“Головне  – вивчити мову”. Як живеться у Німеччині родині з Чорнобаївки

Жорстока війна розкидала по світу мешканців Херсонщини, які шукали прихистку та безпеки для себе та своїх дітей. Так опинилася у Німеччині і пані Оксана з 12-річним сином Максимом.
Як адаптувалася родина у далеких краях і як наразі приймає Німеччина українських біженців  – дізнавалося наше видання у теперішньої жительки села Ласбек неподалік Гамбургу.
Оксана разом з сином Максимом виїхала до Німеччини у жовтні 2024 року. До цього родина понад 2 роки прожила у Львові, куди приїхала ще з окупованої тоді Чорнобаївки навесні 2022 року, про що ми писали раніше.

“Так, ми, в принципі, адаптувалися у Львові, але від початку планували їхати за кордон. Розглядали Ірландію, але потім зупинилися на Німеччині, бо там досі діють потужні програми підтримки українських біженців”.

Спочатку родина жила 8 тижнів у розподільчому таборі на Півночі Німеччині на повному забезпеченні від держави. До речі, всім, хто там знаходиться, роблять безкоштовне щеплення від кору.

“Потім нас переселили у соціальне житло на три родини, яке повністю оплачує центр зайнятості. Німеччина виплачує мені та сину допомогу, близько 950 євро на місяць. Тут кожна дитина має отримувати певні кошти, здається, до 18 років точно”.

Пані Оксана зазначила, що волонтерська організація “Діаконія” допомагає біженцям з оформленням документів.

“Я ходжу на інтеграційні курси німецької мови з 11 лютого 2025 року, вже 6 березня цього року закінчую, їх теж оплачує центр зайнятості. Мій син з лютого 2025-го вчиться у німецькій школі, у DaZ-класі. Це окремий клас для іноземців, які посилено вивчають німецьку мову. DaZ розшифровується як Deutsch als Zweitsprache – “Німецька як друга мова”. Учні вивчають німецьку мову інтенсивно доти, доки не зможуть брати участь у звичайних уроках (Regelklasse)”
Заняття проходять маленькими групами. Окрім мови, учнів знайомлять з культурою та правилами життя в Німеччині. Зазвичай навчання в таких класах триває до двох років, після чого дитина переходить у звичайний клас, коли вчитель бачить, що рівень мови дозволяє розуміти предмети. Спочатку дитина відвідує звичайний клас на уроках, що не потребують високого рівня мови (фізкультура, мистецтво), а потім – на всіх інших.

Гамбург

“Максим навчається у звичайній школі, його одноклассниця з України, яка також в Німеччині, – у гімназії. Гімназії сильніші по навчанню за звичайні школи”.

Родина проживає у селі Ласбек, до Гамбурга 25 хвилин на автобусі.

“З нами у будинку живе ще дві сім’ї: жінка з дитиною 7 років (з Заходу України) і молода сімейна пара (з Харківської області). Поки що все оплачує центр зайнятості. Я закінчую мовні курси, і маю вибір: або шукати роботу, або йти далі на навчання. Наприклад, я можу вивчитися на помічника стоматолога за три роки і паралельно вчити далі німецьку мову на рівень В2, але вже за своєю спеціальністю. Навчання знов-таки оплачує ДЦ. Але тут цікаво я йду на навчання і, наприклад, 3 дні в мене теорія, а два дні я працюю у стоматології, де я собі знайшла місце”.

Пані Оксана зазначає, що у Німеччині дуже гарна підтримка біженців державою.

“Але, якщо я піду на роботу, то мушу сама оплачувати собі житло і все інше. З соціального житла я маю виїхати, тобто я зараз активно сама шукаю собі квартиру. В1 я здала,  інтеграційні курси – на них неможливо навчитися говорити, розуміти трохи краще німців – так, але не говорити. Нам вчителька одразу сказала, що 80% – то є наша робота над німецькою мовою. Тому я почала займатися з репетитором індивідуально”.

Любек

За словами пані Оксани, 6 березня вона здаватиме іспит модулю “Життя у Німеччині”, який впливає у майбутньому на отримання німецького громадянства. Туди входить вивчення законів, традицій і так далі.

“Поки я не працюю, але центр зайнятості змушуватиме шукати роботу, особливо після закінчення курсу, чим я й займаюся. Мову трохи розумію, якщо людина каже простими словами, але у німців також є сталі конструкції, які складно всі запам’ятати”

Родина з Чорнобаївки живе у Ласбеку, неподалік розташоване туристичне місто Любек і мегаполіс Гамбург.

Ласбек

“Багато хто подорожує часто Німеччиною, бо тут єдиний проїзний на майже всі види транспорту коштує 63 євро в місяць. Тому потрібно його використовувати”.

Як каже пані Оксана, захист українських біженців у Німеччині діє до березня 2027, а там, можливо, його подовжать або якийсь інший параграф закону вигадають, за яким можна буде залишитися в країні.

“Поки ми тут, бо дуже гарно підтримує Німеччина. Звісно, ми сумуємо за Україною та Херсонщиною, але наразі задля безпеки та перспектив для сина у майбутньому, будемо залишатися. Головне – вивчити німецьку мову, щоб краще інтегруватися у суспільство, знайти роботу. А час покаже, що робитимемо далі”, – зазначила пані Оксана.