Ср, 19 Лют 25
-3°C

“Лікуймо зранену Україну разом!” – “трояндова волонтерка” Ольга Чеботарьова

Тетяна Мороз 28 Січня, 2025

Наприкінці листопада у Чорнобаївці садили троянди. Дбайливо розбирали передані саджанці, читали про цікаві сорти та обирали найкращі локації для елегантних квітів.

Саджанців було так багато, що висадили їх всюди: біля сільської ради, дитячого садочка, будинку культури, на Алеї Слави, та ще й передали для двох церковних громад.

300 трояндових саджанців незламній Чорнобаївці подарувала квіткарка-волонтерка Ольга Чеботарьова, яка мешкає у селі Трояндове Одеської області.

Як це було і де ще квітнуть троянди з Трояндового і куди працьовита жінка безкоштовно передає те, що сама виростила, – дізнавайтеся далі.

Про величезну квіткову допомогу з Трояндового “Білозерка.Інфо” розповіла жителька Чорнобаївки Валентина Володимирівна Печуричко. Вона разом зі своєю сусідкою Тетяною Олександрівною Крутіною давні клієнти одеської квіткарки. Ще до повномасштабного вторгнення та вже під час бойових дій не раз замовляли у Ольги Чеботарьової саджанці.

Валентина Печуричко запевняє, Оленині троянди приймаються на всі сто. До того ж у неї завжди є багато різних та нових сортів.

“Коли я розпаковувала замовлення, мене завжди чекав сюрприз – Оля клала шість–сім зайвих саджанців. Це важливо, тому що прагну посадити на подвір’ї все більше і більше квітів. А Олені троянди так гарно приймаються! І квітнуть з весни до пізньої осені”, – розповідає мешканка села.

Вона говорить, восени 2024 року, після чергового замовлення, Ольга сама зателефонувала жінкам із Чорнобаївки і запропонувала подарувати громаді 300 саджанців.

На фото: секретар сільської ради Тетяна Лісна, начальник Чорнобаївської сільської військової адміністрації Ігор Дудар, мешканки села Печуричко Валентина Володимирівна та Печуричко Галина Григорівна, заступник начальника СВА Андрій Микитін.

“А ми розповіли про бажання допомогти квітами адміністрації сільської ради. Звісно, чорнобаївці такій підтримці тільки зраділи. Бо прикрашати й заквітчувати рідну землю, яку ворог ранить ударами, для українців – особлива місія”, – каже Валентина.

“Ми зібралися та висадили подаровані саджанці. Тепер вони займають чільне місце на Алеї Слави загиблим Героям, у центрі села, на території біля церков. Восени нам вдалося висадити 200 саджанців, їх доглядає наш працівник благоустрою Костянтин Вікторович Непомящий. Разом з тим він дбає і підживлює ті 100 трояндових саджанців, які плануємо посадити навесні, оскільки погодні умови у листопаді не дозволили це зробити. До речі, саджанці передали й до двох церков, які зараз дуже багато роблять у громаді і заслуговують на окремої подяки, – розповідає керуюча справами (секретар) виконавчого комітету Чорнобаївської сільської ради Альона Каліченко.

Посадовиця щиро дякує квіткарці-волонтерці з Одещини, а також небайдужим активісткам села Валентині та Галині Печуричко, Тетяні Крутіні та іншим чорнобаївцям, що не стояли осторонь доброї справи.

Відтак завзята мешканка села Валентина Володимирівна Печуричко каже, що попри війну та небезпеку, сільські жінки продовжують висаджувати квіти. І заквітчують вони не лише власні подвір’я. Висаджують троянди та інші квіти й обабіч доріг та на придатних для того локаціях.

“Садимо тюльпани, півонії, айстри, однак Оленині троянди, звісно, – найкращі. Це ж квіти з душею! Улітку, надіємося, що подаровані садженці вже цвістимуть!” – щиро віритт Валентина Володимирівна.

Для садівників-любителів під час розмови жінка дає корисну пораду: коли садите троянди, в лунку до саджанця варто додати жменю будь-якого зерна. А коли воно проросте, зірвати травичку та обкласти нею кущ. Так троянди будуть ще міцнішими та радуватимуть пишною красою протягом усього сезону.

Дізнавшись про квіткову підтримку Чорнобаївки, телефонуємо на Одещину. Там, на південних просторах, де земля теж знає і мир, і тривоги, Ольга Чеботарьова, здається, вирощує не просто троянди, а й плекає надію.

Викохані квіти вирушають до прифронтових міст і сіл, щоб навіть під гуркіт артилерії, серед уламків дронів і снарядів, проростати, як символ незламності та надії. Там, де ворог сіє руїну, люди висаджують троянди. І вже навесні, серед полів і спалених будинків, вони розквітають, як барвисті тихі свідки того, що життя завжди перемагає.

Квіткарка Ольга Чеботарьова на довгі розмови часу не має. Та все ж нам вдається розпитати її про добрі справи. Вона – приватний підприємець. Висаджуванням квітів займається понад 12 років. Сьогодні на орендованій землі вона вирощує 150 тисяч саджанців троянд!

За час, що працює, Ольга набула чималу базу клієнтів з усієї України. Квіткарка адмініструє фейсбук-сторінку “Троянди з Трояндового”, де не лише показує різні сорти, але й розповідає про усі тонкощі вирощування квітів.

Усі свої дописи й відео, що викладає у соцмережах, квіткарка завжди розпочинає з подяки захисникам України. Каже, лише завдяки їхній мужності може займатися власною справою і допомагати людям.

“Та у нас в Трояндовому усі троянди садять! Самі ж розумієте – по-іншому ніяк!” – всміхається Ольга. – Ось і я, закохалася колись у квіти і почала садити: все більше і більше. Спочатку – для себе, а потім захоплення переросло у справу. Поки що цікаві сорти купляю у селекціонерів, але вже й подумую про те, як самій навчитися їх виводити. Бо натепер маю понад 700 сортів”.

Під час війни Ольга почала безплатно передавати вирощені саджанці у міста та села наближені до фронту. Суми, Харків, Чернігів, Миколаїв, Херсон та багато інших міст України отримали від волонтерки по тисячі трояндових саджанців!

Ось 300 саджанців поїхали і до незламної Чорнобаївки та ще скільки ж – до Снігурівки.

“Знаю, що передаю вирощене у надійні руки. Всюди там мешкають мої клієнти. Дівчата, які як я колись, не можуть зупинитися! Попри реалії війни, обстріли, руйнацію, вони все одно прагнуть садити квіти. І мій меседж – заквітчати. Українці – ті люди, які творять, а не руйнують!” – каже Ольга Чеботарьова.

Жінка розповідає – в усьому, що робить, їй допомагає чоловік Геннадій. До речі, він визволяв село Олександрівку Станіславської сільської громади, а після важкого поранення працює разом із дружиною.

“Знаєте, у нас в Одесі полюбляють запитувати: “Що мені дала ця Україна?” Я ненавиджу його, адже знаю, скільки всього моя країна мені подарувала: прекрасний клімат, комфортне життя, можливість мати свою справу і багато-багато чого ще. Але в ці складні для моєї країни часи я почала замислюватись: а що я дала своїй країні? Рада, що встигла це усвідомити й хоч щось ще зможу зробити для Батьківщини до кінця свого життя. Я подарувала саджанці троянд вже дуже багатьом містам, містечкам і селищам, що постраждали від цієї страшної війни. І продовжуватиму це робити. Мене називають “трояндовий волонтер”, і я дуже цим пишаюся!” – розповідає Ольга.

Жінка скромно каже, що її волонтерство не можна порівнюватися з тим, що роблять для України наші воїни.

“…І питання “що мені дала ця Україна” на фронті не звучить. Мій чоловік сам мобілізувався в перший день війни. Провоював два роки й отримав важке поранення. Ось так люди в ЗСУ віддають головне, не думаючи щось отримати на заміну”, – каже Ольга.

Ольга Чеботарьова дуже пишається тим, що є частиною  багатомільйонної української нації. Тож закликає: “Допомагаймо, лікуймо зранену Україну, зцілюймо свою землю разом!”.

Ірина Квітка

Тетяна Мороз

Статті автора