Екологічна трагедія: як практично зникла річка Вірьовчина на Херсонщині

Нещодавно у мережі опублікували фотографії обмілілої річки Вірьовчиної на Херсонщині. У такому стані вона перебуває близько місяця – навіть чаплі, що оселялись на її берегах, відлетіли. Проте насправді про те, що водойма поступово зникає, знали ще з 1990-х років, і ніякої допомоги їй не надали.
Історією річки та ймовірними причинами її зникнення у Facebook поділився херсонський краєзнавець та інженер Віктор Хмель.
Херсонець розповідає, що інколи екологи звертались у пресу через те, що місцеві мешканці створюють звалища на берегах річки. Місцеві депутати говорили, що треба заборонити зливати неочищені каналізаційні води у Вірьовчину, і державні екологічні служби визнали, що річка більше не може самоочищатися. Проте ніяких заходів прийнято не було.
У 2010-2011 роках після заморів залишків риби річку нібито зібрались рятувати. Тоді Харківський науково-дослідний інститут екологічних проблем навіть розробив варіант вирішення складної ситуації, який втілити у життя коштувало б близько 130 тисяч гривень. Депутати проголосували за виділення коштів з місцевого бюджету, але проблема з місця так і не зрушила.

“Стан річки ставав усе гіршим – особливо влітку, коли низини водойми між Херсоном і Зимівником перетворювалися на болотисті ділянки. Хоча у 2016 році у Чорнобаївці встановили очисні споруди, річці та відновленню її рибних запасів це не допомогло. А всього лиш 40–50 років тому у Вірьовчиній водились “пудові” коропи”, – зазначив краєзнавець.

Відповідно до статті 95 у Водному кодексі України, усі водні об’єкти потрібно охороняти від забруднення та засмічення та притягати до відповідальності фізичних та юридичних осіб.

“Однак у випадку з річкою Вірьовчиною Кодекс явно не працює. Цим можна пояснити і те, що, всупереч іншій статті, яка передбачає “регулювання стоку річок, створення штучних водойм”, у 50-ти кілометрах від приміської херсонської Степанівки з її стоячою брудною болотною водою, у верхів’ях Вірьовчиної розташовані гідротехнічні споруи. Простіше кажучи – дамби, що не пропускають воду вниз по руслу”, – зазначає Віктор Хмель.

За стан річки Вірьовчиної роками боровся еколог Олександр Семенченко (Кудикінський). Навіть багаторазові звернення до природоохоронних організацій не допомогли звернути увагу на річку, що зникає…

Фото “Херсон Плюс”

На Миколаївщині Вірьовчиній перешкоджають текти десятки дамб. Найбільша з них, Любинське водосховище, має 400 м ширини та 7 км довжини. А відповідно до кодексу, у басейні річок не можна споруджувати водосховища та ставки, які перевищують обсяг стоку річки у розрахунковий маловодний рік, що спостерігається один раз у двадцять років.

“Остання дамба на Вірьовчиній розташована між селами Калинівка і Бурханівка, все у тій же Миколаївській області. Нижче аж до міського звалища під Херсоном і Степанівкою – сухе, заросле травами ложе колишньої Веревчини, позбавлене найменших ознак води. Тут річки вже немає і, схоже, більше не буде”, – пише автор публікації.

• У Херсонській області через російське вторгнення пошкоджено близько 500 із 7,5 тисяч археологічних пам’яток. На ТОТ зруйновано щонайменше 200 курганів.
• Патрульні затримали браконьєрів поблизу Дар’ївки, Благодатного та Зарічного. У них конфіскували два мисинових “павука”, мисинову сітку та рибу. Рибалки завдали шкоди довкіллю на суму майже 100 тисяч гривень.
• Фермерське господарство “Укан” у Білозерській громаді збирає льон під російськими обстрілами. Аграрії працюють менш ніж у 10 км від фронту. Поганий врожай у цьому році спричинили весняні заморозки і дефіцит вологи.