Соціальний працівник… Що криється за цією професією? Можливо комусь ця робота здасться буденною, звичайною… Проте за цим усім стоїть людська небайдужість до оточуючих, а ще вміння якісно та професійно виконувати свою роботу. Так відбувається тоді, коли людина дійсно працює за покликом душі і велінням серця.
Саме ці слова хочеться сказати про соціальних робітниць Миролюбівського старостату Зінаїду Лукашук та Тетяну Федорець.
“Наша Діночка”, саме так тепло і з любов’ю говорять підопічні Зінаїди Федорівни. Їх у неї п’ятеро. Вже більше 10 років і в дощ, і в сніг поспішає Діна до своїх стареньких.
“Я знаю, кому яка потрібна допомога. Комусь принести води та виміряти тиск. Для когось збігати в магазин за свіжим хлібом, комусь прибрати, а для когось зварити борщу. А хтось чекає, щоб просто поговорити…”, – каже, посміхаючись, Діна.
Гарна, ясноока брюнетка, яка завжди випромінює радість. І хоч їй доля теж підкинула випробування (боротьба з хворобою, втрата чоловіка), але не залишила своєї роботи, бо просто не змогла покинути своїх стареньких. Говорить, що вони для неї вже як рідні.
Не полишала своїх підопічних Діна і ті страшні 9 місяців окупації… Після 24 лютого 2022 року три тижні не завозили продукти харчування до села, виїзд до Херсона теж був заблокований… Багатьох охопила паніка: як виживати? А Діна зі своїх продуктів готувала, стояла в черзі за хлібом, не зважаючи на обстріли, привозила їжу своїм стареньким… Вже після звільнення Миролюбівки розвозила їм гуманітарну допомогу, яку доставляли волонтери.
Коли запитуєш, чи не важко їй виконувати цю роботу, то вона тільки посміхається і відповідає, що це не робота, а покликання.
Знайомимося ще з однією соціальною працівницею – Тетяною Федорець. Вона опікується одинокими, які потребують догляду і проживають в селі Молодецьке, що за чотири кілометри від Миролюбівки. Дорога між селами для Тетяни теж не дуже легка, особливо взимку. Але вона не нарікає, бо всім серцем “прикипіла” до своїх бабусь та дідусів. Тетяна їде до них кожного дня, адже знає, як їм важко без допомоги та доброго слова. Окрім того, що забезпечує їх необхідними продуктами та ліками, допомагає з хатньою роботою, вона ще й налаштовує такий собі місток між старенькими й зовнішнім світом, розповідає новини. Просте людське спілкування – це те, чого так не вистачає самотнім людям і часто це, мабуть, найбільш дієві ліки від хвороб.
Тож, дійсно, соціальна робота – це покликання! Це веління серця, – щоденно рятувати людей від самотності та від нестерпних думок, що ти вже нікому не потрібен. І найвищою нагородою є людська шана та вдячність!
Лариса РИБАЧУК
Публікація підготовлена в рамках проєкту “Відновлення надання соціальних послуг у звільнених громадах Херсонської області”, що реалізується ГО “Білозерський центр регіонального розвитку” за підтримки проєкту Агентства США з міжнародного розвитку USAID “Зміцнення громадської довіри (UCBI)”. Зміст публікації є виключною відповідальністю ГО «Білозерський центр регіонального розвитку» і не обов’язково відображає погляди партнерів