“Активно проводимо евакуації людей з Томинобалківського старостату, безпекова ситуація важка” – Любченко

Наразі російські обстріли у селах Томинобалківського старостинського округу проходять майже нон-стоп. Цивільним українцям дуже важко залишатися у своїх рідних домівках, які ворог безжально атакує дронами та “поливає” артилерійським вогнем. Тому навіть найстійкіші наші земляки приймають важке рішення щодо евакуації.

Як проходить виїзд людей з Томиної Балки, Новодмитрівки та Розливу – дізнавалося наше видання у старости Миколи Любченка.

“Ситуація безпекова стала ще гірше. Це якась “остання крапля”, яка спонукала наших до масової евакуації. Ворог завдає різноманітних дронових атак цілодобово. Щодня палають після обстрілів будинки, по 1-2 повністю згорають. Загасити їх неможливо, бо БпЛА чатують… Тож всі зусилля ми зараз направляємо на евакуацію людей, особливо маломобільних”.

Любченко зазначив, що херсонські волонтери Андрій “Боксер” Пєтухов та Ростислав Кулик з ГО “Сильні бо вільні” за допомогою старостату, попри складну безпекову ситуацію, роблять усе можливе, щоб вивезти людей у більш безпечні райони області чи України.

“Евакуації проходять важко. Наприклад, у нас був випадок, що ми вивозили підопічних соціальної робітниці (вона сама ВПО з Кізомису) з Новодмитрівки до Херсона. Бо Світлана Михайлівна сама переїхала до обласного центру і “своїх”, серед яких і маломобільні, хотіла забрати, щоб і надалі піклуватися про них. Хлопці прибули, часу обмаль, а бабуся одна не розібралася – що, хто, куди везуть, так і не поїхала. Вже іншим разом її вивозили, на щастя, все добре”.

За словами старости, буває, що волонтери відстрілюються від дронів, бо кількість ворожих атак неймовірна.

“Росіяни спеціально цілять по транспорту, хоча прекрасно бачать, що там евакуюють стареньких. У них свій жорстокий “план” по руйнуванню наших хат. Так, одна наша родина робила ремонту даху, пошкодженого обстрілами – їх дрони атакували. Вони ледве вижили, з контузіями, вибралися з того даху, сховалися. А ворожі БпЛА били цілий день по хаті, поки її не спалили… Ця родина, до речі, вже виїхала з села”.

Любченко каже, що не завжди евакуйовані можуть скористатися проживанням у мобільних містечках на території Чорнобаївської та Дар’ївської громад Херсонщини.

“Там ще є місця, проте для пенсіонерів іноді вони незручні. Але ми та волонтери шукаємо їм прихисток, частенько люди їдуть до родичів, бо зараз у наших селах прожити дуже складно. Гуманітарка вже не завозиться до нас, у Новодмитрівці електромережу перебили обстрілами – ремонтувати неможливо під дронами, активна частина населення вже виїхала… Тому ми й намагаємося у першу чергу евакуювати тих, хто сам не може про себе попіклуватися – стареньких, людей з інвалідністю”.

Пан Микола зазначає, що через щільність російських обстрілів Томинобалківський старостат перетворився майже на острів, де немає медичної допомоги, сюди не їздять рятувальники та поліцейські.

“Дуже важко самим все робити, але ж піклуємося про людей, про своїх, за допомогою активних мешканців та адміністрації Білозерської громади. Бо у нас у селі так склалося, що з усіма питаннями йдуть до старости. Але все одно віримо у краще, у ЗСУ, Перемогу та мир. Наші люди незламні, реально, бо є такі земляки, що й оптоволокно на дронах відрізають, і деталі дронів збирають, а потім військовим віддають. Це небезпечно, але таке життя у нас: щоб вижити, треба гуртуватися, швидко реагувати, допомагати одне одному”.