Понад шість мільйонів дітей до 17 років мають розлад дефіциту уваги з гіперактивністю (РДУГ). Вони надміру емоційні, непосидючі, не можуть довести справу до кінця, про них часто кажуть, що невиховані. У шкільні роки РДУГ суттєво впливає на успішність дитини, хоча об’єктивних причин для цього, на перший погляд, немає.
Досі у науці не існує чіткого наукового розуміння, що саме викликає РДУГ. Загалом вважають, що цей розлад є наслідком поєднання генетичної схильності, впливу чинників навколишнього середовища та незначних відмінностей у тому, як влаштований мозок.
Ключові симптоми РДУГ проявляються у проблемах із самоконтролем у різних сферах. Тож приводом звернутися до педіатра чи дитячого психіатра є такі прояви поведінки:
- нездатність зосередитися на завданнях або іграх протягом тривалого часу (відповідно до віку дитини);
- імпульсивність – різкі та необдумані дії, раптові рішення без огляду на наслідки, переривання розмови чи перебивання інших, відповіді на запитання до того, як їх повністю поставили, неможливість дочекатися своєї черги;
- гіперактивність – надмірна активність, що виходить за межі очікуваної для віку дитини (неспроможність залишатися на місці, постійне бажання бігати або лазити в недоречних ситуаціях);
- проблеми з дотриманням правил і виконанням інструкціям;
- проблеми в поведінці спостерігаються як удома, так і в школі;
- симптоми негативно впливають на шкільне навчання, сімейне життя або соціальні взаємодії;
- дитина виявляє значні емоційні складнощі або фрустрацію через свою поведінку;
- поведінка дитини суттєво відрізняється від поведінки її однолітків;
- симптоми спостерігаються протягом 6 місяців або більше.
Варто зазначити, що РДУГ проявляється в різних дітей індивідуально. Однак є моменти, які можуть ускладнити щоденне життя та розвиток дитини.
Навчання. Неуважність і проблеми з концентрацією уваги утруднюють засвоєння нового матеріалу. Це, своєю чергою, суттєво впливає на успішність.
Соціальні зв’язки. Імпульсивність і гіперактивність можуть ускладнити взаємодію з однолітками і є причиною конфліктів та непорозумінь. Дітям із РДУГ часто важко підтримувати дружніх стосунки.
Емоції та поведінка. Фрустрація через труднощі, які виникають. Це може призвести до низької самооцінки, депресії та тривожності.
Саморегуляція. Проблеми із самоконтролем впливають на здатність дитини керувати своїми емоціями та поведінкою, тому часто бувають вибухи гніву або безпідставні імпульсивні реакції.
Безпека. Гіперактивність та імпульсивність збільшують ризик травматизму, оскільки діти не завжди адекватно оцінюють потенційну небезпеку, що є логічним наслідком їхніх дій.
Згідно з сучасними протоколами, які розроблені на основі результатів наукових досліджень, медики рекомендують два основні методи допомоги особам із РДУГ, зокрема:
- медикаментозна терапія;
- поведінкова терапія для дітей та молоді з РДУГ, яку застосовують батьки вдома і педагоги у закладах освіти.
Варто зазначити, що ці два, на перший погляд, прості методи мають вагомі докази ефективності. Вони рекомендовані як основні форми допомоги особам із РДУГ. Якщо форма захворювання легша, то проводять лише поведінкову терапію.
Фото з доступних джерел.