Ворота області

Для тих, хто їде з Миколаєва, Херсонщина розпочинається з Посад-Покровського.
Через село пролягла траса державного значення М-14. Це джерело великих клопотів і небезпеки для селян, але розташовані на ній АЗС приносять суттєві прибутки у сільську скарбницю. Саме ця обставина вивела сільську раду на третє місце у районі за рівнем доходів.

Як витрачають кошти

Посад-Покровський сільський голова Леонід Васильович Шевченко розповів, що до основних складових прибутків сільської ради належать земельний податок і акцизний збір з реалізації алкогольних, тютюнових і паливно-мастильних товарів. Із 1 січня 2015 року він залишається у сільському бюджеті, тож шість АЗС забезпечують 60% прибутків громади. Отримавши такі суттєві надходження, депутати і сільська рада вирішили у першу чергу поліпшити стан дорожнього покриття і відновити вуличне освітлення.
Побувавши у Мирному і Лиманах сусідньої Миколаївщини, сільський голова звернув увагу на тверде дорожнє покриття у цих селах – після дощу щебінь щоразу ущільнюється і стає, наче бетон. Запитав, звідки таке диво. З’ясувалося, що різнофракційний щебінь можна придбати на Миколаївському глиноземному заводі. Вирішивши всі організаційні питання, взялися до справи. Першим підрядником став райавтодор Жовтневого району, потім до робіт долучилося ПП “Райавтодор” під керівництвом А. М. Маляренка.
Протягом 2015 року облаштували тверде покриття на 6 91 605 грн, у наступному році, крім цього, робили ще й ямковий ремонт асфальту – на загальну суму 2 269 736 грн. Цьогоріч дороги уже відремонтували на 7 86 870 грн. Результат: 96% вулиць Посад-Покровського мають тверде покриття, у Солдатському – всі. Ямковим ремонтом сільська рада не обмежується, 275 метрів вулиці Бобровського вкрили новим асфальтом шириною 6 метрів.
2014 року 580 251 грн. спрямували на освітлення вулиць, цьогоріч – 806 651 грн. Тепер майже все Посад-Покровське освітлюють світло-діодні ліхтарі.
Власними силами упоралися і з наслідками буревію, який пронісся над селом 6 серпня, пошкодивши 50 домогосподарств. 26 громадянам, котрі надали документи на придбання будівельних матеріалів, компенсували їх вартість на загальну суму 85 401 грн. живильна волога за розкладом Посад-Покровське за площею більше, ніж Чорнобаївка.
Тут городи і присадибні ділянки розміром до 60 соток. Але проблеми з водою мають такі ж, як в інших. У Посад-Покровському вода в мережі з’являється з 6-ї до 22-ї години, у Солдатському – тричі на добу по дві години. Проте селяни розуміють ситуацію і не висловлюють невдоволення. Городи і квітники поливаються із власних свердловин. Вони мають глибину 10-12 метрів, тож дозвіл на спецводокористування не потрібен. Із водомережі згідно з рішенням сільської ради поливати взагалі заборонено. Ціна на воду не змінюється вже четвертий рік – 8,61 грн. за кубічний метр. Звичайно, є у селі й боржники, й ті, хто не поспішає встановлювати лічильники води. Тож комунальному підприємству не вдається працювати з прибутком. Проте сільська рада всіляко підтримує своїх комунальників: за рахунок сільського бюджету побудували 350 метрів водогону, придбали установку з очистки води, яку реалізують по 40 коп. за літр; дозволили залишати на рахунку комунгоспу збір за паркування автівок на торгівельному майданчику.

Рай для малюків

Дитячий садок у селі відвідують 62 вихованця (ще два роки тому – 80). Очолює заклад віддана справі людина, справжній професіонал В. О. Воропай. У дитсадку гарно й затишно, є все необхідне для перебування й навчання малечі. Справа батьків – привести дитину і внести батьківську плату. Про все інше потурбується заклад з допомогою сільської ради. А це поточні ремонти, переобладнання кухні, придбання посуду, постільної білизни, іграшок, навіть облаштування на подвір’ї власної свердловини для поливу квітників.

Сільський голова зауважує, що цьогоріч субвенції з державного бюджету на дошкільну освіту вистачило лише на 7,5 місяця. Решту часу дитсадок фінансується із сільського бюджету: витрачено понад 1 млн. грн. У планах сільради на наступний рік – заміна вікон і дверей у садку, утеплення фасаду і ремонт даху. Ці заходи допоможуть суттєво знизити затрати на опалення.

З турботою про здоров‘я покрівчан

Завідуючий Посад-Покровською амбулаторією загальної практики сімейної медицини В. П. Страмнов розповів, що коли заклад перебував на балансі сільської ради, тут зробили реконструкцію. Тепер амбулаторія підпорядковується ЦПМСД, але сільрада продовжує підтримувати місцеву медицину. На покращення матеріально-технічної бази закладу спрямували близько півмільйона гривень. На останній сесії депутати виділили 92 тис. грн. на придбання меблів і обладнання для фізіотерапевтичного і дитячого кабінетів. Зараз у закладі працюють сімейний лікар, акушерський, стоматологічний, дитячий кабінети, лабораторія. З 2011 року на базі амбулаторії діє відділення швидкої допомоги, яке обслуговує усі навколишні села і виїздить на виклики на трасу.

Спорт для всіх

Належні умови у Посад-Покровському створені і для розвитку спорту. У спортзалі, який розташований у будинку культури, не буває порожньо. Інструктор зі спорту сільської ради В. П. Олійник розповідає, що тут діють секція гандболу для дівчат, доросла й дитяча футбольні команди. О. А. Безродній і О. Г. Бажин на громадських засадах проводять заняття у секціях тайського боксу і настільного тенісу.
Віднедавна, з 1 жовтня, відкрилася тренажерний зал, устаткування для якого і ремонт приміщення профінансувала сільська рада. Спортсмени щиро вдячні сільській владі, бо відчувають постійну підтримку і всіляку допомогу. Зокрема, у минулому році відремонтовано спортивний зал і замінено вікна. Єдина проблема, що залишається – відсутність опалення.

Гордість Посад-Покровського – гандбольна команда дівчат – чемпіон області. Навесні у селі відбулася відкрита першість обласної ДЮСШ “Спартак” і посад-покровські гандболістки посіли перші місця у всіх вікових групах. Взагалі, серед вихованок В. П. Олійника багато видатних спортсменок, зокрема, 15 років грає у збірній України Ольга Ніколаєнко.

Перші помічники

Л. В. Шевченко, який обіймає посаду сільського голови з 1993 року (з невеликою перервою), відзначає злагоджену роботу апарату сільради і депутатського корпусу. Усі вони – найперші помічники і порадники. Кілька скликань обираються депутатами сільської ради С. М. Клопот, В. М.Г арасим, секретар сільради Г. В. Куриленко. Надзвичайно активні Ю. І. Немна, В. І. Чорний та інші. Це справжня команда однодумців, які працюють на благо громади.

День народження села

13-14 жовтня Посад-Покровське традиційно відзначає річницю заснування. У програмі – футбольні змагання на кубок пам’яті А. А. Дєдуха, вечір відпочинку, святковий концерт, вручення подарунків кращим працівникам, відзначення ряду односельців.
День народження села – традиційний час підбиття підсумків. Посад-Покровській громаді є чим пишатися, вона має гарні здобутки і неабиякі плани на майбутнє.
На запитання, чим займаються покрівчани, сільський голова відповів, що в основному вирощують городину на продаж, везуть її у Миколаїв і Херсон.
Дехто працює у цих містах. А ще на території сільради діють вісім фермерських господарств. Одне з них очолює Олексій Валентинович Яловенко.
Повернувшись з армії у 1993 році, він долучився до родинної справи – фермерства. Батько Олексія, механізатор за спеціальністю, завжди мріяв працювати на власній землі. І коли з’явилася така можливість, заснував свою справу. Допомагали йому троє синів. Не маючи власної техніки, самотужки збирали усе необхідне, і з часом у них з’явився цілий мехдвір.
З 2009 року, після смерті батька, господарство очолив Олексій. Пізніше старший брат відкрив власний магазин, а фермерувати залишилися двоє молодших.

Олексій щиро зізнається, що робота на землі – справа непроста. Немає вихідних, відпусток… Просто один вид робіт змінює інший. На майже 80 гектарах вони з братом вирощують зернові – пшеницю, ячмінь, соняшник. Цьогорічний урожай порадував, а от осіння погода поки що не вселяє оптимізму: половину від запланованих площ озимих посіяли у суху землю, решту не ризикнули, залишили на весну.
Не зважаючи на всі ризики праці на землі, Олексій не уявляє себе в іншій царині, справжнє задоволення йому приносить робота з технікою.

“З дитинства батько привчав нас до всіляких залізяк, щось ремонтувати, відновлювати…”, – розповідає чоловік.

Справжньою опорою для Олексія Валентиновича є його жінки – дружина, дві доньки, мама і теща. Вони – надійний тил для хлібороба, що завжди підтримає і розрадить.

Вікторія Ружина, Олена Фельдман
“Придніпровська зірка” №41 від 13 жовтня 2017 року