Чи є місце для культурного життя в період війни, у зоні активних бойових дій, серед тотальної емоційної втоми, коли дозвілля відступає на дуже далекий план?
Відповідь на це питання знає директорка Надеждівського будинку культури Світлана Кошолап. Жінка не залишала рідного села ні в період окупації, ні після звільнення. Більше того, активістка прагне відродити культурне життя у громаді, використовуючи усі наявні можливості. Таким чином вона намагається підтримати дух односельців.
Яскраве життя до війни
До повномасштабного вторгнення на Білозерщині активно розвивалось аматорське мистецтво. У сільських будинках культури та клубах проводили численні заходи, до яких залучали місцеві таланти. Все це наповнювало життя Світлани Кошолап, яка зібрала довкола себе місцеву творчу спільноту. У 2021 році жінка очолила Надеждівський будинок культури. До цього працювала у Розливнянській бібліотеці.
“За спеціальністю я бібліотекарка, 30 років очолювала Розливнянську книгозбірню. До Надеждівського будинку культури перейшла після створення Білозерської громади. Саме тоді чомусь почали закривати сільські бібліотеки, скорочували штат. Пропозиція перейти до Надеждівського БК стала для мене порятунком, адже я могла продовжити улюблену справу”, – згадує пані Світлана.
Творчість для жінки – не просто частина роботи, а й внутрішня потреба. Працюючи у Розливнянській бібліотеці, вона шила костюми казкових героїв та організовувала різноманітні заходи, зокрема, й в інших населених пунктах Білозерщини.
“У будинку культури до війни проводилися різноманітні концерти до Дня села, Івана Купала, патріотичні свята, брали участь у фестивалі “Кизим Юшка Фест”. Вивчали історичну спадщину моєї рідної Надеждівки”, – згадує директорка.
Світлана Кошолап тісно співпрацювала з керівником арт-лабораторії “Українська хата – талантами багата” при Гончарівці Олегом Олексюком. Роботи надеждівських митців неодноразово були представлені на виставках в обласній бібліотеці.
“Наша гордість – співак-гітарист Микола Павловський, майстрині-вишивальниці Ольга Погоріла та Любов Албасова, скульптор Павло Жебровський. Нещодавно він створив меморіал у селі, присвячений визволенню Надеждівки. До великої війни ми презентували його творчі доробки херсонцям”, – розповідає Світлана Кошолап.
Директорка будинку культури й сама дуже творча людина – пише вірші під псевдонімом Надія Світла, часто друкувалася у районній газеті “Придніпровська зірка” та брала участь в обласних та всеукраїнських мистецьких заходах.
“Львівська журналістка Людмила Пуляєва запросила мене у 2021 році до участі в підготовці альманаху поезії “Без масок. Бібліоpoetry”. До збірки, присвяченій 30-річчю незалежності нашої держави, увійшли роботи 24 бібліотекарів-поетів з усієї України”, – ділиться поетеса.
До альманаху увійшов вірш Світлани Кошолап “Вишиванка”:
Встану я сьогодні зранку та одягну вишиванку.
Вишиванки славне свято, українців в нас багато,
Які вірять у державу, у її могутню славу.
У її ясну годину, в нашу славну Україну.
Повертайтесь, українці, досить жить в чужій сторінці,
Бо у нас одна домівка, тож нехай лунає дзвінко
Сміх дитячий і щедрівка, гарна пісня і гаївка,
І традиції народу йдуть від роду і до роду.
Також вірші Світлани Кошолап надруковані у збірці “З Україною в серці”, яка була видана Херсонським обласним центром народної творчості.
Від скорочення фінансування – до грабунку окупантами
Напередодні війни сільська культура переживала доволі непрості часи. За словами пані Світлани, тодішня керівниця відділу освіти, яка виявилася колаборанткою, не переймалася підтримкою культурних ініціатив. Більшість сільських бібліотек зачиняли, намагалися економити кошти на будинках культури, зокрема, відправляли працівників у відпустки за свій рахунок, скорочували штат, не виплачували оздоровчих.
На той час це здавалося катастрофою, але потім прийшли окупанти…
“Коли загарбники зайшли до будинку культури, мені кажуть наші, місцеві, – біжи, Світлано, вони тобі там двері вибили. Приходжу – вітер гуляє, розбито, розкидано усе. Сейфи вибиті, мабуть, шукали гроші. Вкрали ноутбук, канцелярію якусь дрібну. Треба було рятувати те, що залишилося ”, – ділиться пані Світлана.
Напевно, найважчим днем у житті для директорки став той, коли разом із односельцями довелося рятувати з будинку культури українські прапори, народні костюми та обладнання, яке не встигли забрати окупанти. Все це керівниця сховала у себе вдома.
Хтозна, що б було з цим майном, адже в період окупації у будинку культури “квартирували” російські солдати…
Увесь цей час пані Світлана разом із чоловіком залишалася у рідному селі. Це було дуже небезпечно, адже глава родини служив у зоні АТО/ООС…
“У нас постійно по селу були обшуки, перевірки документів. Я ховала гроші і документи, телефон у пакетик, і заривала у землю, у горщику з квітами. А де ж чоловіка сховати? Він рибалить, а я кричу – йди до хати, ховайся у погребі. Хоча потім казали, що підвали у першу чергу обшукують, навіть стріляють по них…”, – згадує активістка.
На щастя, чоловік пані Світлани залишився живим і неушкодженим, та разом із нею зустрів підрозділи ЗСУ, які звільнили Надеждівку 10 листопада 2022 року.
“Будемо розвивати культуру й надалі”
Після деокупації культурне життя у селі відродилося настільки, наскільки це дозволили нові реалії.
Світлана Кошолап постійно допомагає організовувати заходи для місцевого населення і не лише культурного характеру, а й різноманітні тренінги та навчання.
Доброю традицією у Надеждівці стали безкоштовні кіносеанси для дітей та дорослих, які проводить херсонський “Кіновідеопрокат” (кінотеатр “Ювілейний”).
До населеного пункту приїжджали психологи з Миколаєва, які проводили для дітей заняття з психологічної підтримки. ГО “Десяте квітня” організувала інформаційну сесію з протидії гендерно зумовленому насильству, а психологиня Інна Корміленко з “Білозерського центру регіонального розвитку” провела для місцевих жінок тренінг “Моє сьогодення та майбутнє. Досягнення цілей та мрій”.
“Неодноразово відвідували село і представники Херсонського клубу волонтерів на чолі з Володимиром Сагайдаком, спільно з ювенальною поліцією. Волонтери привозили допомогу родинам із дітьми, провели ігрову програму для малечі та презентували подарунки. Староста села Олександр Івченко вручив діткам солодощі”, – поділилася Світлана Кошолап.
Також у Надеждівці відбуваються заходи з релігійного виховання молодого покоління. Зокрема, до старостату завітав Руслан Цехмейстер (капелан з Трускавця) та волонтерка Антоніна з Миколаєва, які допомагають дітям. Капелан навчав малечу заповідям Божим та пригощав солодощами.
“Влітку 2023 року місцева ініціативна група зробила косметичний ремонт у будинку культури, щиро дякую їм за це.
Як і всі українці, живу одним днем, проте є великі плани на майбутнє, головне, щоб були Перемога та мир, щоб односельці мої повернулися додому. Будемо працювати та надалі підтримувати місцеву культуру!”, – підсумовує нашу розмову пані Світлана.
Олена Бджола