російським словом «корми».
Зараз я займаюся метафоричними картами, читаю Таро. Крім того малюю нейрографіку і просто для душі. Цей період мого життя наповнений візуальними образами. Енергія творчості завжди мене наповнювала та допомагала краще пізнавати себе та навколишній світ. Крім того, завдяки моїм захопленням я «обросла» знайомими і друзями. Це робить моє життя різноманітним, а мене – щасливою!
Існує робота, яку я не можу виконувати фізично. Наприклад, замінити каналізацію у домі, або прикріпити бойлер. І просто робота, яку я не хочу виконувати, зокрема, займатися консервацією. Особисто для мене – це чоловіча робота. У мене є подруга, яка працює зварником і в неї це чудово виходить. Головне, щоб робота жінці подобалася!
Жіноча підтримка для мене не порожній звук. Наприклад, останній випадок у моєму житті – складна операція на хребті показала, що у мене є надійні подруги. Поки я перебувала у стані шоку від новини про хірургічне втручання, ціни питання та строків, які піджимали, мої подруги організували все так, що я відчувала себе, як дитина на руках у матусі. Я відчула опіку, турботу. Такої колосальної допомоги у вигляді добрих та надихаючих слів, порад, фізичної і фінансової допомоги я не очікувала. А ще на кожному життєвому етапі я відчуваю підтримку своєї матусі. Більш потужного витоку живильної енергії я не знаю.
Чи існує жіноча дружба? Однозначно – так! У мене є подруги, які поряд 20 і більше років. Інколи у дружбу перетікають і нові знайомства. Для мене дружба – це глибше, аніж кохання. Це те, коли ти можеш бути беззахисним, відкритим та на рівних.
Ідеальна жінка для мене особисто – це жінка, якій із собою легко. Щира у виявленні своїх почуттів. Яка сміливо сприймає зміни, розуміє та поважає себе, приймає себе такою як є. Вона має відкрите серце, сповнене любові і дарує її просто так, не в обмін на щось, без умов. Яка турбується про себе, довіряє собі та Всесвіту. Вона вірить у добро. Ідеальна жінка – щаслива жінка!
Кожна із нас має можливість, протягом власного життя, стати ідеальною. Бо немає межі досконалості. І саме цього я і бажаю всім жінкам!

Світлана Cимоньянц, 51 рік, працівник культури:
– З дитинства я мріяла про сцену. Хотіла стати і балериною, і кіноактором, і співачкою. Мрія частково збулася. Працюю 10 років у сфері культури. Зараз займаю посаду директора КЗ «Культурно-дозвілевий комплекс Станіславської сільської ради «Лідер». Люблю співати і танцювати. Інколи, як з’являється вільний час, шию одяг. Дуже люблю читати книжки, особливо на історичну тематику. Частина з цих захоплень знайшла вихід у моїй роботі. Коли я працювала у Широкобалківському СБК, сама шила сценічні костюми своїм колективам. Любов до танцю втілювала у власних постановках, адже керувала хореографічним колективом «Асорті». Співати доводилося кожного дня зі своїми ансамблями, тріо, дуетами та сольними виконавцями.
Чіткого розмежування між чоловічою та жіночою роботою у моєму житті не існує. Хіба що ті, суто чоловічі справи, на яких жінка не розуміється, як от полагодити сантехніку, відремонтувати електроприлади та інше. Готувати страви – це моє хобі, але чоловік інколи може сам приготувати щось смачненьке і нагодувати дружину, яка затримується майже до восьмої вечора на роботі, бо в неї підготовка до якогось заходу, репетиції…
Мені пощастило мати багато подруг і добрих знайомих. Та найкращими своїми подругами вважаю двоюрідних сестер по маминій лінії – Наталію і Вікторію. У нас багато спільного – всі працюємо у сфері культури, росли разом, мене виховувала наша спільна бабуся Уляна. Дівчаток часто залишали у нас погостювати. Ото вже я «знущалася» із сестричок: то вірші вчити примушувала, то якісь дитячі танці для них вигадувала, то одягала їх у якісь кумедні речі і ми розігрували вже цілі «п‘єси»! У нас дуже співоча родина. На всі свята тітки і дядько сходилися зі своїми родинами до бабусі і тут починалося: дорослі співали застільні пісні, ми, діти, ставили свої концерти перед дорослими, а вони підтримували нас оплесками.
Минули роки. Вікторія закінчила Херсонське училище культури і працювала в рідному селі художнім керівником. Вона ж перша затягла мене на сцену, як аматора. А, пізніше, коли з‘явилася вакантна посада в місцевому будинку культури, умовила мене йти працювати в культуру. Тож, я змушена була у 43 роки іти навчатися. І ось, за 9 років, я здобула три рівня освіти.
Найрідніші для мене жінки – мама, бабуся, тітки і сестри, а також донечка. У жіночій дружбі ціную щирість! Не люблю дволикість, заздрість і пліткарство! Головне – треба залишатися людиною, не важливо, жінка ти чи чоловік!

Юлія Сікоза, 25 років, працівниця поліції:
– У дитинстві я мріяла стати юристом, зараз працюю у Білозерському відділенні поліції, тож моя мрія захищати закон здійснилась. У вільний час займаюся спортом, це дає мені відчуття впевненості у собі. Мені пощастило мати надійну подругу, з якою ми товаришуємо з дитячого садка. Ми довіряємо одна одній, ділимося мріями, підтримуємо у складних ситуаціях і гарно проводимо час разом.
Ідеальна жінка – це впевнена в собі, самодостатня, розумна, приваблива і чуттєва жінка, яка може дати раду собі та підтримати близьких.
Підготували матеріал журналісти газети “Придніпровська зірка” та порталу Білозерка.Інфо
Вітаємо, ви дочитали до кінця матеріал «Білозерка.Інфо» – незалежного та впливового інтернет-видання. Якщо вам сподобався цей текст, пропонуємо підтримати нас щомісячним внеском від 25 гривень. За ціною лише однієї чашечки кави, ви підтримаєте роботу усієї редакції і допоможете зробити наші громади ще більше відкритими, читачів – більш обізнаними, а діяльність влади – прозорішою.