Понад 500 кілометрів довіри: як Миронівська та Станіславська громади стали партнерами 

Їх розділяють понад пів тисячі кілометрів, різні області та разючі реалії життя. Одна громада розташована відносно далеко від фронту, там працює соціально відповідальний бізнес, розвиваються спорт, культура та впроваджуються соціальні ініціативи. Інша щодня живе в умовах безпекових загроз і змушена боротися не за розвиток, а насамперед за збереження життя людей.

Та саме війна, попри всю її руйнівну силу, стала причиною того, що Миронівська громада Київщини та Станіславська громада Херсонщини знайшли одна одну.

Від ідеї міністерства до свідомого вибору громади

Коли в Україні стартував національний проєкт «Пліч-о-пліч: згуртовані громади», Миронівська міська територіальна громада одразу долучилася до цієї ініціативи.

«Ми тісно співпрацюємо з Міністерством розвитку громад. В межах програми з’явилася ідея допомагати громадам-форпостам. Ми соціально відповідальна громада, тому одразу підтримали цю ініціативу», — розповідає перший заступник міського голови Миронівської МТГ Дмитро Олександрович Жукотанський.

Серед кількох запропонованих варіантів Миронівка свідомо обрала Станіславську громаду. Це рішення стало відправною точкою партнерства.

Відеодзвінок, який став початком співпраці

Знайомство між громадами почалося не з офіційних візитів, а з простого відеодзвінка між керівниками.

«Діалог з начальником Станіславської сільської військової адміністрації Олександром Бабуцьким спочатку відбувся по відеозв’язку. Це був перший дотик нашої співпраці. Ми побачили людину, яка попри складну безпекову ситуацію стійко робить усе, щоб громада жила і забезпечувала базові потреби людей», — згадує перший заступник міського голови Миронівської громади Дмитро Жукотанський.

Саме тоді представники Миронівської МТГ вперше почули про реалії життя на Херсонщині — важкі евакуації під обстрілами, постійні ризики та щоденну боротьбу за кожного мешканця.

За даними Станіславської СВА, у чотирьох населених пунктах громади — Станіславі, Олександрівці, Широкій Балці та Софіївці — до повномасштабного вторгнення проживало близько 10 тисяч людей. Сьогодні через постійні обстріли та атаки дронів у селах Станіславської громади залишається трохи більше 800 людей.

«Коли до нас звернувся Олександр Вікторович Бабуцький, він розповів про найбільшу проблему — людей потрібно було вивозити з-під обстрілів. Ми зрозуміли, наскільки складні виклики стоять перед громадою», — каже Дмитро Жукотанський.

«Ми живемо у різних світах»

Попри прагнення до співпраці, дуже швидко проявився контраст двох реальностей. Якщо для однієї громади головним є розвиток і нові проєкти, то для іншої — щоденне виживання.

«Ми не можемо зараз переймати досвід один в одного, бо, на жаль, живемо у різних світах», — говорить Дмитро Олександрович.

Водночас у Миронівській МТГ визнають: досвід Станіславської громади є надзвичайно важливим у воєнних умовах.

«Нам дуже важливий досвід Станіславської громади у війні — як тут гідно борються за людей, за свободу жити на своїй рідній землі. І найголовніше усвідомлення — попри все, зберегти людське життя», — наголошує він.

За цими словами розуміння: війна, на жаль, не має «далеких» громад.

Від меморандуму до реальних справ

Навесні 2025 року громади офіційно закріпили партнерство, підписавши меморандум про співпрацю в межах національного проєкту «Пліч-о-пліч: згуртовані громади».

Однак ключові зміни почалися в реальних діях.

Миронівська громада надала Станіславській фінансову допомогу на паливно-мастильні матеріали.

“Усе робилося на потребу. Завдяки підписаному меморандуму ми на сесії виділили субвенцію на матеріальне забезпечення. Це відбувалося на дружній, гідній основі двох партнерів”, — пригадує перший заступник міського голови Миронівської громади.

20 дітей і перше мирне літо

Одним із перших відчутних результатів співпраці стало оздоровлення дітей.

Під час візиту очільника Станіславської громади Олександра Вікторовича Бабуцького до Миронівки делегації показали дитячий табір “Зоряний”. Саме тоді виникла ідея організувати відпочинок для дітей із прифронтової громади.  Вже влітку 2025 року ця ініціатива стала реальністю.

Двадцять дітей зі Станіславської громади разом із супроводжуючими провели два тижні у таборі на Київщині.

Для дітей, які щодня живуть у стресі війни, це стало можливістю хоча б на короткий час відчути безпечне дитинство — з новими друзями, активностями та життям без вибухів.

Після ближчого знайомства зі Станіславською громадою в Миронівці дійшли висновку: партнерство має потенціал для довготривалої співпраці.

Погляд у довгострокову підтримку 

У громаді працює водолікарня, яку нині трансформують у сучасний реабілітаційний центр. У перспективі тут зможуть проходити відновлення люди з проблемами опорно-рухового апарату, літні мешканці та ті, хто постраждав від наслідків війни.

І в Миронівській громаді вже сьогодні розглядають можливість прийому тут жителів Станіславської громади.

Публічна вдячність за опору 

Натомість Олександр Бабуцький неодноразово публічно дякував Миронівській громаді за підтримку. Для Станіславської громади, яка живе в умовах постійних безпекових викликів, ця допомога стала відчутною опорою.

Фінансова підтримка, оздоровлення дітей, допомога фахівців і постійний діалог між громадами засвідчили: проєкт “Пліч-о-пліч” для них поступово переростає у справжню взаємну довіру.

Миронівська громада: тил, який працює

Миронівська громада налічує близько 32 тисяч жителів і об’єднує 40 населених пунктів.

В громаді на півдні Київщини працюють великі роботодавці регіону — Миронівський завод із виробництва круп і комбікормів та Миронівський м’ясопереробний завод “Легко”.

В громаді завдяки стратегічному партнерству з благодійним фондом “МХП-Громаді” активно розвиваються спорт, культура та соціальні програми.

Окремий напрямок роботи — підтримка внутрішньо переміщених осіб.

Сьогодні в Миронівській громаді зареєстровано близько 1500 переселенців. Для них реалізуються програми соціальної адаптації, працевлаштування та інтеграції в нове середовище.

“Зараз працюємо над створенням нового простору для проживання внутрішньо переміщених осіб. Один із комунальних об’єктів уже взяли на баланс і готуємо до реконструкції. Після реалізації проєкту тут зможуть проживати близько 30 людей”, — розповідає Дмитро Жукотанський.

Не лише меморандумом 

Партнерство Миронівської та Станіславської громад може бути прикладом того, як громади з різних куточків країни вчаться бути підтримкою одна для одної.

Миронівська ділиться ресурсами, фахівцями та можливостями. Станіславська — досвідом стійкості та боротьби за людей у найскладніших умовах.

Понад 500 кілометрів дороги не стали бар’єром. Бо справжнє партнерство вимірюється не відстанню, а готовністю простягнути руку допомоги тоді, коли вона найбільше потрібна.

Тож, завершуючи розмову з журналістами «Білозерка.Інфо», перший заступник Миронівського міського голови Дмитро Жукотанський із надією зазначає:

“Настане час, і ми поїдемо в гості у мирний Станіслав. Там буде чути лише шум хвиль чудового Дніпро-Бузького лиману – без вибухів, без тривог…”.

Ірина Квітка

Матеріал підготований у межах проєкту “Відкрита відбудова Херсонщини: від діалогу до дій” у межах проєкту “Імпульс”, що реалізується Міжнародним фондом “Відродження” та Фондом Східна Європа за фінансування Норвегії (Norad) та Швеції (Sida). Зміст матеріалу необов’язково відображає позицію Міжнародного фонду “Відродження”, Фонду Східна Європа, Уряду Норвегії та Уряду Швеції.