Надіївка святкує День села: історія, сучасність та незламні мешканці

30 вересня мальовниче село Надіївка відзначає День села.
Про багату історію населеного пункту та про сучасних його жителів, які волонтерять, оберігають, навчають, творять – читайте у нашому матеріалі.

Історія села

Роком заснування Надіївки вважається 1830-й. Тоді воно мало кілька назв – Власівка, Волосова, Волосіївка. За переказами, всі вони пішли від прізвища місцевого поміщика і власника села – Волоса.
Пізніше село називалося Надеждівка – так, знову ж таки, за легендою, звали доньку поміщика Волоса – “Надежда”.
Хоча є й інша версія. У важкі часи мешканці села, втративши надію, звернулися до Бога з молитвою. І тоді, наче у відповідь, прийшла звістка про мир і спокій. Відтоді село отримало свою нову назву Надеждівка.
Історичні джерела зазначають, що населений пункт заснували 1830 року переселенці з Олександрійського повіту Херсонської губернії.
Першими жителями стали працьовиті люди, які шукали кращої долі, землі та спокійного життя. Село швидко розрослося: з’являлися перші хати, поля, господарства. Люди працювали, будували, створювали сім’ї, народжували дітей.
Вперше Надеждівку зазначив на карті у 1865 році картограф Іван Стрельбицький.
У старі часи у населеному пункті нараховувалося 173 двори і жило 585 людей. Тоді місцевій сільраді підпорядковувалися села Грозове, Знам’янка, Зорівка, Паришеве, Червоний Поділ та селища Дослідне, Молодецьке, Радянське, Черешеньки. Про це пише “Історія міст і сіл Української РСР”.

У радянські часи у Надеждівці містилася центральна садиба радгоспу “Червоний прапор”. Там було 3 відділки, 2,8 тисяч гектарів сільськогосподарських угідь, у т. ч. 2,4 тисяч га орної, з них 615 га зрошуваних земель.
Також тоді насадили сади на 36 га і виноградники на 46 га.
Виробничий напрям радгоспу – молочно-овочевий. Вирощувалися озима пшениця, з городніх культур – помідори й капуста.
У роки Другої світової війни село окупували нацистами, які зруйнували його. 24 лютого 2022 року, під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну, село окупували вдруге – вже росіяни.
10 листопада 2022 року Надіївку визволили під час контрнаступу Збройних сил України в Херсонській області.
За переписом 2001 року в селі проживали майже 1200 мешканців. Наразі їх менше тисячі.
Із 2025 року Надеждівку перейменували у Надіївку на виконання постанови.
Верховної Ради України “Про перейменування окремих населених пунктів, назви яких містять символіку російської імперської політики або не відповідають стандартам державної мови”.

Надіївка сьогодні

Наше видання неодноразово писало про щирих, патріотичних, працелюбних жителів села. Вони люблять свою землю, свій населений пункт, свою Україну.
1. Попри близькість фронту, місцеві мешканці щодня повертаються до своїх звичних справ: пораються на подвір’ях, купують продукти, підтримують одне одного і просто живуть. Як живе Надіївка сьогодні – читайте у нашому матеріалі “Між вибухами та вірою у краще: як живе прифронтова Надіївка на Херсонщині”.

2. “Ти сильна. Ви знаєте, скільки разів я казала собі ці слова?” Як Іванна Кручик з Надіївки створила громадську організацію і допомагає херсонцям на Хмельниччині.
У березні 2022 року Іванна Кручик відчинила двері старої бабусиної хати-мазанки в селі на Хмельниччині. За плечима залишилися Надіївка, власний будинок, господарство і життя, яке родина будувала роками. Сьогодні Іванна живе у Летичеві та очолює громадську організацію “Ти сильна” і допомагає землякам з Херсонщини.

3. Попри дронову небезпеку та обстріли жителі Надіївки проводять традиційні толоки, щоб “причепурити” своє село.
Як відбуваються подібні заходи під час війни – читайте у нашому матеріалі “Небайдужі жителі Надіївки провели толоку на території цвинтаря і стадіону”.

4. “У Надіївці мешкають понад 150 ВПО: як інтегруються люди у новій громаді”.
У Надіївці Білозерської громади до початку повномасштабного вторгнення проживало 1,5 тисячі людей, наразі – 930. Серед цієї кількості 150 осіб – це ВПО. Багато хто переїжджає до села із прибережних населених пунктів.

5. Історія боротьби та стійкості Херсонщини на прикладі Надіївки.
Він не залишив село – ні на початку повномасштабної війни, ні під час окупації, ні після того, як пройшов через російську катівню, витримав тортури й переніс дві складні операції. І це, мабуть, найточніше характеризує старосту Надіївського старостинського округу Білозерської селищної ради Олександра Івченка.

6. Волонтерська команда “Надійні масківниці” з Надіївки створює патріотичні сувеніри.
Уже майже 4 роки працює на Перемогу України волонтерська спільнота з Надеждівки – “Надійні масківниці”. Активні жителі села не тільки плетуть маскувальні кікімори для ЗСУ, але й розписують на патріотичну тематику відстріляні гільзи, які користуються великим попитом.
Як проходить процес перетворення артефактів війни на твори мистецтва, розповіла нашому виданню волонтерка Олена Вашина.

Вітання з Днем села

Староста Надіївського округу Олександр Івченко привітав односельців зі святом:

“Шановні земляки та гості нашого рідного села! Від щирого серця вітаємо всіх вас із Днем нашого улюбленого села! Для кожного з нас це не просто дата в календарі. Це свято нашого спільного дому, нашої малої батьківщини, де пройшли найкращі роки життя, де родилися наші спогади, б’ється серце нашого коріння та живуть добрі люди”.

Івченко висловив щиру подяку кожному з мешканців Надіївки за небайдужість, любов до рідної землі, за щоденну працю та терпіння.

“Наше село тримається на ваших золотих руках, на вашій мудрості та згуртованості. У цей святковий день хочу побажати найголовнішого – мирного, ясного та безпечного неба над головою. Нехай у кожній домівці панують здоров’я, злагода, затишок, достаток і взаєморозуміння. Нехай наше село процвітає, хай лунає дзвінкий дитячий сміх. Зі святом вас! Щастя, добра та миру в нашому селу!”

Наша редакція приєднується до привітань і бажає селу Надіївка щасливого майбутнього під мирним небом на щедрій українській землі!