Микільське тримається! Допомагає Армія відновлення

Села Микільське і Понятівка на Херсонщині щодня перебувають під обстрілами. Війна тут — не страшний сон, а реальність: виходи артилерії, обстріли з танків, дрони, які скидають смертоносні запалювальні бомби.

Попри зруйновані будинки, відсутність значної частини мешканців, постійні перебої зі світлом і водою, прифронтові села тримаються. Завдяки людям, які залишилися, і тим, хто щодня поруч — навіть під вогнем — вони виживають.

Про ситуацію у старостаті, зокрема в селі Микільському, й роботу працівниць Армії відновлення говоримо зі старостою Микільського та Понятівки Юрієм Володимировичем.

 “Люди — душа села!”

“Головна наша біда — це війна. Мабуть, так нині в кожного українця. Але відчай — не лише в серці. У нас постійно стріляють: і танки, і міномети, “арта”, і дрони. По селу кидають запалювальні бомби, які розлітаються навсібіч і палять усе навколо.  Сьогодні в Микільському залишилося 404 людини — з майже трьох тисяч до війни. Ще 65 людей, переважно похилого віку, — у Понятівці. Там ситуація ще важча — ні світла, ні води, ні газу… У селах немає дітей — усіх евакуювали ще у 2023 році”, — розповідає староста.

Староста зауважує: особливо багато людей виїхало з Микільського восени 2024-го, коли окупанти почали знищувати село КАБами. Вони просто перетворили населений пункт на мішень! Наразі в Микільському зруйновано чи пошкоджено 85% будинків, знищена вся інфраструктура — школа, дитячий садок, бібліотека, сільрада, пошта, газогін. Згорів трактор із причепом — нічим вивозити сміття. Немає стабільного світла й води.

 “Але люди залишаються. Вони в нас — душа села, вони — незламні. Багатьом за 60, але є й чимало тих, кому 45–55. І знаєте, вони тут самі стали електриками, пекарями, аптекарями… Роблять усе, щоб вижити”, — каже староста.

Армія відновлення: робота під обстрілами

Справжнім порятунком для прифронтових сіл Дар’ївської громади стали працівники “Армії відновлення” — проєкту, започаткованого в громаді спільно з Херсонським обласним центром зайнятості під час повномасштабної війни.

У Микільському суспільно корисні роботи сьогодні виконують троє жінок: Юлія Ковальчук, Анна Ніжніченко та Оксана Юдіна.

“Вони завжди напоготові, навіть у вихідні, бо порятунок людей не чекатиме до понеділка”, — розповідає Юрій Володимирович.

Працівниці допомагають розбирати завали після обстрілів, гасять пожежі, підтримують людей похилого віку, роздають гуманітарку й усіма можливими способами підтримують життя у фронтовому селі.

 “Працювала раніше в радгоспі, маю трьох дітей — усі розлетілися, один син зі мною. Курочки, качки, городик — на тому тримаємося. А ця робота —  наче розрада: допомагаючи людям, ніби проживаю справжнє життя. Навіть тут, під обстрілами! Цілий день з людьми. Розношу пакунки, допомагаю по господарству, буває, з вогнем боремося… Працюємо і в дощ, і в спеку…”, — ділиться Анна Іванівна.

Робота працівниць “Армії відновлення” — вкрай небезпечна. Трапляється, працюють від 5-ї ранку й до пізнього вечора. Двоє займаються справами, а одна спостерігає за небом — чи не завис ворожий дрон, чи немає виходів із лівобережжя. Їхній інструмент — сапи, граблі, сикатори. Але головне — працьовиті руки й відкрите серце, здатне зрозуміти людську біду, підтримати, допомогти, втішити…

Вони навіть сортують сміття під обстрілами, бо прагнуть порядку!

“Кажу їм: “Дівчата, та киньте те сміття — ви ж під обстрілами!” А вони: “Ні, ми мусимо зробити так, як належить!”. Це вже не просто робота — це стан душі!”, — ділиться староста.

Гуманітарну допомогу в Микільське привозять із Інгульця — староста сам їздить власним авто разом із працівницями. Частину пакунків, особливо для літніх людей, надає Червоний Хрест. Але потреб ще дуже багато: генератори, павербанки, ліхтарики. Світло зникає регулярно, і все лагодиться вручну — самотужки.

Спільна сила громади

Підтримка Армії відновлення — не випадкова. Це системна робота, яку координує Дар’ївська сільська військова адміністрація. Наталія Гридіна, начальниця відділу регіонального розвитку, інвестицій та проєктної діяльності, зазначає:

“Дар’ївська громада — яскравий приклад згуртованості в умовах постійної небезпеки. У нас працюють мобільні бригади “Добробати”, а також Армія відновлення. Це чоловіки й жінки, які ладні виконати будь-яку роботу, аби відновити життя в селах після обстрілів”.

У 2025 році у всіх старостатах громади на суспільно корисних роботах працювало вже 45 людей. Вони прибирають, ремонтують, допомагають маломобільним, плетуть маскувальні сітки для ЗСУ. Проєкт фінансується за рахунок Фонду соціального страхування України за підтримки Херсонського обласного центру зайнятості.

Микільське і Понятівка — не просто тримаються. Вони живуть. Завдяки людям, які залишились і працюють попри обстріли. Людям, які хочуть, аби їхні села не зникли. І тим, хто дає їм для цього шанс — підтримкою, зарплатою, гуманітаркою. Бо коли поруч є той, хто допоможе й розрадить — жодна війна не здатна зруйнувати твій світ.

Ірина Квітка