Добрий слід на землі: історія життя Дмитра Максимова

Невпинно лине час. У пам’яті залишаються люди, з якими не одне десятиліття довелося поряд жити і працювати. Люди, які залишили добрий слід на рідній землі.

Лік життя Павла Дмитровича Максимова розпочався 30 червня 1949 року. Зростав у чудовому селі Токарівка. Дитячі роки співпали з Другою світовою війною і важким періодом відбудови. Павло рано пізнав ціну хліба. Його трудовий шлях розпочався у 1959 році у тваринництві. Після служби в армії навчався у Херсонському сільськогосподарському інституті ім. О. Д. Цюрупи. Повернувся у рідну Токарівку і очолив тваринницьку галузь у радгоспі “Світанок”. У роботі впроваджував усе передове і наукове – те, що вивчав в інституті.
Згодом став головним зоотехніком у радгоспі “Інгулець”. У той час це господарство очолював Василь Іванович Стеценко – досвідчений керівник, за фахом зоотехнік. За досягнення високих
показників у тваринницькій галузі В. Стеценка і Г. Воронову відзначили високим званням
Героя Соціалістичної Праці. Радгосп “Інгулець” був серед кращих в області, особливих здобутків досягли у тваринництві. У цьому велика заслуга і Павла Дмитровича. Безумовно, спеціаліста такого високого ґатунку помітили у районі. І ось у 1982 році молодий зоотехнік очолює радгосп “Радянська земля”. Цьому господарству Павло Дмитрович віддав 32 роки життя. Скажу відверто, складно йому довелося у перші роки. Окремі працівники були не задоволені, адже вимагав суворої дисципліни, боровся з пияцтвом і крадіжками. До районних керівників постійно надсилалися скарги на Максимова. Розбиралися і з’ясовувалося, що від працівників радгоспу він очікував чіткого виконання виробничих обов’язків.Та незабаром усі зрозуміли, що керівник прийшов для того, аби підняти господарство, створити нормальні умови для життя і роботи усіх, хто проживає на території Радянської сільської ради.
Павло Дмитрович уміло поєднував роботу з навчанням у Херсонському сільськогосподарському інституті і у 1995 році захистив кандидатську дисертацію. На базі цеху тваринництва у радгоспі створили племінний завод із розведення та вирощування великої білої породи свиней. Не один десяток років завод забезпечував молодняком не лише наші господарства. За ініціативи директора у радгоспі впровадили механізоване доїння корів “Ялинка”. У 2006 році “Радянська земля” стала кооперативом. Тут постійно впроваджувались нові сорти і гібриди зернових і овочевих культур, на базі кооперативу створили районну школу передового досвіду з питань тваринництва і рослинництва. Завдяки науково обґрунтованим економічним розрахункам кооператив досяг високих показників у виробництві всіх видів сільськогосподарської продукції. Наприклад, за період з 2006 до 2010 року овочів широкого асортименту у середньому вироблялося 10 тисяч тон. Потужно діяв місцевий консервний завод. Керівник кооперативу і спеціалісти велику увагу приділяли зрошенню, на полях постійно працювали три дощувальні машини “Кубань” та інше сучасне устаткування.
Максимов завжди приділяв належну увагу розвитку і зміцненню матеріально-технічної бази виробництва, соціальної сфери. У Радянському збудовано і укомплектовано сучасним медичним обладнанням амбулаторію з денним стаціонаром. Постійно надавалася допомога для утримання в належному стані культосвітніх установ, доріг, водогінних мереж та інших об’єктів. У колі його особливої уваги перебували люди похилого віку. Для мене Павло Дмитрович був людиною з чітко вираженою громадянською позицією, вольовою, творчою, енергійною, наполегливою, вимогливою до себе й інших. Він мав авторитет серед односельців, користувався повагою керівництва району і області, неодноразово обирався головою екзаменаційної комісії Херсонського державного аграрного університету, був депутатом районної ради. Трудова діяльність відзначена орденом князя Ярослава Мудрого, Почесним званням Заслуженого працівника сільського господарства України.
Він був добрим чоловіком, люблячим батьком і дідусем. Заклав не один сад, виховав двох синів, збудував добротний дім.

Кажуть, що якщо ти все це зробив, то маєш право носити високе звання – чоловік. Павло Дмитрович залишив добрий слід на землі.

Станіслав Толочний
“Придніпровська зірка” №26 від 26.06.2015 року