На фронті загинув захисник України Володимир Дима зі Станіславської громади

10 вересня стало відомо про загибель на війні Росії проти України бійця Третього армійського корпусу ЗСУ Володимира Дими. Воїну навіки 25 років…
Наше видання поспілкувалося з класною керівницею Героя – Ольгою Олександрівною Тріщанович, вчителькою зарубіжної літератури Станіславського ліцею ім. К. Й. Голобородька.

“Вовчик вчився у мене з 7-го по 9-ий класи, але ми спілкувалися й після цього. Я нещодавно привітала його з днем народження – 31 серпня йому виповнилося 25 років, а він вперше не відповів. Потім я дізналася, що Володимир загинув на фронті…”

Вчителька розповіла, що Вовчика не можна було назвати дуже старанним учнем, проте він був дуже чесним і позитивним хлопцем.

“У них складні обставини були в родині. То вони жили з матір’ю у нас у Станіславі, хоча вона сама з Берислава. Потім його мама повернулася додому, а він, по суті, сам тут залишився. Але врешті-решт поїхав таки до неї. А у 18 років пішов служити до армії”.

Пізніше Володимир повідомив Ользі Олександрівні, що він наприкінці “срочки” підписав контракт із ЗСУ.

“Так він потрапив тоді ще до АТО, а потім ще кілька разів перепідписував контракт і залишався у армії. Коли ми були в окупації, він мені присилав фото, а я кажу – знаю це місце, ти десь поряд? А він каже: “Я тут, на Миколаївщині. Коли будемо вас звільняти – заїду. І стримав слово, коли нас деокупували. Ще фоткалися з ним біля моєї хати, яка наразі вже згоріла через російський обстріл. Ми Вовчика домашнім борщем пригощали, йому дуже сподобалося”.

Жінка каже, що її учень часто згадував свою школу і клас, мріяв про зустріч з однокласниками. І вона йому пообіцяла, що обов’язково допоможе організувати таку зустріч, ще й жартувала, що й наречену йому знайде. А він тільки сміявся:

“Та кому я потрібен, двічі контужений”.

Хоча й погоджувався…
Ольга Олександрівна пригадує, що пізніше Володимир Дима перевівся до Третьої штурмової бригади.

“Я в нього питала: там же дуже небезпечно, чому ти саме туди пішов служити? Напевно, багато платять. “Та ні, – сміявся, – я не через гроші тут, у бригаді такі чудові хлопці, як родина, це все мої друзі, побратими”.

За словами вчительки, Володимир мав позивний “Димок”, від свого прізвища.

“У нього батько був азербайджанець, Левон, так Вовчик себе у соцмережах Левоновичем називав. Старша його сестра, Аїда, у Києві живе. Вони дуже близькі, він завжди у відпустку до неї приїжджав. Дуже любив її сина, свого племінника. Веселий був! Я ніколи не могла подумати, що Вовчик загине…”.

Ольга Олександрівна зазначила, що протягом багатьох років роботи у школі зрозуміла: головне для учня – не тільки отримувати гарні оцінки, а стати гарною людиною.

“А Вовчик був саме таким – людяним, добрим, оптимістом! Можливо, в армії він знайшов своє покликання, друзів, родину і сенс життя – захищати свою країну від ворога. Вічна пам’ять!”

Сестра Героя, Аїда Козакова, увечері 9 вересня сповістила в Instagram про смерть брата.

“Сьогодні наше серце розбите… Ми втратили найдорожчу людину – мого брата Володимира. Попереду тяжкі дні прощання, ми змушені звернутись по допомогу. Якщо ви маєте можливість підтримати будемо безмежно вдячні. Дякую всім, хто поруч у цей час».

Реквізити: UA673077700000026202712756660

Карта: 4323345043610816

Аїда зазначила, що поховання її брата Володимира відбудеться за кілька днів у Києві. Вічна пам’ять і слава мужньому воїну, який захищав нас у жорстокій війні проти Росії!