10.6 C
Kherson
Понеділок, 29 Листопада, 2021

Останні новини

Подвиг, гідний вшанування

Щорічно 28 жовтня ми відзначаємо День визволення України від фашистських загарбників – національне свято, присвячене вигнанню вермахту із території України у 1944 році. У цей день вшановується героїчний подвиг і жертовність українського народу у часи Другої світової війни. Нелегко далося звільнення України. У боях загинули сотні тисяч солдатів, безліч мирних жителів стали жертвами нацистських карателів.

Поряд з нами живуть ті, чиї молоді роки забрала війна. Їх подвиг, мужність, патріотизм гідні найвищого вшанування.

Для Івана Якимовича Трегуба військова служба почалася після звільнення рідного села на Херсонщині – хлопець обслуговував літаки на польовому аеродромі. Льотна частина «посувалася» услід за лінією фронту, у польському місті Замостя Іван зустрів Перемогу. Льотну частину, в якій служив Іван Якимович, перекинули на Сахалін воювати з японцями. В одній із сутичок з ними отримав важке поранення в голову, наслідки якого відчуваються усе життя. 

Іван Васильович Царюченко на початку війни був мобілізований на фронт. Довго воювати не довелось – в одному з перших боїв бійця важко поранило. Після дуже тривалого і складного лікування повернувся у свою частину і… знову зазнав поранення, а потім потрапив у полон. Довгоочікуване звільнення настало у 1945 році. 

Петро Герасимович Материкін, хоч і мав бронь як тракторист, у неповні вісімнадцять добровольцем пішов на фронт. Був механіком-водієм, командиром танка Т-34. Доля берегла його від ворожої кулі, але танк не раз підбивали, при форсуванні річки Одер мало не втопилися разом з ним. У Потсдамі під Берліном зустрів Перемогу. Бойові заслуги Петра Герасимовича відзначені двома Орденами Вітчизняної війни.

Івана Сергійовича Міщанінцева мобілізували у 1944 році. Служив у повітряно-десантній бригаді, бойове хрещення отримав в Угорщині. Потім звільняв Відень, Прагу. Має бойові нагороди – Орден Вітчизняної війни, медаль «За відвагу».

Після звільнення Лівобережної частини Херсонщини Петра Григоровича Гапонова направили до піхотного училища. А після його закінчення розпочалася служба у діючій армії. Бойовий шлях розпочав під Львовом, звідти з боями дійшов до Берліна. Був тричі поранений, нагороджений Орденами Червоної зірки, Вітчизняної війни, медалями «За взяття Берліна», «За перемогу над фашистською Німеччиною».

У серпні 1943 року Євгеній Тимофійович Голінко опинився на примусових роботах у Німеччині. Після звільнення у березні 1945 року Євгенія Тимофійовича направили на фронт. Брав участь у штурмі Берліна.

Василя Феофановича Віхрова у 1942 році окупанти вивезли на примусові роботи. Після визволення був направлений на фронт, брав участь у штурмі Берліна. 

Війна застала Олександра Івановича Шевцова – зв’язківця, випускника школи молодих командирів – на строковій військовій службі. Під час відступу наших військ отримав поранення. Після лікування повернувся у стрій, згодом брав участь у визволенні Північної Осетії, Краснодарського краю, Новоросійська. Визволяв молдавські міста Бендери і Кишинів, білоруський Ковель. Груди ветерана прикрашають численні нагороди, зокрема, Орден Червоної зірки, медаль «За бойові заслуги».

У 1943 році, після звільнення рідного села на Полтавщині, Василя Михайловича Федяша призвали до армії. Служив у розвідувальному взводі. На його долю випали важкі бої за Львів, Люблін, Познань. Після поранення, отриманого під час форсування Вісли, у розвідку вже не взяли, став водієм. Дійшов до Берліна, на стіні рейхстагу залишив свій підпис. Нагороджений двома медалями «За відвагу», медалями «За Перемогу над Німечиною», «За взяття Берліна», Орденом Вітчизняної війни І ступеня, чотирма Подяками Верховного Головнокомандуючого.

Іван Григорович Черепащук на фронті опинився у 1944 році. Воював у Прибалтиці, брав участь у боях Курляндського котла. Був командиром зенітної обслуги артилерійського полку протиповітряної оборони. Нагороджений Орденом Червоної зірки, медаллю «За бойові заслуги».

У 1941 році пішла на фронт з польовим госпіталем Зінаїда Степанівна Чорнобильська. Звитяжна служба жінки візначена двома орденами. 

Бойовий шлях Василя Івановича Сахненка розпочався у березні 1944 року. Брав участь у Яссо-Кишинівській операції, в результаті якої були звільнені Молдавія і значна частина Румунії, відкрився шлях до Угорщини. Саме у цій країні у місті Дебрацем Василь Іванович був тяжко поранений, два місяці лікувався у госпіталі. За проявлену у роки війни мужність Василя Івановича нагороджено Орденами Червоної зірки, Слави ІІІ ступеня, має медалі «За взяття Відня», «За взяття Будапешта», «За перемогу над фашистською Німеччиною».

Михайло Пантелійович Тимошевський був призваний на строкову службу у вересні 1940 року, тож війна застала його в армії. Наприкінці війни брав участь у звільненні Праги, Берліна.

Олександр Кузьмич Маєвський розпочав бойовий шлях у січні 1944 року, військова спеціальність – радист. Під час служби отримав поранення. 

Григорій Іванович Огородник – учасник партизанського руху, і за роки окупації не раз опинявся на межі життя і смерті. Будучи підпільником, співпрацював з партизанами і жодного разу не підвів однодумців. Має численні нагороди, серед яких орден «За відвагу», почесний знак «Партизан України».

Любов Лук’янівна Романова на фронті була зенітницею. Війна для неї закінчилася на території Чехословаччини. Бойовий шлях жінки відзначений Орденом Вітчизняної війни, медалями, серед них – «За оборону Москви».

Григорій Антонович Зелінський після призову у 1944 році став снайпером. Перемогу зустрів у Берліні, його бойові заслуги відзначені Орденами Слави І-ІІІ ступенів.

Зв’язківцем у зенітно-артилерійському полку служила Ганна Іванівна Сімак. На початку війни разом із майном «Городнього велетня» вирушила вона в евакуацію. У 1942 році комсомолку призвали в діючу армію, війну закінчила в Румунії. 

Володимира Івановича Могильницького призвали на фронт восени 1944 року. Перше осколкове поранення в руку він отримав на Закарпатті, біля Коломиї. Місяць пролежав у госпіталі і знову на поле бою. Під час визволення Львова ворожа куля потрапила Володимиру Івановичу в груди. Після наскрізного поранення на фронт він уже не повернувся. Має медаль «За відвагу», Орден Вітчизняної війни. 

Підготувала Вікторія Ружина, “Придніпровська зірка”

останні новини

spot_imgspot_img

Інші новини

Вітаємо, ви дочитали до кінця матеріал «Білозерка.Інфо» – незалежного та впливового інтернет-видання. Якщо вам сподобався цей текст, пропонуємо підтримати нас щомісячним внеском від 25 гривень. За ціною лише однієї чашечки кави, ви підтримаєте роботу усієї редакції і допоможете зробити наші громади ще більше відкритими, читачів – більш обізнаними, а діяльність влади – прозорішою.

З повагою, Редакція bilozerka.info