Про що писала газета: історія про білозерчанку Анну Кундель

0
224

Холодного осіннього дня біля магазину “Зоосвіт” у Білозерці злякана, виснажена і побита кішка намагалася попити води з калюжі. Ця картина не могла залишити байдужим жодного. А що вже казати про Аню Кундель, яка працює в цьому магазині! Жінка взяла нещасну тваринку до себе, лікувала і відгодовувала її. Кішка, скоріш за все, була домашньою, звиклою до рук, ласки і тепла. Історія закінчилася щасливо – для хвостатої вдалося знайти дбайливу господиню.

Третій рік Аня займається продажем товарів для тварин. Власники хатніх пухнастиків і домашніх тварин, які відвідують цей магазин, задоволені – ввічлива, приязна, компетентна Аня швидко і вправно обслуговує відвідувачів, порадить, що придбати. Здається, Аня створена для того, щоб допомагати братам нашим меншим. Особливим ставленням до них вирізнялася ще з дитинства. Мама ніколи не сварила доньку за підібраних кошенят і нагодованих вуличних собак.

Сьогодні вдома у Ані є три власні коти, але постійно харчуються 10-15 безхатьків. Якось взимку до неї на город забрів украй виснажений пес. Аня, звичайно, прихистила його. Годувала, доглядала, і до весни “мішок з кістками” перетворився на гарного, розумного і відданого собаку.

Аня ніколи не обмине тварину, яка потребує допомоги. Жінка пригадує, як одного разу підібрала на вулиці кота з потрощеними лапами – скоріш за все, бідолаха потрапив під колеса машини. Аня відвезла його у ветлікарню, де тварині зробили операцію. На жаль, лапки врятувати не вдалося, їх ампутували. “Реабілітаційний період” тваринка проходила у рятівниці вдома. Іншим разом знайома принесла їй двотижневе кошеня, підібране на вулиці. Малесеньке створіння так жалібно кричало, що жінки вирішили терміново рятувати його. Аня пригадала, що кішка її брата має кошенят такого ж віку, і відвезла “немовля” до “прийомної матері”. “Процес усиновлення” пройшов успішно.

Тривалий час лікувала собаку, який живе у дворі сусіднього багатоквартирного будинку. Спочатку відвезла його у ветлікарню, де тварину прооперували, а потім щодня навідувала і робила прописані лікарем процедури. З того часу ставлення собаки до Ані кардинально змінилося: якщо раніше він міг гарчати на неї, то тепер приязно лащиться.

Чоловік Ані з розумінням ставиться до постійних “акцій милосердя”, які здійснює дружина. Розуміє, що її серце переповнене добротою і вона не може вчинити інакше. Такою ж співчутливою зростає їхня 5-річна донька.

На жаль, щодня нам доводиться стикатися з жорстокістю, особливо до тварин. Більшість людей, засуджуючи в душі її прояви, проходять повз. Але для Ані це не прийнятно, тому вона зупиниться і намагатиметься допомогти.

Жінка не розуміє людей, які купують отруту, щоб позбавитися власного собаки, мовляв, він вже старий, глухий, сліпий, або тих, хто, не знайшовши часу викопати яму, здатен викинути на смітник померлого пса, який вірою і правдою служив господарю довгі роки. І зовсім не вкладається у Ані в голові, як люди можуть вивозити і викидати тварин.

Хтось може сказати, що зараз не той час, щоб так потерпати за тварин. Мовляв, навколо багато людей, які потребують допомоги. На це Аня відповідає, що людина, як-не-як, господар своєї долі, вона може розповісти про свою біду, попросити про допомогу. А коти і собаки не поскаржаться, вони страждають мовчки.

Не кожен здатен віддавати свій час і душевні сили на порятунок тварин без роду-племені. Аня дарує їм шанс на життя і єдина подяка їй – це вдячні очі і безмежна відданість.

Наталія Дяченко

14 грудня 2012 року, газета “Придніпровська зірка”.

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Пожалуйста, введите ваш комментарий!
пожалуйста, введите ваше имя здесь