
“Працьовиті бджілки мандрують Херсонщиною” – як сім’я з Приозерного перетворила захоплення на бізнес
Посеред полів Херсонщини, посічених вирвами від снарядів, щовесни цвітуть квіти. Попри біль і війну, життя все одно знаходить шлях до відродження. У Приозерному – херсонському селищі неподалік фронту – люди працюють і продовжують планувати своє майбутнє.
Серед них – сім’я пасічників Ольги та Олександра Крисюченків. Подружжя займається бджолярством уже 7 років, а після початку повномасштабного вторгнення вони змогли не лише втриматися на плаву, але й перетворили спільне захоплення на бізнес.
У 2024 році Ольга, аби розвинути справу, подалася на кілька грантових програм, які успішно реалізовує. Сьогодні, наперекір небезпеці, жінка створює перспективний план розширення пересувної пасіки, і тим доводить, що мета сильніша за будь-які труднощі.
Про те, що надихає залишатися на своїй землі й працювати з вірою у завтра – говоримо з підприємицею Ольгою Крисюченко.
Родинна пасіка мандрує по полям медоносних рослин Херсонщини
Херсонка Ольга приїхала до Приозерного понад 20 років тому. Тут, у тихому південному селищі, вони з чоловіком Олександром знайшли усе, що було потрібне для повноцінного цікавого життя: у 2020 році придбали й облаштували затишний дім, посадили сад і пізнали найбільше щастя – народження донечки Софійки, якій уже 10 років.
У свій час Ольга закінчила Херсонську філію Миколаївського університету кораблебудування імені адмірала Макарова, де здобула спеціальність економіка підприємництва, працювала в банківській установі, а тепер, під час війни, вона відкрила ФОП.

Бджільництво – захоплення її чоловіка Олександра, та Оля завжди була поряд із ним, допомагала і підтримувала. Починали пасічники із восьми бджолосімей. До справи підійшли відповідально: поступово та планомірно приміряли на себе майстерність бути бджолярами, навчались від старшого покоління кочових пасічників, з вдячністю дослухаючись до їхніх мудрих настанов, спробували вивозити бджіл на медоносні поля, отримували позитивні лабораторні аналізи стану бджолосімей та якості меду. Усе це дало розуміння – справа виходить, і вони дійсно можуть запропонувати своїм клієнтам корисний натуральний мед.

Зі своїми вуликами сім’я мандрувала по полях медоносних рослин лівобережної та правобережної Херсонщини. Шукали поля, домовлялися з власниками та на період цвітіння привозили своїх трудівниць. При правильному і розумному веденні кочової пасіки вони пропонували мед, якого не знайти в супермаркетах: з акації, рапсу, фацелії, гречки, коріандру, соняшнику, а також різнотрав’я.
“Коли Софійка трохи підросла, ми брали її у свої мандри. Намагалися ставити вулики біля мальовничих місць, яких у нас чимало. Це була і робота, і відпочинок водночас. Ночівля у наметі, тепле вогнище… Чого кращого можна було чекати від життя?” – захопливо пригадує мирні роки Ольга.

Напередодні повномасштабного вторгнення Крисюченки теж будували нові плани. Вони уже збільшили пасіку до 18 вуликів, та планували подальше розширення. 2021 рік видався врожайним, і сім’я знову мріяла, як вирушить напровесні до Олешківських лісів, де гарно цвіте акація, а згодом – на поля Генічеська, звісно, поїдуть і в села, що поруч Приозерного… Вони уже бачили, як захоплення переростає у ту сімейну справу, яка може приносити дохід.
“Ми зберегли своїх незламних бджілок!”
Ворог зайшов на Херсонщину у перші дні війни. Люди почали виїжджати, та не всім вдавалася та небезпечна евакуація. Щодня до Приозерного доходили страшні звістки про те, як росіяни обстрілювали автомобілі дорогою…
“Ми недовго думали їхати чи ні. Спочатку, звісно, хотілося вирушити у невідомість, але потім дізналися, як це небезпечно, і вирішили залишатися вдома. Увесь час окупації ми майже не виходили з подвір’я. Жили перебіжками, переховувалися у власному домі. Навпроти нашого будинку був російський блокпост, тому робили усе, щоб мінімізувати зустрічі з ворогом. І, звісно, через те, що ми були невиїзні, а бджолам бракувало квіткових рослин, у 2022 році ми не змогли відкачати мед. Навпаки, доводилося ще й бджолосім’ї підгодовувати! Хто був в окупації, зрозуміє, як важко було тоді дістати цукор, не говорячи вже про медичні препарати для пасіки. Після звільнення правобережної Херсонщини навіть натішитися вільному повітрю не встигли… Почалися страшні прильоти поруч з будинком, і тоді я з донечкою таки виїхала в Одеську область”, – пригадує Ольга.
У березні 2023 року ворожий снаряд прилетів у двір поряд із будинком Крисюченків. Значно пошкодило дах, вікна, посікло господарські будівлі. Розбило пасіку. Деякі бджолосім’ї просто померзли, але 14 вуликів вдалося врятувати.
Через кілька місяців, у червні, коли російські військові підірвали Каховську ГЕС, будинок пасічників тепер опинився у водяній пасці. Ольга та Олександр тоді разом із пасікою були у селі Дослідне. Якраз займалися викачуванням меду.
“Місцева влада повідомляла, що вода не має піднятись вище 2,5 метрів, тому ми залишились працювати далі. Втім, після 14.00 години зателефонували сусіди: потік води збільшився, і вже просто треба було бігти додому… Ми мчали, аби врятувати хоча б якесь майно, але меблі, речі, техніка пішли під воду… Вже рухнули всі прибудинкові споруди, але будинок, на якому як символ незламності майорів український прапор, вистояв! Вирушити тоді у Дослідне. Це, мабуть, було найкращим нашим рішенням. Хоча було дуже страшно, бо знали: після деокупації поля і посадки заміновані. Донечка ще залишалася з мамою на Одещині, а ми старалися продовжувати справу. Так ми зберегли своїх незламних бджілок”, – схвильовано пригадує Ольга.
Жінка зізнається: ще й до сьогодні сім’ї не вдалося відновити свій будинок. І хоча вони подали усі документи на “єВідновлення”, наразі Приозерне перебуває у зоні бойових дій, тож допомога від держави лише у перспективі.
“Серед руїн розцвіли квіти!”
Усе літо 2023 року родина намагалася хоч якось пристосувати свій дім до життя: виносили речі, які вода перетворила на сміття, висушували стіни, за допомогою волонтерів робили першочергові ремонтні роботи. І продовжували працювати на пасіці.
“Це був дуже важкий сезон. Постійні пошуки локацій, переїзди через застереження військових та небезпеку. Якось ми приїхали до Снігурівки. Обабіч доріг – розбита техніка, окопи, поля в снарядах, заміновані… Стали на крихітній ділянці… і бджоли полетіли! Адже серед руїн розцвіли квіти, й аграрії вже посіяли поля! Я дивилася на усе це і думала: у нас неможливо відібрати щастя бути вільними, воно проб’ється, відродиться, зросте! Лише не зупинятися, лише не здатися! Звісно, ні про які прибутки не йшлося. Але односельці просили меду. Часом я сідала в автівку і розвозила його літнім людям. Попри труднощі, ми змогли зібрали ще один вид меду – коріандровий. Спочатку він не надто припав до душі людям, та коли розпробували, пахучий пряний медовий продукт, який довго не кристалізується, мав найбільший попит!” – говорить жінка.

У 2023 році родина пасічників повезла своїх незламних бджілок на Миколаївщину. Кочова пасіка запрацювала: за сезон вони знову зібрали шість видів меду. А у 2024 році Ольга почала робити свічки з вощини і заливати медом горішки.

“Мої свічки розлетілася по світу – до Франції, Італії, Іспанії, Польщі…. Надсилала знайомим, друзям. А вони відписували: “Твоя свічка пахне домом, від неї особливо тепло!” – розповідає бджолярка.

“Бджоли – комахи з характером!”
З особливою цікавістю Ольга розповідає про своїх трудівниць. Каже, що бджоли – комахи з характером, і не всіх до себе підпускають. А взагалі, за ними дуже цікаво спостерігати – як домовляються між собою, як працюють, знаходячи кожному заняття, як хвилюються, сердяться, борються, перемагають. Зі знанням справи жінка каже і про те, що бджоли не надто реагують на обстріли та тривоги, втім ці працьовиті комахи дуже залежні від пасічника, який їх доглядає. Відразу відчувають, з яким настроєм він працює, і завжди тим переймаються.

Улітку 2024 року Ольга дізналася про мініакселератор з жіночого підприємництва, який запустили ГО “Білозерський центр регіонального розвитку” у партнерстві з International Alert за технічної підтримки ООН “Жінки в Україні” та за фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF). Вона не побоялася вийти із зони комфорту, пройти спеціальне навчання для жінок, які хотіли займатися власною справою, і виграла свій перший грант, що передбачав не лише кошти, але й підтримку на кожному етапі реалізації проєкту. Менторка Світлана Матвєєва допомогла розібратися з питаннями оподаткування, програмного забезпечення, розвитку соцмереж та просуванням реклами.
А далі – більше. Ольга Крисюченко зареєструвалася як ФОП. Тепер вона успішно реалізовує ще один грант, від служби зайнятості.
“Після того, як я занурилася у проєкти, що допомогли мені не лише виграти 116 тисяч гривень, але й багато чому навчитися, виникло ще більше запитань. Однак тепер вони мене не лякають, бо я бачу перспективу. Та головне – на тренінгах й майстер-класах я познайомилася з людьми, що поділилися історіями свого успішного бізнесу, який продовжують тут, на Херсонщині. Коли ти розумієш, що така не одна, все менше виникає тривожних питань про майбутнє. Вони працюють тут, на рідній землі, і я буду – ось найкраща мотивація!” – розповідає Ольга.


Лише місяць минув відтоді, як у Instagram з’явилася сторінка “Натуральний мед від працьовитих бджіл незламної Херсонщини”, де Ольга буде рекламувати продукцію їхньої сімейної кочової пасіки, а охоплення та перегляди вже ростуть. Доки не розпочався новий сезон, 35-річна підприємниця працює над перспективними планами. Тепер переконана: тут, на Херсонщині, де безпекова ситуація залишається нестабільною і важкою, потрібно все планувати завчасно і робити це ще скрупульозніше.
“Цей рік має змінити все на краще!”
Мрій в Ольги й справді багато. Вона упевнена: мед – той унікальний цілющий продукт, який дає чудові можливості.
“Я уже спробувала створювати свічки, робила також подарункові баночки з горіхами, залитими різними видами меду, а ось зараз думаю як урізноманітнити та зацікавити клієнтів. Вам би хотілося спробувати рожевий чи зелений мед? Все в процесі! І про медову косметику не забуваємо – вона має дуже корисні природні властивості. Звісно, будемо робити усе, щоб реалізовувати такі продукти бджільництва як пилок, прополіс та інші”, – захоплено ділиться планами Ольга.

У 2024 році пасічники Крисюченки змогли зібрати понад 600 кілограмів меду. Ольга каже, що гуртова ціна на мед дуже низька, тому бджолярі зацікавлені у роздрібній торгівлі.
“Тепер усі надії покладаємо на сезон 2025 року. Звісно, хочемо розвиватися, сподіваємося на гарний медозбір, а головне – на перемогу України. Мені здається, цей рік має змінити усе на краще!” – з надією каже власниця родинної пасіки.

Підготувала Ірина Квітка
- Проєкт “Підвищення спроможності жінок Херсонщини” впроваджується ГО “Білозерський центр регіонального розвитку” у партнерстві з International Alert за технічної підтримки ООН Жінки в Україні та за фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF), гнучкого та оперативного інструменту фінансування, що підтримує якісні заходи для підвищення спроможності місцевих жінок у запобіганні конфліктам, реагуванні на кризи та надзвичайні ситуації та використання ключових можливостей миробудівництва.
- Ця публікація підготовлена за фінансової підтримки Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги Організації Об’єднаних Націй (WPHF), але це не означає, що висловлені в ній погляди та вміст є офіційно схваленими або визнаними з боку Організації Об’єднаних Націй.