“Коли я беру мікрофон, існують лише ті, для кого цей день особливий”: як ведуча з Білозерки підкорює Київ

У кожного своє місце сили. Для когось – це затишний дім, де чути знайомий шум вулиць. Для когось – нове місто, що відкриває інші горизонти. Хтось знаходить себе у родині, а хтось – у справі життя. Але шлях, який веде від бажання до здійснення мрії , завжди найкращий. Дорогу, повну сенсу та закоханості у те що робиш, обрала наша землячка Анастасія Перунова. Вона працює організаторкою та ведучою урочистих подій у Києві.

Для яскравої творчої дівчини з колись тихого херсонського селища таким місцем стала сцена. Мікрофон у її руках — це робота, завдяки якій народжується незабутнє свято для людей. Ще до війни Настя провела сотні весіль та івентів на Херсонщині. Але повномасштабне вторгнення перевернуло життя, і дало новий старт у столиці.

Як дівчина з Білозерки опинилася серед найкращих ведучих Києва та що допомагає їй тримати темп — у нашій розмові.

Перші виступи

“Вперше я взяла в руки мікрофон у сьомому класі, а вже у восьмому моя вчителька Олена Володимирівна довірила мені провести шкільну лінійку. Потім були свята, зустрічі випускників, концерти, навіть прийоми посадовців. Серед дівчат у Білозерській школі №1 я була головною ведучою. Співведучими зазвичай ставали хлопці, але головна роль завжди залишалася за мною”, – посміхаючись, ділиться шкільними спогадами Анастасія.

На запитання, як їй вдалося так легко опанувати сцену, вона відповідає просто:

“А я ніколи її й не боялася! У шість років батьки віддали мене на хореографію, тож я постійно виступала перед глядачами. Мені здається, що все своє життя саме на сцені я почуваюся на своєму місці. А коли бачу захоплені очі людей — стараюся для них ще більше! “.

У родині Бакуменків (дівоче прізвище Анастасії) завжди було місце творчості: тато Сергій, поліцейський, грав на бас-гітарі, а мама Тетяна, медпрацівниця, має гарний голос.

Вибір професії

Після школи Настя вагалася між юриспруденцією та журналістикою. Мріяла вступити на юридичний факультет, але батько підказав, що журналістика їй пасуватиме більше. І вона погодилася.

Навчалася в Херсонському державному університеті, працювала на телеканалі ТРК “Скіфія” у програмі “Молодіжний квартал”, робила бліц-опитування на вулицях, а також інтерв’ю для глянцевого журналу “Коктейль”, писала для університетської газети, брала участь у КВНі й навіть організувала та провела студентський конкурс краси.

Саме там її помітила власниця модельної агенції  Анастасія Лопатньова, яка спочатку запросила Анастасію провести регіональний конкурс краси, а згодом — працювати в херсонську івент-агенцію “Карамель”. Так у 2016 році Настя вперше стала ведучою весільних церемоній.

“Коли я проводила першу церемонію, була на восьмому місяці вагітності! Дуже хвилювалася, що емоції й гормони візьмуть гору, але все пройшло чудово”, – усміхається молода жінка.

У 2018 році Анастасія провела своє перше весілля – одружувалась її однокласниця та подруга дитинства Марія. Далі була ведучою на відкритті Набережної в Бериславі. Тоді Настя стояла на одній сцені з українськими зірками, які виступали для двох тисяч гостей. Згодом були інші яскраві події та івенти, учасники й гості яких передавали один одному відгуки про щиру та яскраву ведучу.

Так би мовити, спрацювало “сарафанне радіо”: з одного весілля Настю запрошували на інше.

Сім’я і робота

Чоловік Денис, моряк оффшорних компаній, знав Настю ще зі школи, але познайомилися вони пізніше – через спільних друзів. Одружилися, народили двох дітей. Між тим Настя встигла закінчити магістратуру з червоним дипломом.

До 2020 року вона працювала в “Карамелі”, але після зміни власників вирішила піти. З того часу почала свій самостійний шлях ведучої. Перед повномасштабною війною вже мала стабільну роботу – чотири весілля та до десяти івентів на місяць. А найголовніше – вона відчувала, що це її сенсовий шлях!

“Коли беру мікрофон, для мене існують лише молодята і гості. Я для них не просто ведуча – я подруга. Завжди кажу на зустрічах з клієнтами, які обов’язково проводжу перед урочистістю: “На якийсь час можу бути вашою кумою, сестрою чи хрещеною, аби вам було добре”, – говорить Анастасія.

Але в її роботі, звичайно, не обходиться без курйозів. Якось тато нареченої після кількох чарок вимагав російську пісню “Офицеры”, а Настя, як організаторка, категорично відмовила. Довелося почути, як її послали “на три букви”…

А вже у Києві наречені у день з великою чергою переплутали РАЦС – це була дзеркальна дата 24.04.2024. Анастасії довелося неабияк похвилюватися, але вона зробила все, щоб закохані змогли одружитися.

Війна і переїзд

24 лютого 2022 року Анастасія зустріла в Білозерці разом із мамою та дітьми.

“Пам’ятаю, як уранці поїхала в магазин і повернулася додому… з вушними паличками та туалетним папером. Нерви. Не знала, що купувати”, — згадує вона.

Перші тижні організувала таких самих збентежених білозерчанок, як і сама, й волонтерила: готувала обіди, розвозила хліб і медикаменти. Але коли росіяни почали полювати на активісток, вирішила виїхати.

20 березня з дітьми та кумою вирушили до Одеси, потім – до Чернівців. Житло було дорогим: оренда квартири коштувала 700 доларів на місяць, та ще й довелося докуповувати все необхідне.

“Але навіть не це було найболючішим… Тоді, на початку війни, нас, херсонців, на заході не розуміли. Чому ми покинули свій дім, чому говоримо російською, чому приїхали сюди і шукаємо співчуття…” – пригадує Настя.

Чоловік, який працює моряком на міжнародних рейсах, запропонував переїхати з дітьми до Нідерландів, де можна було спробувати почати нове життя. Але Настя не змогла. Протрималася місяць, а коли Денис пішов у рейс, сіла в автівку й повернулася з дітьми в Україну.

“Я не змогла жити в іншій країні. Це було надзвичайно стресово. Моя психосоматика вплинула навіть на те, що я набрала вагу! А в Україні мене чекали мої люди, моя мова, моє місце, де я можу реалізуватися”.

Вони повернулися 16 червня 2022 року. Тепер Анастасія обирала між Києвом і Одесою – і таки здійснила студентську мрію: переїхала до столиці!

Новий старт у Києві

Спершу Настя працювала помічницею керівника у компанії “Bettertone”. Це був час блекаутів і подвійної роботи: після основного робочого дня вона ночами працювала онлайн: допомагала колегам у Канаді, де компанія відкривала ще один офіс. Чотири місяці такої “школи” дисциплінували і навчили швидко мислити.

У травні 2023-го Настя потрапила на івент для ведучих урочистих подій. Там познайомилася з колегами і відразу відчула: рівень івент-індустрії та конкуренція в Києві  значно вищі.

“На мить я навіть відчула себе тією провінційною херсонською дівчинкою, – згадує вона, – але з часом зрозуміла, що саме білозерська щирість і людяність допомагають залишати слід у людських серцях і залучати нових клієнтів. І знаєте, перше київське замовлення прийшло… з оголошення на OLX. Здається, примітивно, але це спрацювало. А потім знову спрацювали людські відгуки. Паралельно я почала вести Instagram, і справа пішла!”

Сьогодні в її портфоліо – понад 50 весіль у Києві та близько 500 івентів загалом. Нещодавно, після того, як змінила себе сама – схудла і закінчила курси тренерів та нутриціологів, Настя почала працювати тренеркою у спортзалі.

“Ця робота наче сама прийшла до мене, щоб дати силу йти далі”, – ділиться вона.

Погляд уперед

У Києві конкуренція жорстка:

“Треба вкладати в себе, продумувати образи, працювати зі стилістами й візажистами. Моє обличчя – це мій заробіток”, – розповідає 30-річна ведуча.

Настя пригадує, що на початку свого шляху ретельно готувала промови та інтерактиви. Тепер у неї є лише бриф із питаннями для клієнтів на етапі підготовки і загальний план заходу. Все інше –імпровізація, бо вона вже інтуїтивно відчуває, що потрібно молодятам і гостям. Це професійні навички, які допомагають залишатися конкурентноздатною.

До того ж поруч із Настею — такі ж досвідчені колеги: діджей, дизайнерка, оператор. У будні вона працює тренеркою у спортзалі, у вихідні веде весілля та інші урочистості. У неділю – сімейний день із дітьми: кіно, катання на самокатах, аквапарк чи зоопарк. Це найкращий івент, який можна уявити!

Її донечка Варвара, яка займається спортивною гімнастикою, і син Тимофій, який захопився самбо, бачать приклад успішної мами і тягнуться до власних цілей.

Лише повернення у Білозерку в найближчому майбутньому Настя не планує – там небезпечно, вибухи лунають біля будинку. Та серце все одно тягнеться додому.

“У Білозерці мені було добре, там минули найкращі роки. Але тепер я будую своє професійне життя заново, і кожен день для мене – як нова сторінка цієї історії. Я зробила себе сама і не збираюся зупинятися. Адже саме в моменти, коли здається, що все навколо руйнується, народжується справжня сила. Тому щиро вірю, що для нас усіх цей час випробувань – не кінець, а початок. І йду вперед, щоб бути справжньою, робити те, що люблю та допомогати іншим робити їхні дні особливими”, – підсумовує Анастасія.

Ірина Квітка