Життя на лінії фронту

У жовтні 2024 року, повертаючись з Олександрівки до Станіслава, куди подружжя Каменецьких тоді вимушено переїхало через небезпеку, вони потрапили під атаку FPV-дронів

Ніна Григорівна вже пережила у Білій Церкві одну зиму. Каже, потроху звикає. Але слово “дім” для неї досі означає інше місце.

Попри всі складнощі воєнного часу, влада намагається донести до людей найважливіші постанови, актуальні новини та оголошення

Рідні та друзі давно називають її зіркою. І не лише через вокал — у ній є ті особливі щирість і світло, яким неможливо навчити

Олександр Миколайович Любченко — начальник караулу 5-ї ДПРЧ 1 ДПРЗ, майор служби цивільного захисту.

Є люди, яких війна ламає. А є ті, через кого вона проходить — залишаючи глибокі шрами

Староста сіл Лимани та Лупареве Галицинівської громади Наталія Панашій, яка не покидає старостат від початку  повномасштабного вторгнення, добре пам’ятає, як місцеві переживали перші місяці війни

Восьмеро жителів старостату віддали свої життя за Україну під час повномасштабної війни

Широка Балка та Софіївка через російські обстріли майже не мають мобільного зв’язку та інтернету, щоб була можливість комунікувати з населенням віддалено

Світлана Олексіївна Корнієнко з Новодмитрівки вірить, що її сини та чоловік живі. Хоча 24 лютого 2026 року вона поховала 19-річного середнього сина – Олександра