1 березня 2022 року Україна та весь світ дізналися про подвиг героїв Бузкового парку в Херсоні. Тоді звичайні чоловіки з територіальної оборони Білозерщини проявили надзвичайну мужність у захисті своєї землі від російських окупантів. На жаль, багато із відважних захисників полягли у нерівному бою з жорстоким ворогом. Проте пам’ять про героїв Бузкового парку назавжди залишиться у серцях вдячних українців.
Серед тих, хто віддав життя за рідну землю – 58-річний Петро Васильович Панчук із Надеждівки. Про подвиг земляка нашому виданню розповів староста Надеждівського округу Олександр Івченко.
Петро Панчук був справжнім українським патріотом
«Я знав Петра Васильовича багато років – жили по сусідству. Народився він у червні 1963 року на Вінниччині, у селі Степанки. Після закінчення школи вступив до Вінницького ГППГУ-4, потім відслужив у радянській армії.
Через рік після звільнення в запас, у 1985 році, Петро переїхав жити у наше село, до сестри. Тоді до Надеждівки багато приїжджало людей з усієї України – була гарно оплачувана робота і перспективи отримати житло», – ділиться Олександр Івченко.
Петро Панчук майже 20 років пропрацював у Херсонській зрошувальній системі машиністом-оператором дощувальної машини «Кубань», потім – ще 8 років на тій самій посаді у СТОВ «Мрія». За сумлінну роботу надеждівець отримував подяки, похвальні листи, премії. З 2004-го по 2008 рік Петро Васильович працював у Херсонському морському порту стрільцем загону воєнізованої охорони, а з 2012 року – машиністом-кочегаром у котельні та підсобним робітником з ремонту в Надеждівському яслах-садку.
У Надеждівці Петро Панчук зустрів свою другу половинку – Нелю Олійник. Згодом у подружжя народилося дві доньки – Лілія і Тетяна.
«Петро був дуже хазяйновитим, гарним господарем. Радгосп надав йому будинок, він його разом з дружиною довів до ладу. Завжди мріяв про великий сад і виноградник, чим і займався спільно з родиною. У нього просто «лялька» був і дім, і подвір’я, і сад, і город. Це Хазяїн з великої букви, справжній українець, господар. Тримав і курей, і гусей, корову, бичків», – згадує староста.
У 2014-2015 роках Петро Панчук добровільно став на захист Батьківщини, брав участь в АТО на Донеччині.
За словами Олександра Івченка, Герой Бузкового Парку добре знав історію, любив свою країну. В АТО Петро служив головним сержантом, командиром розрахунку РСЗВ «Град». У нього склалися дружні стосунки з побратимами, вони потім до нього приїздили у село, тепло спілкувалися. Це була справжня фронтова чоловіча дружба.
Петро Панчук понад усе любив свою сім’ю, пишався своїми доньками, які були дуже активними і талановитими, здобули гарну освіту. Дуже тішився, коли діти приїздили додому з родинами. У терооборонівця з Надеждівки залишилося двоє онуків (другий народився вже після його смерті).
Щасливе життя на своїй землі, у колі улюбленої родини, зруйнувала війна. Петро Панчук, не вагаючись, став на захист рідної Херсонщини, оскільки мав бойовий досвід та по-справжньому вболівав за долю своєї країни.
«Жоден із надеждівців, яких мобілізували на початку великої війни, не відмовився їхати тоді до Херсона, щоб захищати місто від окупантів.
Але, на жаль, не всі повернулися додому живими… Петро Панчук загинув 1 березня у Бузковому парку. Він був важко поранений, очевидці розповідають, що він намагався врятуватися і спустився у підвал. Дехто його нібито бачив, але люди побоялися надати допомогу… Потім лікарі казали, що поранення Петра були дуже тяжкими, фактично смертельними… Пізніше Петра Панчука поховали з усіма Героями Бузкового Парку на херсонському цвинтарі, попри перепони окупаційної влади. А ми у своєму селі будемо робити все від нас залежне для вшанування його пам’яті», – запевняє Олександр Івченко.
На жаль, через деякі розбіжності у документах виникли складнощі у визнанні Петра Панчука учасником оборони Херсона. Мужній герой був помилково приписаний до іншої військової частини, тож тепер його вдові Нелі доводиться добиватися справедливості.
Петро був дуже доброю людиною, найкращим чоловіком, татусем та дідусем
Дружина військового Неля розказала нашому виданню про проблеми, пов’язані з визнанням чоловіка оборонцем Херсона.
«Зараз вже нібито всі необхідні документи зроблено, вони на узгодженні. Була помилка у паперах, деякі з яких через окупацію були знищені військовою частиною, все це відновлювалося», – говорить жінка.
У 2023 році дружина тероборонівця повернулася до України зі США, де вона перебувала у доньки. На Батьківщині вона організувала процедуру ексгумації тіла чоловіка, щоб поховати його у рідній Надеждівці.
«Тоді ми проводили ДНК-експертизу і перепоховали Петра у рідному селі. На церемонію прощання приїздив начальник Херсонської РВА Линецький, керівник Білозерської ОВА Острівний. Зараз обласна влада займається питанням документів, щоб всі Герої Бузкового Парку були вшановані. Нещодавно я була на зустрічі з мером Херсона Романом Мрочком, який опікується цим питанням. Маю надію, що справа зрушилася з мертвої точки. Бо раніше ми вже писали скарги у чотири інстанції, потім навіть до Президента дійшли, тоді справа на лад», – ділиться Неля Панчук.
Своє подружнє життя жінка називає щасливим та гармонійним. Сьогодні їй дуже не вистачає Петра, з яким вони були разом майже 40 років.
«Петро дуже багато працював, був добрим та товариським, любив пожартувати, такий, знаєте, душа компанії. Проте тільки почалася війна з Росією у 2014 році – пішов служити в АТО, воював під Дебальцевим, хоча вже вік був не зовсім підходящий.
І в 2022 році він пішов захищати мене, нашу родину, Надеждівку, Херсонщину, Україну, хоча й здоров’я підводило. Але його рішення ми поважаємо, бо він не міг вчинити інакше», – говорить жінка.
Пані Неля повернулася додому, у свій будинок, у рідне село, щоб мати можливість провідувати могилу коханого чоловіка.
«Одна з моїх доньок живе в Америці багато років, я приїжджаю до неї у гості. Вони з чоловіком не мали дітей, а вже після смерті Петра народився онучок, маленький Петрусь. Він страшенно схожий на дідуся – і зовнішньо, і по характеру: такий же веселий, активний, доброзичливий. Отак доля дала нам втіху після смерті чоловіка та батька», – радіє онукові бабуся.
Ініційовано петицію щодо героїв Бузкового парку
Донька одного з героїв Бузкового парку, Олена Фролова, запустила електронну петицію, щоб присвоїти 19 воїнам, які захищали Херсон у Бузковому парку і на території обласного ліцею, високе звання «Герой України».
У тексті петиції вказано, що учасники ТрО захищали Херсон від російських загарбників 1 березня 2022 року. При цьому військові не мали ні потрібного спорядження, ні достатнього озброєння – лише автомати, кілька гранат та 2 РПГ “Муха”.
“Це незвичайна історія оборони міста Херсон, боротьби за південь України, це надзвичайно патріотичний подвиг, жертовність та жага цілого батальйону, з якого жоден не знехтував своїми обов’язком та принципами, не сховався вдома та не здався в полон. Це був бій дійсно за життя – на смерть! Надзвичайно трагічний та героїчний бій, що увійшов у нашу історію на рівні з історією Героїв Крут!” – йдеться у петиції.
18 бійців отримали орден “За мужність” ІІІ ступеня. Одному герою через людський фактор, на жаль, не вручили нагороду.
Звання Героя України просять присвоїти таким захисникам:
• старшому солдату Володимиру Вдовиченку,
• солдату Тарасу Воронцову,
• солдату Миколі Гончару,
• солдату Віталію Грозинському,
• молодшому сержанту Денису Данілову,
• молодшому сержанту Івану Данченку,
• солдату Сергію Данчуку,
• солдату Івану Лисенку,
• капітану Олегу Макарському,
• сержанту Олександру Непомнящему,
• солдату Володимиру Осінньому,
• молодшому сержанту Петру Панчуку,
• солдату Юрію Полов’юку,
• старшому солдату Олексію Ронському,
• старшому солдату Олександру Савєльєву,
• старшому сержанту Миколі Сливкіну,
• старшому сержанту Сергію Хандусенку,
• солдату Олегу Шорнику,
• сержанту Андрію Щоголєву.
Петицію можна підписати тут.
Наразі зібрано 11036 голосів з 25 тисяч необхідних. Приєднуйтеся до підписання петиції про вшанування пам’яті наших героїчних земляків!
Олена Бджола