Сад життя: білозерчанка продовжує плекати екзотичні культури під час війни

Жителька Білозерки Валентина Березіна понад 40 років займається власним садом. Навіть повномасштабна війна та російські обстріли не забрали у неї бажання саджати нові дерева та доглядати за старими. Садівництво підтримує психологічну рівновагу нашої землячки та є маленьким якірцем надії на майбутнє повоєнне відновлення.

Як росте її “сад життя” навесні 2026 року – дізнавалося наше видання у пані Валентини.

Білозерчанка десятки років присвятила професійному наставництву спортсменок-гандболісток, має звання заслуженої тренерки України. І завжди зі змагань у різних країнах та областях України Валентина Березіна привозила екзотичні саджанці для свого саду, які раніше важко було купити у магазині.

“З Криму, з Азербайджану я намагалася привезти додому кущики гранату та хурми. Я сама роблю відводки, акліматизую деревця до нашої місцевості. Так вони й ростуть вже багато років. Ця весна, 2026 року, була досить складною за погодними умовами, деяка частина саду, на жаль, не пережила морозів та снігу”.

Проте пані Валентина каже, що два гранатових дерева хоч і померзли, але вже відбивають листочки. Так само й 8 кущиків елітних троянд, 6 з них вже “прийшли до тями”.

“Молоду хурму рятую “парниковим ефектом” – підрізала померлі гілочки, закрила, закутала. Вже купила нові сорти: “Шарон”, “Медобора”, “Божий дар”, ” Корольок”. На жаль, у нас зараз не так швидко можна отримати ті саджанці, що замовила поштою через складну безпекову ситуацію”.

За словами Валентини Березіної, більшість екзотичних дерев її саду теж непогано квітла цьогоріч. Наприклад, ірга (деревце з фіолетово-чорними ягодами, які є клондайком вітамінів – ред.).

“Планів багато по саду та городу. Це одна з причин, до речі, чому я залишаюся вдома, попри все. Кущі та дерева – живі, потребують догляду та щоденної уваги, це моє багаторічне хобі, яке стало важливою частиною життя. І підтримує зараз, у важкі часи, і продовжиться після нашої Перемоги та миру”.

З нової “екзотики” пані Валентина планує вирощувати, до прикладу, лаври. А ось “бананове дерево” азіміна, на жаль, не пережило зиму.

“Азіміна дає плоди типу банана на смак. З Північної Америки родом, але й у нас росте і плодоносить. Наступного року займуся знову нею. Хочу ще оливкові дерева посадити, давно придивляюся”.

Також білозерчанка розпоавіла про те, що замовила новий для себе ексклюзивний сорт полуниці “Чорний лебідь”.

 “Ягоди повинні бути темно-бордові, майже чорні, але щось зріють-зріють – звичайні поки що, червоні. Якщо не почорніють – буду звертатися в онлайн-магазин, де придбала, бо щось не те, нехай розбираються”.

Щоденні російські обстріли Білозерки не оминули й подвір’я пані Валентини.

“Був сильний “прильот” неподалік від нас. Вікна повилітали, люстра впала у будинку. Буває, що й деревам дістається від снарядів… Дрони літають рясно, цілий день, тож встаєш о 5-ій, щоб виноград підв’язати, щось у городі зробити, поки вони ще не “розгулялися”… З виноградом, до речі, усе в порядку. Врожай точно буде”.

Так сад з екзотичними культурами, який з любов’ю та наполегливістю плекає Валентина Березина під час війни, став для неї символом життя та надією на майбутнє повоєнне відновлення Білозерки. Адже сама рідна земля дає нашим людям сил пережити лихоліття та знову з радістю працювати на мирній Білозерщині.