Комунікація влади та жителів Чонобаївської громади в умовах війни: що хвилює людей

Повномасштабна війна суттєво змінила взаємодію між владою та жителями українських громад, особливо у прифронтових регіонах. На правобережжі Херсонщини, яке регулярно потерпає від російських обстрілів, комунікація між місцевою адміністрацією та населенням відбувається в умовах постійних безпекових ризиків, перебоїв зі зв’язком та психологічного виснаження людей.

П’ятий рік поспіль до нових реалій вимушені адаптовуватися і жителі Чорнобаївської громади громаді

Як влада підтримує зв’язок із мешканцями

Чорнобаївська громада, як і вся правобережна частина Херсонської області, регулярно зазнає артилерійських ударів, атак дронів та авіаобстрілів. Через це традиційні форми комунікації між владою та населенням значно змінилися.

Сьогодні основними каналами взаємодії стали: старостати; офіційний сайт громади; Facebook-сторінка; Viber-групи; телефонні консультації; особисті та виїзні прийоми громадян.

У старостатах Благодатного, Киселівки та Посад-Покровського мешканці можуть звертатися особисто або телефоном – за умови стабільного зв’язку та безпечної ситуації.

Важливу роль у поширенні інформації відіграють соціальні мережі. Найактивніше громада комунікує через Facebook та місцеві Viber-спільноти, де користувачі публікують новини, повідомлення про гуманітарну допомогу, соціальні програми та актуальні оголошення.

Керуюча справами виконавчого комітету Чорнобаївської сільської ради Альона Каліченко зазначає, що навіть під час війни громада намагається зберігати постійний контакт із людьми.

“Активно наповнюється офіційною інформацією наш сайт. Є сторінки у соціальних мережах та Viber-групи. Але й “сарафанне радіо” ніхто не скасовував – сусіди передають важливу інформацію одне одному”, – говорить посадовиця.

За її словами, у Viber-групах мешканців інформують про запис на гуманітарну допомогу, можливості отримання будівельних матеріалів, соціальні послуги та інші важливі питання життя громади.

Громадські обговорення під час війни

Через безпекову ситуацію проводити масові заходи у громаді складно. Водночас місцева адміністрація намагається залучати мешканців до ухвалення рішень та обговорення важливих документів.

Зокрема, у Чорнобаївській громаді проводили громадські консультації щодо Статуту громади та Програми комплексного розвитку. Для того щоб залучити більше жителів, адміністрація використовувала не лише онлайн-формати, а й паперові анкети, які розповсюджували у магазинах та громадських місцях.

“Не всі люди мають смартфони чи користуються соцмережами. Тому паперові опитувальники дали хороший результат – мешканцям було зручно брати участь”, – розповідає Альона Каліченко.

Також влада проводила зустрічі з місцевими підприємцями – частина учасників долучалася офлайн, частина онлайн. Утім, у громаді визнають: загальна активність населення у громадських процесах нині залишається невисокою.

“Людей зараз більше хвилює гуманітарна допомога та базові потреби. Це можна зрозуміти – війна, складні умови життя, постійний стрес”, – зазначають у Чорнобаївській сільраді.

Що найбільше турбує мешканців громади

Жителі громади кажуть, що основними проблемами залишаються такі:

– водопостачання;

– наслідки обстрілів;

– ремонт пошкодженого житла;

– стан доріг;

– доступ до гуманітарної допомоги.

Мешканка Чорнобаївки Людмила розповідає, що регулярно стежить за повідомленнями громади у Viber.

“Це зручно – одразу знаєш, що відбувається у селі. Якщо потрібно, можна безпосередньо звернутися до сільради”, – говорить вона.

Водночас жінка звертає увагу на проблеми інфраструктури. Після ремонту водопроводу на центральній вулиці залишилася багнюка, через яку людям складно пересуватися. Також частина мешканців порушує питання щодо розподілу допомоги для ремонту пошкоджених будинків.

“Є будинки, де люди зараз не живуть, але їх також потрібно ремонтувати після обстрілів”, – каже жителька громади.

Переселенка з Антонівки Наталя, яка нині проживає у Киселівці, говорить, що найбільшою проблемою села залишається водопостачання.

Через пошкодження мереж воду подають лише раз на тиждень, тому люди змушені запасатися нею у пляшках та ємностях.

“Також працює станція очищення води від Червоного Хреста – носимо воду відрами додому. Важко, але іншого виходу немає”, – розповідає жінка.

Соцмережі як головний інструмент комунікації

Під час війни онлайн-комунікація стала для громади особливо важливою. Проаналізувавши Facebook-сторінку Чорнобаївської громади, бачимо, що тут прегулярно публікують: офіційні повідомлення; інформацію про гуманітарну допомогу; новини області та громади; грантові можливості; повідомлення про відновлення житла; матеріали про загиблих військових-земляків.

Мешканці активно коментують дописи та ставлять запитання щодо роботи місцевої влади.

Частина звернень стосується проблем із відновленням житла та нерівномірного доступу до програм допомоги. У громаді визнають, що критика присутня постійно, однак наголошують на важливості конструктивного діалогу.

Водночас через безпекові ризики не вся інформація про діяльність громади може публікуватися відкрито.

Комунікація як основа стійкості громади

Досвід Чорнобаївської громади показує: навіть у прифронтових умовах ефективний діалог між владою та населенням залишається важливим елементом стійкості громади та основою для її майбутнього відновлення.

Сьогодні ця комунікація допомагає оперативно вирішувати гуманітарні та соціальні питання, координувати допомогу та підтримувати мешканців у складних умовах війни.

Водночас викликів залишається чимало: частина жителів не має стабільного доступу до інтернету, люди психологічно виснажені війною, а рівень залученості до громадських ініціатив залишається невисоким. Саме тому місцева влада змушена постійно шукати нові способи взаємодії з громадою – як онлайн, так і офлайн.

У прифронтових громадах комунікація сьогодні – це вже не лише про офіційні повідомлення чи оголошення. Це питання довіри, підтримки та відчуття того, що люди не залишаються сам на сам зі своїми проблемами.

Матеріал підготовлений у межах проєкту “Імпульс”, що реалізовується Міжнародним фондом “Відродження” та Фондом Східна Європа за фінансування Норвегії (Norad) та Швеції (Sida). Зміст матеріалу не обов’язково відображає позицію партнерів проєкту.