Мандри вихідного дня: нафтовий Борислав і аптека-музей Йогана Зега

Друзі, я – херсонська екскурсоводка Олена Бджола, запрошую вас у недільні онлайн-мандри Львівщиною. Хочу розказати вам про кілька неймовірних туристичних локацій славнозвісного міста Борислав!

Борислав – це єдине місто у світі, яке виросло на промисловому нафто-озокеритному та газовому родовищах. Тут просто досі під ногами тече нафта! Тільки тут ви можете побачити як законсервовані нафтові свердловини, як, наприклад, всесвітньо відома «Oil City», що існувала у 1907-1952 рр., так і сучасні. А взагалі ще 1387 роком датується перша згадка про майбутнє місто.

Сучасний Борислав знаходиться на території старовинних поселень Борислава, Бані Котівської, Губич, Мразниці, Тустанович (назва від Тустані), які на початку XX ст злилися в одне місто.

170 років тому Борислав став відомим промисловим центром видобутку та переробки нафти, озокериту і газу. А вже у 1099 році тут видобували 5% світового видобутку нафти. Хоча тоді нафту тут носили звичайні робітники відрами – сучасний пам’ятник такій неймовірно важкій діяльності стоїть теж у парку міста.

Бориславське родовище озокериту (відкрите 1853 року львівським промисловцем Робертом Домсом) – одне з найбільших у світі за запасами та рівнем видобутку. Саме цей озокерит використали для ізоляції першого трансатлантичного телеграфного кабелю між Європою і США.

Зараз у місті досі є діючі нафтовидобувні качалки, прямо посеред парку. Вони такі яскраві, веселенькі, розмальовані ще й відомими історичними персонажами, як той же Роберт Домс.

Іван Франко прославив Борислав у багатьох своїх творах: збірці «Борислав» (1877), повісті «Boa constrictor» (1878), соціальному романі «Борислав сміється» (1881) і т. ін.

Так у повісті “Boa constrictor” український класик описує перший приїзд Домса до Борислава:

“Проїжджаючи раз через Дрогобич, звернув увагу на дивну мазь, котру жиди в коновках розносили на продаж селянам по ринку. Переконавшись, що се нафта, занечищена земляними і другими мінеральними примішками, він забажав побачити те місце, де добувають ту мазь. Йому сейчас вказали бориславські мочари. Селяни розповіли йому, як вона підходить наверх води, як випалює траву і всяку ростинність, – а деякі заговорили навіть про підземних заклятих бойовників, котрих перегнила кров випливає наверх. Домс, практичний чоловік, розуміється, небагато там зважав на такі казки, але швидко покмітив, що нафтові жили мусять бути неглибоко, коли нафта сама підходить догори, і що мусять вони бути неабиякі багаті. Він поїхав до Борислава, звидів місцевість і рішив сейчас зачати першу пробу. У кількох бідніших він позакупляв за безцінок частки поля і, нанявши бориславських-таки парубків, почав копати вузенькі “дучки”. По трьох-чотирьох сажнях показалася нафта. Домс тріумфував. Він швидко кинувся будувати дестилярні, почав радитися з ученими, інженерами та гутниками”.

Мене у Бориславі вразила аптека-музей Йогана Зега, яка теж знаходиться у міському парку культури та відпочинку і присвячена винахіднику у сфері нафтової промисловості Йогану (Яну) Зегу.

Експонати музею ілюструють розвиток аптечної справи і фармацевтики й історію міста, нафтовидобутку, інженерної справи, переробки озокериту. Дуже цікава є тут модель приладу для розділення нафти на фракції, різні аптечні препарати та масла, колекція гасових ламп; експонати, пов’язані з історією та життям Йогана Зега. Екскурсія у цей музей проходить не тільки на словах, але й ще й як оригінальний урок хімії – це заворожує!

Йоганн Зег одним з перших досліджував бориславську нафту та винайшов технології її рафінування (розділення) на фракції ще в далекому 1853 році. Це дало потужний старт нафтовій та озокеритовій галузі промисловості й економічному розвитку Галичини й Австро-Угорської монархії.

Винахідник мешкав у Бориславі від 1876 року, де й відкрив свою аптеку «Зірка» на вулиці Панській (сучасна вулиця Шевченка, 12). Тут він вдруге одружується (його перша дружина трагічно загинула під час пожежі у його аптеці у Львові), з Марією (третя сестра з Облочинських). У подружжя народилося двоє дочок.

25 січня 1897 року після короткочасної хвороби великий винахідник помер. Похований на колишньому старому цвинтарі, що на розі сучасних вулиць Володимира Великого і Героїв ОУН-УПА (конкретне місце поховання наразі невідоме).

У грудні 2021 року Зегу встановили колоритний пам’ятник у Бориславі – там, де колись була його аптека.

Також мене зацікавила історія бюста великому польському поету Адаму Міцкевичу у Бориславі. Ще 128 років тому місцеві нафтовики і Іван Франко встановили тут погруддя поету. Фашисти скинули пам’ятник у річку. У 1947 році його знову встановили, а тепер відновили на кошти Польщі.

Ще я знайшла у місцевому парку лавку з написом “Місто-герой Херсон” – оце діло!

Також у Бориславі ви зможете відвідати музей нафтової і газової промисловості України, попити водички “Нафтуся”, помолитися у церквах трьох конфесій – ПЦУ, УГКЦ та РКЦ.

До речі, костел Святої Барбари, який побудували у місті у 1900-му році, носив таке ім’я, бо ця свята була покровителькою нафтовиків. Храм був занедбаний у часи СРСР, але наразі там діє греко-католицька церква – тепер присвячена Святій Анні. Храм унікальний, бо має мощі 720 святих, що зібрав парох церкви, доктор богослов’я Роман Василів. Практично всі тут можуть знайти мощі свого святого. А ще люди шукають у церкві диво – зцілення від важких недуг. І знаходять!

Мандруйте, друзі, наша Україна неймовірна!