Ср, 19 Лют 25
-2.6°C

Як працівники хабу у Білозерській громаді допомагають у соціалізації дітей

Наталія Свирида 21 Липня, 2024

У Білозерській громаді працює сільський хаб, який постійно відвідують двоє братів – 9-річний Максим та 3-річний Ілля. Хлопчики вже протягом трьох місяців соціалізуються, працюють з психологом, беруть участь в арттерапії та казкотерапії.
Про це розповіли у Громадськиому віснику Херсонщини.
Діти разом із мамою та бабусею Оленою переїхали до Білозерської ТГ напередодні повномасштабного вторгнення. Онуків у хаб привела бабуся, оскільки їхня мама працює. Протягом 3 років діти через пандемію коронавірусу, окупацію та обстріли багато часу знаходились вдома та не спілкувались з однолітками. Максим займався у школі онлайн, а Ілля навіть не ходив до дитсадка.
Соціальна працівниця хабу визначила, що братам необхідна підтримка спеціалістів та соціалізація. Спочатку діти поводились сором’язливо, проте згодом психологиня Юлія допомогла їм у розвитку комунікабельності та прояві творчих здібностей.

“Коли в якийсь день я не можу відвести дітей, вони дуже засмучуються і все продовжують просити і чекати, поки я їх поведу до хабу”, – розповіла бабуся Олена.

Ілля та Максим тепер не тільки полюблять спілкуватись, а й ліплять, малюють, створюють різні поробки власними руками. Психологиня Юлія відзначила розвинуту фантазію у дітей. Наприклад, на занятті з арт-терапії Максим придумує картину у голові, згодом описує її та вже потім малює.
Під час казкотерапії діти розвивають навички мовлення, літературної творчості, образного мислення, збагачують свій лексикон.

“Коли брати приходять до хабу, всіх працівників вони обнімають, і на прощання після завершення занять теж. Така щирість є проявом того, що весь колектив хабу – і працівники, і відвідувачі поступово стають однією великою родиною в нашій громаді”, – поділилася Юлія.

Бабуся Олена також радіє успіхам дітей – покращенню їхнього мовлення та відкритості до спілкування. Жінка й сама не тільки приводить дітей у простір, а й долучається до творчої роботи разом із онуками.

Наталія Свирида

Статті автора