“Хочемо друкувати слово “перемога”, – Юлія Рощенко про сімейний бізнес на лінії фронту

“Друкуємо все, на всьому, для всіх” – такий слоган подружжя Олександра та Юлії Рощенко, підприємців, які до повномасштабної війни відкрили і успішно розвинули сімейний бізнес у Чорнобаївці та Херсоні.

У далекому 2011 році, маючи мінімум техніки та орендовану кімнату в приміщенні сільської амбулаторії, сім’я відкрила свій перший офіс Центру друку “Print”. Під час війни подружжя залишається на Херсонщині і продовжує роботу.

Попри небезпеку, малі заробітки та труднощі, вони надають людям послуги з копіювання, ламінування та друку, роблять світлини на документи, друкують фото пошкоджених та зруйнованих помешкань, навіть пропонують рекламну та сувенірну продукцію – банери, візитівки, адресні таблички, портрети на полотні, фото на футболках, чашках тощо. Однак тепер не йдеться про бажаний прибуток. Кожен такий бізнес стає частиною соціального життя громади.

Що тримає молодих творчих підприємців на небезпечній Херсонщині, і чи вірять вони у можливість розвивати тут свій бізнес далі? Про це та багато іншого наша розмова із засновницею фотокопіцентру “Print” Юлією Рощенко.

“Коли ми відкрили “Print”, нашому синочку було лише 8 місяців!”

“Пригадую, як ми починали… Копіратор, дешевий ламінатор, простий струменевий принтер і позичена фотокамера. Але я розуміла: справа піде, бо ніхто такі послуги у Чорнобаївці в той час не надавав. А я вже встигла попрацювати у поліграфічній компанії в Херсоні, де набула потрібного досвіду, та був один нюанс… Ідея виникла під час декретної відпустки. Коли ми задумали відкриватися, нашому синочку Михайлику було всього вісім місяців. Аби я реалізувала свою мрію, мій чоловік, який на той час працював державним податковим інспектором, пішов у декретну відпустку замість мене. Тепер нашому Михайлику – 14, і ми називаємо його першим помічником і співзасновником сімейної справи”, – розповідає Юлія.

З часом завзяті підприємці розширили асортимент послуг – окрім ксерокопій та фотографування на документи, почали займатися сувенірною поліграфією: друкувати на чашках, дитячих та дорослих худі й футболках, сумках-шоперах, холстах, брелках, магнітах, а ще – створювати банери, адресні таблички, візитівки й навіть дитячі фотозони. Підприємство зростало, згодом офіс розширився – з’явився окремий цех для друку та другий офіс у Херсоні.

“Ми почали робити цікаві речі, відкрили свої сторінки у соцмережах, приймали замовлення з інших областей України… Розробили і власну продукцію. Наприклад, сувенірні аптечки, де замість таблеток – фруктові карамельки, або жартівливі дипломи для корпоративів та сімейних свят” , – ділиться Юлія.

“Люди просили відновити роботу”

Війна, яку розв’язала росія, зруйнувала усі плани родини на подальший розвиток власної справи. Офіси “Принту” довелося закрити, а в липні 2022 року подружжя змушене було поїхати з рідного дому.

“Почалися погрози, нас примушували до співпраці з окупантами, тому ми зібрали речі й вирушили в дорогу. На щастя, до того встигли вивезти техніку. Тоді ми втратили клієнтів та всі напрацювання”, – каже підприємиця.

До Чорнобаївки Рощенки повернулися у квітні 2023 року. Тоді вони й не думали затримуватися надовго: хотіли розібратися з побутовими справами, побачити рідню і їхати подалі від небезпеки – на захід України. Та односельці прийшли до них додому. Чорнобаївцям потрібно було зробити фото, скани… Новини в селі розходяться швидко. Невдовзі і люди, і влада, які мали потребу в поліграфічних послугах, почали просити Рощенків відновити бізнес.

Вони залишилися й відкрили Центр друку знову.

“Звичайно, це було непросто. Частина техніки вийшла з ладу через простій. Однак ми подалися на грант і виграли 250 тисяч гривень. За ці гроші відновили обладнання. Тепер більшість замовлень – це фото на документи, друк фотографій пошкоджень, роздруківка документів для військкомату. Наші пенсіонери люблять ще книжки на комуналку, які ми розробили разом із комунальниками. Це робота, яку ми не дуже любимо, але розуміємо: ми потрібні людям”, – розповідає власниця.

“Ціни залишаються незмінними. Такими, щоб не закрити бізнес”

Не всі спеціалісти, які працювали у Рощенків до війни, залишилися.  Хтось не повернувся з евакуації, хтось після обстрілів не витримав нервової напруги.  Та й наймати людей тепер не завжди є змога: потрібно платити податки, заробітну плату… Тому наразі левову частку роботи власники виконують самі. Тож вони не лише організовують бізнес, але й самі приймають замовлення, а вечорами, після роботи, усією сім’єю беруться друкувати.

Нині подружжя не може підняти ціни, адже товарообіг становить лише 15–20% від довоєнного. Проте навіть за таких умов вони допомагають волонтерам та військовим – дарують продукцію для зборів на ЗСУ.

“Та й як можна збільшити ціну для людей, які і без того не можуть нормально жити?” – емоційно запитує Юлія.

Тому вартість поліграфічних послуг у “Print” залишаються чи не найнижчою в Україні.

“Такими, щоб не закривати бізнес, – зізнається підприємиця. – Приміром, чашка разом із друком вартує 150 гривень, фото на документи – 150 гривень, одна копія – 4 гривні, візитівки – 670 гривень за тисячу штук. А замовлення рекламної продукції, як то буклети, цінники, флаєри, банери, стали взагалі рідкістю”.

Хоч трохи рятує ситуацію торгівля через соцмережі, де популярними залишається сувенірна та креативна продукція: чашки, футболки, веселі аптечки, друк на полотні…

“Коли люди роблять такі замовлення, це піднімає настій. Наче на хвильку повертаєшся до того напівзабутого мирного чудового життя, – говорить жінка. – Ми справді втомилися, руки часом опускаються… Коли Херсон звільнили, у нас був великий задум відкрити у центрі міста магазин сувенірної поліграфії. У ньому кожен виріб мав бути пов’язаним зі словом “перемога”. Ми ладні були друкувати його всюди! Аби кожен, хто повернеться в Херсон чи приїде до нас у гості, міг знайти щось собі до душі.  Як думаєте, стане наша мрія реальністю?..” – щиро запитує Юлія.

І ми разом уявляємо, як у вільному незламному Херсоні я купляю щось у стильній краминичці “Print”. Чашку, худі чи, може, футболку…  Головне, щоб з надрукованим словом “ПЕРЕМОГА”!

Ірина Квітка