Чорнобаївка: від символу помсти до реалій щоденної боротьби

На початку повномасштабного вторгнення військовий аеродром у Чорнобаївці був відомим чи не на весь світ. Там українські військові раз за разом знищували ворожу техніку. Село поблизу Херсона стало символом боротьби та неминучої розплати. Проте сьогодні, через два роки після звільнення, Чорнобаївка живе вже іншою, не менш складною реальністю — щоденною боротьбою за виживання.

Про йдеться у проєкті Радіо Свобода “Новини Приазовʼя”.

Нова загроза: FPV-дрони та артобстріли

Хоча знамениті атаки на аеродром залишилися в минулому, російські війська не припиняють обстрілювати село з артилерії та FPV-дронів. 19 серпня під вогонь потрапили житлові будинки, і 11-річний хлопчик, який просто йшов вулицею, отримав контузію та поранення. Заступник начальника Чорнобаївської сільської військової адміністрації Андрій Микитін підтвердив, що останнім часом кількість дронових атак значно зросла.

Пенсіонерка Валентина пережила окупацію і не виїжджала із села,. Жінка розповідає, що тепер загрозу відчувають жителі постійно.

“Десь пів року, як ми вже почали це помічати. Спочатку чули, що в місті, то на людей, то на машину скинули… А зараз уже дісталися й до нас, до села”, — ділиться пенсіонерка.

На щоденну небезпеку люди відповідають єдиною надією на ЗСУ, які встановлюють антидроновий захист, і на власну мужність й обережність.

Історії, що ховаються за руїнами

Найбільше про “героїзм” російських “визволителів” говорять історії людей. Так, мешканка Альона розповіла, що її будинок обстрілювали чотири рази — і під час окупації, і після звільнення. У її хаті досі стирчить уламок російської ракети, що розбила стіни, вікна та шафи.

“Вона увійшла якось отак от боком. І щоб її повністю звідти витягти, це треба аж ледь не до вулиці розкопувати. І ми так вирішили, що її просто спиляємо, забетонуємо і все. Такі були плани…”

Та ще більша втрата і горе змінили все. Згодом зять Альони загинув на фронті.

“Поховала я зятя. Уже рік, як поховала. Воїн Ярослав. Залишилася донька в мене вдова, двоє діток маленьких…”

Водночас, поки в інших населених пунктах виплачують компенсації за програмою “єВідновлення”, жителі Чорнобаївки, де пошкоджено понад 1000 будинків, досі чекають на допомогу. Місцева влада допомагає лише ремонтними матеріалами, адже капітальне будівництво неможливе через небезпеку.

“Зараз збільшилася кількість атак FPV-дронами, особливо в напрямку Миколаєва. Це якраз територія нашої громади, найвіддаленіший населений пункт – Посад-Покровське. У районі Клапаї, Киселівки, Благодатного ми фіксуємо збільшення кількості FPV-дронів і, на жаль, є влучання, є постраждалі. І це стало особливо інтенсивно останнім часом”, – каже Андрій Микитін.

Життя таки перемагає

Попри всі загрози, люди повертаються. За словами посадовця, зараз у Чорнобаївці проживає близько 4 тисяч осіб з 10 тисяч, які були до вторгнення.

“Навіть по вулицях уже дітки ходять, батьки з візочками. Люди повертаються. Люди все одно хочуть у своїх домівках жити”, — каже Валентина.

У цій напруженій атмосфері люди знаходять сили облаштовувати свій побут. Квіткарка Надія розповідає, що її товар користується великим попитом.

Вона радить усім боротися з депресією за допомогою квітів:

“Посадив — вони квітнуть, ти ходиш і милуєшся. У тебе поганий настрій, ти щось прочитав в інтернеті — вийшов на вулицю, походив, полив їх і легше стає”.

Чорнобаївка — це вже не просто легенда про перемогу. Це свідчення щоденної боротьби, незламної волі та неймовірного бажання жити на своїй землі, що б там не було.

• 21 серпня Білозерка знаходилась під ворожими ударами з артилерії та дронів. Поранення дістав 41-річний чоловік.
• 20 серпня армія РФ вдарила по Білозерці за допомогою артилерії. 39-річний чоловік загинув. Поранення отримали жінки віком 39 та 70 років.
• 18 серпня ворог обстріляв Білозерку, Надіївку та Томину Балку. Травми дістали четверо місцевих мешканців. Також російські військові скидали вибухівку на Олександрівку та Ромашкове.