Іванка Хильченко: маленька дівчинка з великими планами на відновлення Олександрівки

0
878

Наприкінці минулого року дванадцятирічна Іванка Хильченко з Олександрівки отримала грамоту від Головнокомандувача Збройних Сил України. Генерал Валерій Залужний відзначив школярку «За активну громадську позицію, патріотизм та допомогу Збройним Силам України, що наближає Перемогу над ворогом».

“Іванка завжди була творчою та ініціативною. Має свою думку і відстоює її, вміє долати життєві перепони. Добре вчиться, любить малювати, багато читає. До війни відвідувала танцювальний гурток та брала активну участь у діяльності сільської бібліотеки”, – розповідає мама дівчинки Світлана Хильченко.

Після початку повномасштабного вторгнення родина більше місяця проживала в Олександрівці у підвалі. Щоб менше плакати та сумувати, Іванка з мамою та бабусею співали українських пісень та грали в УНО. Дівчинка згадує, як вони щовечора прощалися один із одним, тому що не знали, чи зможуть побачитися зранку. На жаль, ситуація в Олександрівці з кожним днем погіршувалася, тож родині довелося евакуюватися до Білозерки.

Найважче для Іванки в окупації було змиритися з присутністю ворога. З тим, що російські військові могли прийти у будь який момент з обшуком та порпатись в особистих речах.  Щоб заспокоїтись, дівчинка гралася зі своїм песиком Миросиком та слухала українські пісні, але тихенько і нечасто, бо деякі сусіди були колаборантами… А ще, незважаючи на небезпеку, створювала патріотичні малюнки, а потім ховала їх у надійному місці.

На початку 2023 року родина повернулася в Олександрівку. Неймовірну радість відчуття свободи Іванка виплеснула у творчості, розмалювавши хату в патріотичних мотивах. Спочатку кольоровою крейдою, пізніше – фарбою. Дівчинка написала на стіні звернення до рашистів та колаборантів, зобразила Україну в образі дівчини у вишиванці, вінку, намалювала соняшникове поле, голуба миру над жовто-блакитним серцем. І все це присвятила рідній Олександрівці.

Так у селі з’явився артоб’єкт, що притягував погляди всіх, хто опинявся поруч. Перші невеличкі  інтерв’ю з Іванкою зробили благодійники, які допомогли родині відновити дах їхнього будинку. Потім були волонтери, військові, поляки – всі, хто приїжджав у село, фотографувалися з Іванкою біля особливої хати.

Зовсім неочікуваним для родини став візит речниці Сил оборони півдня Наталії Гуменюк.

“Спочатку я навіть не зрозуміла, хто це, бо не так багато про неї знала. А коли до мене дійшло, я подумала: Боже, хто до мене приїхав! Я була шокована такою подією, відчувала одночасно радість і розгубленість”, – зізнається Іванка.

Відтоді, щоразу, як Наталія Гуменюк приїздить на Херсонщину по роботі, обов’язково провідує юну патріотку Іванну Хильченко.

Одного разу волонтери дізналися від дівчинки про те, що у селі на даний момент зовсім немає книжок, бібліотека згоріла дотла. А також про те, що Іванка звернулася до односельців з ініціативою збирати макулатуру аби на виручені кошти придбати літературу для сільської книгозбірні.

Ініціатива дівчинки надихнула волонтерів на допомогу бібліотеці, яка залишилася без приміщення.

“Історія відновлення роботи сільської бібліотеки розпочалася з того, що наша Іванка, наша така творча читачка, знайшла волонтерів, спонсорів серед гостей, які приїздили дивитися на її артоб’єкт. Так, у селі з’явилася нова бібліотека – модульний будиночок”, –  радісно та вдячно розповідає бібліотекарка Світлана Пекалюк.

Ініціаторка проекту навіть не думала, що буде такий шикарний результат. Коли відкривали бібліотеку, Іванка грала роль Хранительки книг. Пізніше проводила заходи для молодших дітей, організувавши клуб «Волошка». Але наразі вони не збираються через часті обстріли та холод у приміщенні…

Ось як згадує Іванка визначну подію у її житті:

“Якось після уроків мені написала колега Наталії Гуменюк, що вона хоче до мене заїхати і в неї є подарунок. Приїхали. Жінка у військовій формі тримала в руках щось схоже на картину і довго говорила. Від несподіванки я не могла зосередитися на її словах. І тільки коли картину показали, це виявилася грамота від Валерія Залужного. Я не знала, що казати, у мене був ступор. Боже, як таке може бути?!”, – згадує школярка.

Олександрівці пишаються юною землячкою-патріоткою, якій небайдуже майбутнє рідного села та України.

Нині творча та патріотична діяльність Іванки продовжується. Дівчинка розмальовує гільзи та робить підставки для телефонів на аукціон. Вона пише та ілюструє казку про захисників Херсонщини, в образах південних овочів: кавуна, помідора, гарбуза та ін..

Про неї навіть знімали фільм, щоб показати всьому світові, як українські діти переживають окупацію та долучаються до наближення нашої перемоги. З нетерпінням чекаємо на фільм.

До речі, в Іванки є певні плани на майбутнє, якими вона поділилася з Наталією Гуменюк та отримала її підтримку.

Сьогодні дівчинці дуже не вистачає живого спілкування з однолітками. Вона мріє про шкільне навчання, таке, як було до війни, про перемогу України і щоб дядько повернувся з полону.

Нехай обов’язково здійснюються мрії цієї неймовірної україночки!

Ангеліна Вєтрова

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Пожалуйста, введите ваш комментарий!
пожалуйста, введите ваше имя здесь