«Ми маємо допомогти людям!» — староста Олександрівки Наталія Каменецька

Безпекова ситуація у селі Олександрівка Станіславської громади не стає кращою – населений пункт залишається буквально на лінії вогню. Проте адміністрація старостату та місцеві мешканці не покидають свою малу Батьківщину і мають віру у краще майбутнє.

Як живе у липні 2025 року прифронтова Олександрівка – розказала нашому виданню староста Наталія Каменецька.

«Безпекова ситуація складна, проте намагаємося допомогти землякам тим, чим можемо. Так, наразі вже почали приймати документи на отримання благодійних коштів на опалювальний сезон. Це 19400 гривень для тих, хто фактично перебуває у селі – на одне домогосподарство. Ми оформлюємо документи і станіславцям, якщо їм зручніше під’їхати до нас, у Олександрівку».

Пані Наталія зазначає, що ця допомога надається за постановою Кабміну, а кошти безпосередньо перерахує на карту заявника одна з таких організацій як Acted, ООН чи Червоний Хрест.

«Також нам продовжують допомагати наші друзі-благодійники з продуктовими наборами – це GEM. У них броньоване авто, так що є змога доставити нам гуманітарку. Або перевантажуємо на нейтральній території, щоб не допустити скупчення людей безпосердньо в Олександрівці».

За словами старости, наразі населення Олександрівки особливо кількісно не зменшується. Попри обстріли люди воліють залишатися у рідних домівках.

«Ми як адміністрація проводимо роз’яснювальну роботу щодо евакуації, а там вже люди самі вирішують. Навпаки, деякі й повернулися, бо бояться, що від обстрілів згорить хата. А так хоч самі спробують загасити пожежу».

На жаль, у селі залишаються ще три родини з дітьми: їхні батьки написали розписки, що відмовляються від евакуації.

«Ми вже, якщо можна так сказати, адаптувалися до реалій, хоч, звісно, звикнути до війни та бойових дій повністю неможливо. У кожного є генератор, бо світло поновити через щільні обстріли нереально. Надаємо нашому КП дизель, так що запускаємо помпи на свердловинах кілька разів на тиждень і можемо подати людям воду. Газ у нас є. Ми всі віримо у закінчення війни, у Перемогу, у мир, тому тримаємося і в таких складних побутових умовах».

Староста каже, що місцевій владі приходиться виконувати навіть обов’язки поліції.

«Слава Богу, ніхто у нас у цьому році не загинув від обстрілів. Було двоє поранених через атаки дронів, але з ними все добре. Але люди помирають і від старості. Був такий випадок, що ми самі вивозили тіло. Чоловік повідомив, що кілька днів не бачить сусіда, ми пішли до нього, а людина вже померла, на жаль…»

З позитиву – в Олександрівці працює ФАП, є медична працівниця, яка може надати необхідну допомогу. Також відновилася робота комісії з оформлення документів для отримання сертифіката єВідновлення за зруйноване війною житло.

«Зараз будемо напрацьовувати алгоритм роботи комісії, бо люди чекають. Вони виїхали через небезпеку, микаються по чужих квартирах. Багато хто на Миколаївщині, голова СВА Олександр Бабуцький на зв’язку з ними, проводить прийоми.

Але своє житло – це своє. Тож ми намагатимемося активно розв’язувати це питання, щоб люди могли отримати відшкодування від держави.  А зараз ще ввели процедуру дистанційного обстеження зруйнованих осель, що дуже на часі. Вивчимо, як це правильно робити, і застосуємо на практиці».

Попри важку безпекову ситуацію та щоденні виклики олександрівці тримаються і беззастережно вірять у Перемогу та мир, коли вони зможуть спокійно жити та працювати на своїй рідній землі!