Діти у прифронтовій Херсонщині мріють ходити до школи

До війни родина Мартинюків (прізвище змінено з міркувань безпеки) із Чорнобаївки мала все для щасливого життя – затишний будинок, стабільні прибутки та впевненість у завтрашньому дні. Олена була домогосподаркою, чоловік Олександр – приватним підприємцем. Старший син Артем захоплювався футболом, відвідував ДЮСШ та мріяв стати професійним гравцем. Менша донька Аліна добре навчалася в школі, займалася бальними танцями та гімнастикою. Батьки намагалися зробити усе від них залежне, аби син із донькою мали щасливе дитинство. Останнє у Мартинюків молодших забрали окупанти.

24 лютого о шостій ранку Олену розбудив дзвінок свекрухи. Жінка повідомила страшну звістку – почалася війна. Через декілька хвилин після розмови пролунали вибухи в районі аеропорту. Земля здригалася разом із будинками чорнобаївців. Кожен намагався знайти місце, аби убезпечити свої родини. Для Мартинюків ним стало підвальне приміщення у будинку, яке вони швидко обладнали під сховище. За декілька днів до Олени приїхали мама та сестра з Херсона.

Фото – Суспільне

“Ми не хотіли виїжджати, прагнули жити у своєму будинку і працювати на рідній землі. Дуже страшно було за дітей у період окупації села, російські військові могли собі дозволити майже все: стріляли по людях, тваринах та просто по парканах і будинках. Коли надумали виїхати, дуже переживали за дітей. Знайомі розповідали, що окупанти розстрілювали машини, які намагалися виїхати, люди днями стояли в полі без їжі та води. Через ці новини ми постійно відкладали виїзд”, – ділиться Олена.

Жінка згадує, що в період окупації родина намагалася майже нікуди не виходити з дому, дітей з двору фактично не випускали. Син з донькою були дуже налякані, важко переживали кардинальну зміну життя, без улюблених занять та спілкування з друзями. Згодом навчання перейшло в онлайн-формат, проте через перебої зі світлом освітній процес був нестабільним.

Після звільнення Чорнобаївки життя родини почало поступово налагоджуватися. З листопада 2022 року і донині місцевим мешканцям активно допомагають численні волонтерські організації. Проте, за словами Олени, родинам дуже важко сьогодні фінансово, адже більшість чорнобаївців залишились без доходів.

А поки дорослі шукають підробіток, діти мріють про повернення до очного навчання та можливість безпосередньо спілкуватися з ровесниками.

“Війна позначилася на ментальному здоров’ї наших дітей. Усі пережиті стреси не проходять безслідно. Для психологічної реабілітації моїм дітям дуже не вистачає живого спілкування з друзями, можливостей для творчого розвитку та взагалі повернення до звичного процесу навчання”, – ділиться мама двох дітей.

Місце для єднання та підтримки

Війна змусила українські школи адаптуватися до нових реалій. Більшість навчальних закладів перейшли на дистанційну форму роботи.

Як повідомив начальник Чорнобаївського відділу освіти Олег Касаткін, до війни на території громади проживало понад 17 тисяч осіб, зараз залишилось близько 36% довоєнного населення, з них – 721 дитина.

Сьогодні місцева влада працює над питанням організації навчального процесу у безпечних умовах. З цією метою ремонтують та облаштовують укриття у школах та дитячих садках. У сховищах обладнують освітні та ігрові зони, встановлюють автономні джерела живлення. У новому навчальному році деякі заклади освіти планують організувати навчальний процес у змішаному форматі.

Але безпека – це не тільки фізичний захист. Важливу роль в роботі з дітьми у прифронтовій території відіграють психологічна підтримка та реабілітація. Завдяки громадським організаціям у Чорнобаївській СТГ були створені Хаби, де діти та їхні батьки можуть отримати допомогу від психологів, логопедів та соціальних працівників. Особливо важливим цей проєкт став для найменших жителів громади, віком від 5 до 7 років.

Фото – Херсонська ОВА

“Це місце, де діти можуть відчути себе в безпеці, отримати психологічну підтримку та просто бути дітьми. За два місяці роботи у Чорнобаївському Хабі допомогу отримали понад 420 відвідувачів. Спеціалісти проєкту працюють як у стаціонарному приміщенні, так і під час виїздів у складі мобільних бригад”, – говорить Олег Касаткін.

Позитивні зрушення щодо організації змістовного дозвілля дітей та позашкільної освіти відбулися і в Білозерській громаді.

“Завдяки фонду ЮНІСЕФ та Міністерству освіти та науки України наші педагоги та учні повністю забезпечені ноутбуками для дистанційного навчання, що значно покращує якість освітніх послуг”, – зазначив начальник відділу освіти, молоді, культури та спорту Білозерської селищної ради Олександр Василенко.

Найбільші труднощі, які ускладнюють онлайн-навчання, наразі пов’язані з безпековою ситуацією у громаді та аварійними відключеннями електроенергії. Дошкільні заклади освіти у прифронтовій території сьогодні просто немає можливості відкрити. Не менше проблем і в позашкільній освіті. Вони стосуються як питань безпеки, так і відсутності у місцевих бюджетах коштів на фінансування закладів.

Щоправда, за словами Олександра Василенка, певні зрушення в останньому питанні таки є. З листопада 2023 року у громаді відновила роботу Білозерська школа мистецтв, у якій наразі дистанційно навчається близько 100 учнів. Ініціаторами повернення до навчального процесу стали батьки дітей та педагогічний колектив.

За словами Олександра Василенка, сьогодні будь-яка освітня ініціатива починається з безпекового питання.

“Минулого року у Білозерській громаді відремонтували три укриття, ще одне сховище плануємо відкрити цього року. Спочатку укриття не були передбачені для креативних просторів, але з допомогою громадських організацій тут з’явилися хаби. Наразі діти та їхні батьки можуть отримати тут різноманітні послуги, зокрема психологічного характеру”, – говорить Олександр Вікторович.

Один із таких креативних просторів з’явився у Миролюбівському ліцеї. Облаштування сховища площею 160 кв. м покращило безпекову ситуацію в селі та згуртувало громаду. Місцеві мешканці активно долучилися до ремонту укриття.

За словами директорки Миролюбівського ліцею Лариси Рибачук, сховище виконує не лише функцію захисної споруди, а й простору, де вирує життя. В одному з приміщень тут облаштували ігрові та освітні зони, де діти можуть відволіктися від жахіть війни. Комфорту додають зручні пуфи, м’які татамі та сучасний телевізор. Крім того, у сховищі є туалетні кімнати, окремо для дівчаток та хлопчиків, бойлер та кулер. Все продумано до найменших дрібниць, щоб забезпечити людям максимально комфортні умови перебування в укритті.

Також на базі укриття працює соціальний хаб. Батьки з дітьми приходять сюди на різні просвітницькі заходи, які проводять громадські організації – це арттерапія, психологічні та інформаційні тренінги.

“Діти та дорослі охоче беруть участь програмах Team Up в рамках проєкту Save the Children. Ця тілесно-орієнтована групова гра дарує їм психологічну допомогу”, – зазначає директорка ліцею Лариса Рибачук.

Послугами хабу зможуть скористатися 360 дітей, які наразі проживають у Миролюбівці.

Креативний простір облаштували і в Музиківському ліцеї. Ініціативу вдалося реалізувати завдяки співпраці з ГО “Білозерський центр регіонального розвитку”, в рамках проєкту Save the Children. Благодійники допомогли відремонтувати частину приміщень укриття, загальною площею 180 кв.м. Минулого року за державний кошт розпочали ремонт інших приміщень в укритті, де планують  створити інтерактивні простори та зони відпочинку. Завершити проєкт планують до кінця 2024 року.

“Наразі в нашому ліцеї навчаються 277 учнів. Усім їм дуже не вистачає живого спілкування, та й рівень знань учнів на дистанційці відчутно погіршився. Сподіваємося, що завдяки сучасним укриттям зможемо перейти на змішаний формат навчання”, –  говорить директор ліцею Василь Славич.

До речі, нещодавно в Музиківці відкрили клас безпеки, де діти можуть ознайомитися з правилами поведінки в сучасних умовах. Працівники ДСНС та національної поліції проводитимуть із школярами інформаційно-роз’яснювальну роботу щодо поводження з незнайомими та вибуховими предметами.

Фото – ДСНС Херсон

Хто піклується про дітей війни

На території звільнених громад Херсонщини працюють численні волонтерські організації, частина з яких орієнтована на допомогу саме родинам із дітьми. Йдеться про ГО “Об’єднання”, україно-швейцарський проєкт “Діємо для здоров’я”, БФ “Восток СОС”,  проєкт “Єдині”, ініціативу “Навчай українською”, ГО “Білозерський центр регіонального розвитку”, Save the Children, ГО “Херсонський обласний центр “Успішна жінка”, “Червоний хрест”, БФ “Помагай”, організація “Карітас”, “Фонд Притули” та інші.

За словами директорки Миролюбівського ліцею Лариси Рибачук, саме родини з дітьми першочергово отримують допомогу в старостаті. Зокрема, люди одержали грошові виплати від «Карітас». Представники Червоного Хреста привозили павербанки, термоси, рушники. Родинам, у яких були пошкоджені будинки, видавали розкладачки, подушки, ковдри, постіль. Також місцеві мешканці отримували грошову допомогу від ООН. А нещодавно фонд “Помагай” роздавав родинам із дітьми продуктові і гігієнічні набори.

Наразі робота громадських організацій націлена переважно на відновлення психологічного стану та реабілітацію дітей і родин, які перебували в окупації.

“З цим працюють багато неурядових організацій Херсонщини. Дуже часто їхній головний інструмент – творчість. Йдеться по співи, танці,  активні ігри, театральні постановки, декоративно-вжиткове мистецтво. Це допомагає «вивантажити» на зовні все те, що накопичилося у душі, виразити себе, поділитися з іншими тим, що важливо. Під час творчих занять дитина занурюється у процес і живе ним, забуваючи про навколишній світ”, – говорить психологиня Інна Корміленко, яка працює у звільнених громадах Білозерщини.

Будь-яка родина із дітьми, яка потребує допомоги, може знайти необхідну інформацію на сайті «Паляниця інфо» за посиланням https://palyanytsya.info/cities/kherson/dopomoha-ditiam.

Що буде далі?

Сьогодні важко спрогнозувати подальшу долю Херсонщини та перспективи для людей, які проживають у регіоні.

Наразі першочергове завдання влади – максимально убезпечити населення прифронтової зони. З цією метою військові адміністрації облаштовують укриття та закликають евакуюватися з найбільш небезпечних населених пунктів, перш за все родини із дітьми.

“Евакуація дітей з районів, де існує постійна загроза обстрілів – пріоритетний напрямок нашої роботи. Завдяки активній роз’яснювальній роботі, нам вдалося вивезти з Дар’ївської громади до безпечніших територій всіх дітей. Робота з організації евакуації наразі триває в Білозерській та Станіславській громадах”, – говорить начальник Херсонської РВА Михайло Линецький.

Алла Діхтяренко,

Елла Петренко