“Мистецтво всупереч війні”. Як чорнобаївська художниця створила простір для творчості та емоційної підтримки

У Чорнобаївці добре знають, що таке жити між обстрілами й перервами на світло. Та від того ще дужче розуміють ціну звичайним речам — розмові, теплому чаю й можливості сісти поруч і щось зробити руками.

Для багатьох таким тихим прихистком стала творчість, яку об’єднала навколо себе художниця Михаєла Соколова. Мисткиня викладає образотворче мистецтво у Чорнобаївському ліцеї, а також працює за сумісництвом у школі мистецтв. У 2023 році, натхненна власними творчими мріями, художниця започаткувала  гурток для жителів Чорнобаївки віком від 10 до 70 років. Простір став місцем творчого відпочинку, спілкування та емоційної підтримки.

“Коли почалася війна, я довго не могла малювати. Дистанційні уроки мене виснажували. Хотілося живого спілкування і внутрішнього балансу”, – зізнається Михаєла.

Під час окупації Чорнобаївки вона разом із чоловіком та дітьми – донькою Вікторією і сином Владиславом – залишалася вдома. Поруч із будинком стояли окупанти: ходили по дворах, стріляли з автоматів.

 “Перед війною учениця ліцею Марія подарували мені маленьку собачку – пекінеса. У 2022 році вона захворіла й померла. Коли ми ховали її за двором, один із окупантів стояв на посту та знімав це на відео. Дуже неприємно було відчувати цей погляд на собі. Чоловік подивився на мене і пошепки промовив: “Нехай дивиться. Його так не поховають”, – згадує жінка.

За словами Михаєли, саме діти допомогли їй не зламатися в ті місяці. Під час окупації вони вигадували творчі заняття і залучали до них маму.

“Вони в’язали шарф, створювали чудернацьких гномів, робили поробки з бісеру тягнули мене щось випікати. Я дивилася на них і думала: діти сильніші за мене”.

Якось їхній  будинок здригнувся від вибухів. Згодом стало відомо, що ЗСУ завдали удару по місцю дислокації ворога з HIMARS. Було страшно, але водночас – радісно.

Після визволення громади Михаєла поступово відновила свій творчий ресурс. Познайомившись із військовими та волонтерами, вона із захопленням почала розписувати тубуси та гільзи, подаровані бійцями, для благодійних аукціонів.

У 2023 році художниця розписала перших два великі тубуси від снарядів, які передали до арт-музею в Ізмаїлі. Роботи Михаєли Соколової увійшли до постійного каталогу пересувних експозицій по Україні.

У її доробку – розписана після визволення села Чорнобаївська стела та яскраві малюнки, що нині прикрашають вхід до сільського укриття.

Михаєла почала працювати в Чорнобаївській школі мистецтв у період, коли заклад потребував викладача з декоративно-прикладного мистецтва. Директорка школи, Ольга Григорівна Швець, запропонувала їй поєднати викладацьку роботу з гуртковою. Мисткиня з ентузіазмом погодилася.

Майстер-класи різноманітні: новорічні іграшки з петриківським розписом, поробки з фетру, малювання акрилом на камінцях, на дерев’яних заготовках, вінілових платівках і паперових тарілках, створення обручів із бусинами, свічкотерапія, розпис тубусів від снарядів і багато інших цікавих технік.

Гурток працює у вихідні дні, часто – в укритті школи через обстріли.

“Люди приходять не лише навчитися чи щось зробити власноруч. Буває, тільки відчиняють двері – й одразу питають: “А чай пити будемо?” Будемо! Я радію, бо розумію: вони прийшли, щоб побути разом і хоча б на годину забути про війну. Хтось працює швидше, хтось повільніше – у кожного свій темп, але всіх надихає сам процес”, – розповідає мисткиня.

З матеріалами для занять гуртківцям неодноразово допомагають волонтери Світлана Сімченко з Чорнобаївки, Інна Гонтар та Біляївська громада на Одещині.

Також у 2023 році благодійний фонд “Україна це ти” забезпечив гурток фарбами, альбомами, олівцями, пензликами, пластичними матеріалами, музичною колонкою та фліпчартом.

“Тепер, коли після вибухів зникає світло, ми іноді працюємо з ліхтариками та ще й під музику”, – усміхається Михаєла.

Разом із учасниками гуртка вона постійно генерує нові ідеї. Нещодавно тут малювали акрилом на паперових тарілках і ліпили декоративні вареники з пластичних матеріалів, розписуючи їх петриківським орнаментом. До Різдва запланували розписувати скляні ялинкові кульки.

“Минулої неділі хотіли зробити новорічні прикраси, але через обстріли не змогли зібратися”, – каже вона й упевнено додає: попри все, до Різдва кожен гуртківець виготовить власну прикрасу на ялинку”.

Мисткиня переконана: творчість не лише відволікає від страху, а й лікує, допомагає людині відчути себе потрібною та важливою. Тепер її улюблене гасло “Мистецтво всупереч війні”.

“Хтось каже – не на часі. А я вважаю, що саме на часі! Ми зробимо новорічні іграшки, понесемо їх додому. Рідні побачать, зрадіють — і знову знайдуть у собі сили повіряти, що все в нас буде добре».

Ірина Квітка

Цей матеріал став можливим завдяки проєкту «Голоси України», який є частиною програми SAFE, що реалізується Європейським центром свободи преси та медіа (ECPMF) у партнерстві з ЛЖСІ в рамках Ініціативи Ганни Арендт та за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Партнери програми не впливають на зміст публікацій редакції та не несуть за нього відповідальності.