Наталя Гридіна: “Мріяти і діяти треба саме зараз, у час війни!”

Створювати нові проєкти й стратегії розвитку, презентувати принади краю, шукати партнерів та донорів, які допоможуть селам Херсонщини стати сучаснішими й комфортнішими для життя… Хіба таке можливо під час війни, у громаді, одна частина якої знаходиться у зоні бойових дій, а інша – за 15 кілометрів від фронту?

«Звісно, коли ж, як не сьогодні!» – вражає оптимізмом Наталя Гридіна

А далі доводить: навіть у час воєнного лихоліття ініціатива й наполегливість можуть змінювати реальність.

І, здається, своїм натхнення та вмінням мислити на п’ять кроків вперед ця жінка заряджає інших.

Напередодні 8 березня спілкуємося з Наталею Гридіною про плани, жіноче лідерство, цінності, які змінила війна, та мрії.

«Я не хотіла бути головою сільради, яка просто підписує довідки»

Наталія родом із села Федорівка Дар’ївської громади. Тут провела найкращі роки дитинства та юності, сюди дипломованою спеціалісткою повернулася після закінчення ВУЗу.

Небайдужа молода жінка тривалий час працювала секретарем сільської ради, а згодом, обравши головою, люди довірили їй село. Під час своєї каденції Наталя, як дбайлива господиня, взялася змінювати місце, у якому народилася і виросла.

П’ять перших проєктів, кожен з яких, буть-то маленька ініціатива чи більш масштабний задум, назавжди залишилися у душі активної керівниці.

«Пам’ятаю, як ми виграли мінігрант Британської ради й усім селом облаштовували зупинку громадського транспорту, як реалізовували проєкт «Парк європейського періоду», в результаті якого маємо у селі чудову локацію з розарієм, знаком «Я люблю Федорівку» і Алеєю Слави, де вшановуємо пам’ять загиблих захисників.  А ще нам вдалося відродити сільський будинок культури. Залучивши кошти і районного, і обласного бюджету, зробили тут ремонт, закупили меблі й апаратуру, а потім на його базі впровадили ще кілька маленьких проєктів для дозвілля сільських жінок – фітнес-студію, курси крою та шиття. Я ніколи не хотіла бути тією головою, яка здатна лише підписувати рішення сесії чи довідки.  Мені було цікаво затягувати у село інвестиції, і бачити результат», – згадує Наталія.

Згодом вона працювала в Херсонській ОДА, та серцем залишалася з рідним селом. А коли у 2023 році, вже в умовах війни, отримала пропозицію очолити новостворений відділ регіонального розвитку, інвестицій та проєктної діяльності Дар’ївської СВА – не вагалася жодної хвилини.

«Армія відновлення»: тут кожен на своєму фронті

Розробка проєктів, залучення донорів, створення комплексної програми відновлення – усе це стало стихією Наталії.

Розпочала з пошуку партнерів і виконавців. Так з’явилася «Армія відновлення»: разом зі службою зайнятості до суспільно корисних робіт залучили безробітних. Спочатку було п’ятеро людей, згодом десять, а тепер уже близько п’ятдесяти. Вони працюють у гуманітарних штабах, доглядають самотніх людей, розбирають завали після обстрілів, плетуть сітки й допомагають армії.

«Ми виграли й реалізовуємо проєкт «Добробати»: дві бригади ремонтують житло мешканців, готують оселі до зими, упорядковують територію. Донори допомогли нам отримати спецтехніку – трактори, причепи, щепо різки. А ще у громаді запрацювали «соціальні пральні» – вони стали справжнім порятунком у воєнний час», – розповідає Наталія.

«Якщо один проєкт із десяти виграє – це вже удача»

Кожного дня у відділі пишуть нові грантові заявки. «Якщо виграє хоча б одна із десяти – це вже успіх!»

А ще тут популяризують громаду, створюючи профілі й підсвічуючи її на різних платформах, куди заходять потенційні донори. До речі, таким чином у Дар’ївці з’явився пожежний автомобіль із Німеччини.

Жінка натхненно розповідає про те, як у громаді, частина сіл якої знаходяться на лінії вогню, уже займаються стратегічним плануванням. Наталія щиро вірить, що саме сьогодні треба продумати розвиток громади на 5 років вперед.

«Так, наразі інвестори бояться заходити в зону, де тривають бойові дії. Але завтра все зміниться, і Дар’ївщина розправить крила!», – упевнена проєктна менеджерка.

Маленькі ініціативи – великі зміни

За словами Наталі Гридіної, не всі мешканці громади одразу розуміють користь тих чи інших проєктів. Так було, коли в межах ініціативи ICAR «Єднання» в Дар’ївці відремонтували два підвальні приміщення для занять спортом.

Але найбільший виклик в роботі – важка безпекова ситуація, через яку донори не охоче підтримують проєкти прифронтових територій. Та є ще одна проблема: вони неохоче співпрацюють із владою. Тому громада об’єдналася з громадськими організаціями «Моя Херсонщина» та «Центр логістики розвитку громади».

Разом з волонтерами ГО фахівчині відділу створюють нові програми та реалізовують ініціативи. Тому доволі часто робочий день Наталі триває далеко за вісім годин.

У відділі йде робота з розробки Стратегії, в яку вносяться усі пошкоджені об’єкти громади, підписуються меморандуми про співпрацю, як то з громадою Хмельниччини в рамках проєкту «Пліч-о-пліч», приймаються нестандартні рішення і втілюються найсміливіші плани.

З усім тим буває важко, і навіть доводиться просити про допомогу, по-людяному нагадуючи: «ми ж з Херсонщини!». Але ще відрадніше, коли партнери з розумінням йдуть на зустріч і навіть у важких реаліях готові до співпраці.

Сьогодні Наталя мріє про реалізацію нових проєктів: будівництво інноваційних навчальних закладів, покращення транспортного сполучення між старостатами, медіаграмотність для літніх людей, енергонезалежність громади, соціальне таксі, сонячні панелі на артезіанських свердловинах та багато інших.

«Мені пощастило побувати на тренінгах в Україні й за кордоном. Я бачила, як змінюються громади – і знаю, куди рухатися. Аби тільки закінчилося це лихо!» – оптимістично каже фахівчиня.

А у вільний час вона створює картини-барельєфи – цю техніку освоїла вже під час війни.

«Руки завжди тягнулися малювати. Ще коли була головою сільради у Федорівці, постійно хотіла внести якусь родзинку у сільське життя. Тому зупинка у нас розписана петриківським розписом, а на плитах ферми – козаки.

Тепер захопилася малюванням шпаклівкою по полотну та гіпсокартону. Створюю картини для дому, але мрію провести майстер-клас для дітей, і разом із ними розробити бренд Дар’ївщини, який використовуватимемо для подарунків та сувенірів», – ділиться творча жінка.

«Головне – щоб всі були вдома!»

Відрадою та підтримкою для невтомної проєктної менеджерки є її родина –  чоловік Петро, син Віктор та його родина, онук Артем, донечка Юлія,  мама з татом.

«Добре, коли маєш таку чудову сім’ю і роботу, де ти на своєму місці. Все встигнути мені, звісно, не вдається. Але війна розставила свої пріоритети і змінила погляд на життя. Так я розуміла: дітей треба виховувати власним прикладом. Наша донечка бере участь у багатьох конкурсах, пише есе, вірші, а нещодавно зайняла 3 місце по Україні з власним проєктом у МАН. І її не потрібно до цього примушувати, вона дивиться на нас і хоче принести свою користь. Тепер я знаю: головне – щоб усі були вдома!» – каже Наталія.

І промовляючи ці важливі слова, рішуча керівниця враз перетворюється на віддану маму, дружину і просто чарівну жінку, яка несе всю силу українського роду.

Ірина Квітка