“Найсміливіша”: історія білозерчанки, яка попри дрони й обстріли щодня їздить на ринок у Херсон

Щоранку Наталя виїжджає з Білозерки до Херсона. Сідає на маршрутку та везе на ринок те, що виростила вдома: овочі, фрукти, інколи молоко від своєї корови. Частину товару іноді докуповує. Дорогою пасажири стежать за небом: російські дрони регулярно атакують транспорт, а маршрутки їздять під антидроновими сітками.

Наталя каже, пасажири вже звикли молитися під час таких поїздок. Одного разу дорогою вона побачила безпілотник, який завис просто над ними.

“Автобус проїжджає під тим дроном – і ми всі починаємо молитися. Нас п’ятеро їхало. Отакий дрон величезний над нами висить. Я такого ще не бачила… Та попри це, доводиться їздити”, – ділиться Наталя.

Торгівля під загрозою ворожих атак

Білозерка постійно потерпає від російських обстрілів. Віталій, односелець Наталії, говорить, що особливо сильно пошкоджена частина селища в напрямку лікарні. Він оцінює руйнування приблизно у 60–70 відсотків.

Каже, дрони стали частиною щоденного життя. Люди ховаються під час атак, а після того, як небезпека минає, повертаються до праці: трудяться на городах, займаються своїми справами в дворах. Уночі поспати не вдається – треба прислухатися до вибухів.

“Всюди страшно, в кожному районі по-різному”, – говорить Віталій.

Між спілкуванням із покупцями Наталя розповідає про ризики, з якими стикаються продавці на ринку. Каже, що зараз торгувати тут доволі страшно.  Проте небезпека для Наталі не закінчується, коли повертається додому, до Білозерки. Селищем вона часто пересувається велосипедом, і , буває, дорогою російські дрони зависають над головою:

“Вчора їхала на велосипеді, а дрон висів просто наді мною. На ходу в кущі заїхала – сховалася. А що ще робити?”

Вона згадує і обстріл Центрального ринку в Херсоні в жовтні 2024 року. Того ранку російські війська вдарили по ринку та зупинці громадського транспорту. Загинуло шестеро людей, ще шестеро були поранені.

Того дня Наталя теж мала бути на ринку. Каже, її затримав знайомий, який привіз груші на продаж. Це врятувало їй життя – на зупинці загинула її подруга.

“Добре, що я його почекала, що привіз мені груші… І я не потрапила туди”, – ділиться білозерчанка.

Наступного дня після обстрілу Наталя знову вийшла торгувати на ринок.

Тепер вона продає овочі в іншому місці, але ризик нікуди не дівся. Каже, останнім часом багато знайомих продавчинь перестали їздити до Херсона – хтось виїхав, хтось боїться.

Нове місце, де тепер працює Наталя, не раз атакували російські дрони. За її словами, також були постраждалі. Безпілотники літають дуже низько, а під час масованих атак продавці та покупці розбігаються та ховаються. Проте коли небезпека минає, повертаються до роботи.

“Ну та я, напевно, найсміливіша. І на Центральному ринку торгувала. Теж була найсміливіша”, – говорить вона. 

Маршруткою Наталя може привезти зі собою до 70–80 кілограмів овочів і фруктів. Якщо товару більше – замовляє автівку. Проте зізнається, через безпекову ситуацію це виходить доволі дорого. Дорога ускладнилася і через зміни маршруту після кількох дронових атак: наша співрозмовниця їде до Херсона з пересадками. Якщо ж має багато товару, то доводиться доплачувати за додаткові місця.

Життя в Білозерці

Попри всі ризики, Наталя не хоче виїжджати з Білозерки. Її син мешкає в Херсоні, але сама вона залишається вдома:

“Я живу в Білозерці, у мене город, корова, господарство, я їх не залишу. Поки що чекаємо, а вже потім будемо, можливо, тікати. Хоча – а куди тікати?..”

Адже вдома ті, про кого вона дбає: 6 собак і 14 котів. Дорогою Наталя також підгодовує безпритульних собак. Каже, щодня витрачає на кістки для них близько 150–200 гривень.

Попри постійні атаки, люди намагаються допомагати одне одному. Молоді в селищі стало менше. Ті, хто залишився, ремонтують дахи, допомагають сусідам і намагаються підтримувати одне одного.

Наскільки це можливо, у Білозерці продовжують працювати комунальні служби. Окремо місцеві мешканці дякують медикам, які залишаються в селищі, попри небезпеку. Однак повністю звикнути до життя під дронами неможливо. Наталя ділиться, що боїться щоразу, коли їде, але наступного ранку все одно знову вирушає до Херсона, потім – додому… Бо там – життя, яке вона поки не готова залишити.

“Страшно, кожен день страшно. Їжджу, боюся, але що зробиш?”.

Олена Гнітецька

“Білозерка.Інфо” висловлює вдячність за фінансову підтримку Європейського Союзу через свій проєкт “Підтримка прифронтових медіа та розслідувальної журналістики” (FAIR Media Ukraine), який впроваджується Internews International у партнерстві з Media Development Foundation (MDF). Білозерка.Інфо зберігає повну редакційну незалежність, а інформація, подана тут, не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу, Internews International або MDF”.