Мандри вихідного дня: топ-5 небанальних туристичних локацій Хмельниччини

Друзі, я – херсонська екскурсоводка Олена Бджола, запрошую вас у недільні онлайн-мандри Хмельниччиною. Хочу розказати вам про кілька не особливо відомих широкому загалу туристичних локацій, які закохають вас у цей регіон України, як колись мене!

Палац Орловських у Маліївцях

У селі Маліївці до сьогодні зберігся величний маєток, зведений ще наприкінці XVIII століття італійським архітектором на замовлення Яна Онуфрія Орловського, надвірного коронного ловчого польського короля Станіслава-Августа Понятовського.

Орловські жили в Маліївцях від XVIII століття протягом чотирьох поколінь. З одного боку палац двоповерховий, в іншого – триповерховий. Балкон другого поверху на центральному вході неначе тримають на плечах атланти. У маєтку – трикутні фронтони, колони, великі вікна. Все, щоб надати легкості й вишуканості будівлі. Палац виконано у стилі класицизму.

Біля палацу є старовинний парк, створений ландшафтним архітектором Діонісієм Макклером та ботаніком Д.Клігером. Це фантастичний ансамбль з терасами, каскадом ставків, декоративними фонтанами, романтичною скелею з водоспадом. І все це майже повністю збереглося.

Особливо вражає водоспад: вода від джерела падає вниз з травертинової скелі заввишки 20 м, прикриваючи своїм потоком входи до двох гротів під скелею. В давнину в цих гротах розміщувалися печерні церкви.

Наразі у палаці Орловських працює Малієвецький обласний історико-культурний музей, співробітники якого активно працюють над відновленням будівлі, проводять чудові екскурсії, театралізовані заходи, костюмовані фотосесії, ярмарки тощо. Також у парку можна покататися на конях.

Костел Святого Йосипа Обручника у Підлісному Мукарові

Маленьке село мало свій костел ще в далекому 1615 році. Потім його змінив новий дерев’яний, яким піклувалася Кароліна Гоздська – дружина відомого авантюриста Карла Нассау-Зігена, який “мав справи” з Потьомкіним і у нас наприкінці 18 століття в Херсоні.

У 19 ст. костел став кам’яним і отримав ім’я Святого Йосипа Обручника Діви Марії. При совєтах храм занепав, а, починаючи з 1989 року, був переданий римо-католицькій громаді і відреставрований.

Цей шедевр неоготики вражає при першому погляді на нього!

Меджибізький замок

На мальовничому Поділлі, у селищі Меджибіж, де поєднуються дві ріки Буг (колись Бог) і Божок, розкинула понад берегами свої величні мури Меджибізька фортеця. Її історія розпочалась ще в часи Київської Русі. Перша писемна згадка про Меджибіж датується 1146 р. (Іпатіїївський літопис).

Інша назва Меджибізького замку – “Білий Лебідь”, яку йому дали за його відображення у водах річок Буг та Бужок – могутні мури твердині нагадували великого білого лебедя.

У травні 1846 року до Меджибізького замку навідався сам Тарас Шевченко, де зустрівся з його власником, графом Станіславом Потоцьким. Граф дозволив поетові оглянути споруду та її околиці. У своєму вірші “Заступила чорна хмара” Шевченко поділився своїми враженнями від замку, описуючи його як “чудовий”, “прекрасний” та “неприступний”.

Засновник хасидизму – Ба’аль-Шем-Това, або БеШТа (Ісра’еля бен Еліезера) похований неподалік від Меджибізького замку, що призвело до перетворення села в місце масового паломництва. Щороку напередодні свята Шавуот, що у травні, тисячі євреїв-паломників з’їжджаються до замку для вшанування пам’яті свого духовного лідера.

Палацово-парковий комплекс у Самчиках

Державний історико-культурний заповідник «Самчики» – унікальна пам’ятка архітектури і садово-паркового мистецтва початку 19 ст. Палацово-парковий ансамбль зберігся до наших днів практично недоторканим. Це одна з кращих в Україні пам’яток зрілого класицизму.

Садибу почав облаштовувати Ян Хоєцький на початку 18 ст. Пізніше полковник Петро Чечель, гайсинський староста, купив село Самчики й декілька інших сіл в Старокостянтинівському повіті. Чечель був людиною небідною, освіченою, мав хороший художній смак, й вирішив побудувати собі резиденцію саме в Самчиках. Він почав споруджувати на березі річки Случ розкішний палацово-парковий ансамбль, запросивши багато відомих майстрів того часу.

Основні, парадні зали і кімнати – Круглий зал, Зелений зал, Римський зал, Великий зал, Китайська кімната – простягнулися анфіладою уздовж південного фасаду палацу. До наших днів збереглися фрескові розписи, створені прославленим художником М. А. Врубелем.

Гордістю Самчиків став англійський ландшафтний парк. «Український Версаль» швидко перетворився на улюблене місце зустрічей навколишньої шляхти.

Свято-Покровська церква у Сутківцях

Свято-Покровська церква — унікальний взірець оборонного будівництва Поділля, є одним з найдавніших в Україні оборонних храмів і єдиним середньовічним оборонним храмом тетраконхового типу. Найближчим аналогом церкви-донжону є донжон в Етампі (Франція).

Пам’ятка є витвором будівельного мистецтва XIV–XVIII століть, що не має аналогів за своїм архітектурно-планувальним вирішенням у країні.

Історія цієї будівлі пов’язана з місцевим дворянським родом Сутковських, пращур яких Хотько Кроат, виходець із Угорщини, за вірну службу в 1407 році одержав ці землі від великого князя литовського Вітовта. Онук Хотька Кроата Федір став родоначальником сім’ї Сутковських.

У 1427 році на пагорбі над річкою Ушиця біля села Сутківці для захисту від частих набігів татар Сутковецькі побудували невеликий замок. Згодом у 1476 році біля нього звели Покровську церкву-фортецю.

Зіньківська ковбаса

Село Зіньків, що на Хмельниччині, славне тим, що понад 600 років тут випікають зіньківську чорну ковбасу. “Зіньківська ковбаса” занесена до енциклопедії гастрономічної спадщини України. Характерною її особливістю є чорний колір і неповторний аромат, а секрет ковбаси – у ретельному замішуванні. Спробуйте, як будете на Хмельниччині – це дуже смачно!

Мандруйте, друзі, наша Україна неймовірна!