Новинний портал БілозеркаІнфо та газета «Придніпровська Зірка» запускають онлайн – опитування « А що ви думаєте про …?».
Сьогодні ми ділимось думками наших односельців щодо вакцинації. На сторінках Facebook БілозеркаІнфо або Придніпровська Зірка шукайте питання для обговорення на наступний тиждень!
«Питання вакцинації зараз є дуже гострим та актуальним, – говорить Наталія Свирида, редакторка газети «Придніпровська Зірка». – Є багато причин, чому люди вакцинуються. Для когось – це хвилювання за власне життя та здоров’я своїх рідних, для інших – безвихідь, бо не допустять до роботи, хтось взагалі намагається просто купити ковід-сертифікати, бо не пускають в кіно чи на Фабрику. А хтось ще й досі не вакцинований, оскільки не вірить у вакцину та ковід як такові. Сподіваюсь, що дане опитування проілюструє думку наших односельців щодо вакцинації».
Марина, 30 років, медсестра.
– Я працюю медсестрою і у мене є можливість розібратися в інформації та реально оцінити ситуацію з ковідом. На мій погляд, все дуже серйозно. Серед моїх знайомих багато тих, у кого були дуже важкі, а іноді летальні ускладнення після цієї хвороби. Як медику, мені в першу чергу потрібно було вакцинуватись, щоб не захворіти і виконувати свою роботу. Перед щепленням я трохи хвилювалася. Напередодні піднявся тиск, але це мабуть було пов’язано з острахом. Рік видався непростий – постійно в тривозі, до кожного чиху прислухаєшся. Не дай бог заразити літніх родичів. Тому було бажання скоріше отримати щеплення і знайти якусь упевненість в завтрашньому дні. Я пройшла вакцинацію двічі. У вакцини AstraZenecа, наскільки я знаю, ризик мінімальний. Так, можливі підвищення температури, грипоподібний синдром, больові відчуття в місці уколу. Але про це відразу попереджають. При ін’єкції ніяких негативних відчуттів – ну, трішки болісно. Мені здалося, що приблизно через годину почервоніло обличчя, дещо підвищилася температура. Дні три нагадувало про себе місце уколу. Причому тільки коли я вночі на руку випадково лягала. Тепер я спокійна за себе. Але я все одно обережна, ходжу всюди в масці. Знайомим, друзям і родичам я раджу зробити щеплення.
Ольга, 25 років, офіціантка.
– Якщо чесно, то я не дуже впевнена у вакцинах від коронавірусу. Але в будь-якому випадку це краще, ніж нічого. Якщо є навіть невеликий шанс, що після цього щеплення буде краще, чому б ним не скористатися? Наскільки я чула, якісь серйозні ускладнення після вакцинації малоймовірні, це дуже рідкісні випадки. Моя робота це спілкування з людьми – я працюю офіціанткою. Мені б не хотілося випадково когось заразити. Тому я наважилась зробити щеплення. Та ще й віднедавна працівникам кафе та ресторанів потрібно вакцинуватися, щоб можна було працювати. Мені вкололи препарат Pfizer. До вечора піднялася температура, але невисока, був озноб. Одну ніч поспала під ковдрами, а на наступний день вже все було в порядку. Поки що я не відчуваю себе повністю захищеною, тому що ввели тільки першу дозу вакцини, чекаю на другу.
Галина, 74 роки, пенсіонерка.
– Я людина товариська, і найважчим для мене була необхідність самоізолюватись. Тому коли запропонували щеплення, я вирішила це зробити. Вакцинувалась в поліклініці. Приїхала, укололася – і назад. Уже зробила два щеплення. Саме щеплення не дуже болюче. Відчувала я себе, коли мені її вводили, добре. Укол зробили об 11 годині ранку, а реакція почалася годині о шостій вечора: піднялася температура до 38. Але мене лікар при вакцинації попередив, що у людей старше сорока в 90 відсотках випадків так буває. З моїх знайомих, які зробили щеплення Коронаваком у всіх в перший вечір була висока температура. Вночі мені стало погано, як при грипі – то в жар, то в холод кидало, дуже боліла голова. Ще й боліло місце уколу. На наступний день все було більш-менш нормально. Але до вечора знову піднялася температура, правда, вже менше – трохи вище 37. Знову боліла голова, і я раніше лягла спати. На третій день температури вже не було, стан покращився. Страху захворіти ковідом від щеплення я не відчувала. Кожен день я читаю в інтернеті про коронавірус, що відбувається з хворими, які ускладнення та інше. Це не жарти, і зрозуміло, що пандемія не закінчиться завтра. Єдине, поки неясно, як довго тримається поствакцинальний імунітет.
Валентина, 37 років, менеджер.
– Тиждень тому я провакцинувалася. Чому не зробила цього раніше? Не знаю, напевно, мене не змогли переконати в ефективності щеплення. Натомість це зробила трагедія у родині. Тиждень тому через ускладнення від коронавірусу пішов із життя мій тато. Фізично здорового, енергійного чоловіка, який тільки-но вийшов на пенсію, мав купу планів, не стало за три тижні, два з яких він провів у лікарні. Ми готові були купувати будь-які ліки, але медики виявилися безсилими у боротьбі із ускладненнями з боку серцево-судинної системи та гострої пневмонії. Мене досі мучить думка, що я не переконала його вакцинуватися, можливо це врятувало б йому життя.
Марія, 58 років, держслужбовець.
– Я боялася вакцинуватися, оскільки маю проблеми із артеріальним тиском. Але коли постало питання про збереження робочого місця, довелося піти до сімейного лікаря. Перед щепленням, я вирішила здати деякі аналізи. Але поки чекала на їхні результати, з’ясувалося, що мій колега захворів на коронавірус. Через тиждень у мене теж погіршилося самопочуття. Я здала тест на ковід, результат якого виявився позитивним. Слідом за мною захворів і мій чоловік. Сімейний лікар призначила нам амбулаторне лікування, але воно не допомогло. Температура почала підвищуватися до 39, а сатурація знизилася до критичного рівня, тож нас госпіталізували до лікарні. Ми потрапили у справжнє ковідне пекло… Якби ви тільки бачили, що там діється. Бідні медсестри, скільки лягає на їхні плечі – тому вколи, тому постав крапельницю, тому поміряй температуру чи сатурацію. Хтось кричить допоможіть, мені не вистачає кисню, а когось накривають простирадлом і вивозять бездиханне тіло у морг… Як це страшно, коли ти лежиш і з людиною в одній палаті, а наступного дня її вже немає. А ще жахливіше, коли ти втрачаєш рідну людину. Ковід забрав у мене чоловіка. Як жити далі, я не знаю…
Андрій, 46 років, підприємець.
– На відміну від багатьох моїх рідних, друзів та колег, я зробив щеплення ще навесні. Переконаний, що вакцинація допоможе людству здолати епідемію, так само, як це було раніше з іншими хворобами. Кричати, що ковід – це зброя масового знищення чи просто фейк може лише той, хто не втрачав своїх рідних, не стояв під дверима реанімації в очікуванні добрих новин про тата чи маму, не ставав свідком розпачу рідних пацієнта, яким повідомляють про його смерть. У цьому році через коронавірус померли мій дядько та тесть. Якщо ви дійсно переймаєтеся за своїх рідних – переконуйте їх вакцинуватися
Юлія, 37 років, косметолог.
– Зараз я живу в Іспанії, тут вакциновано більше 80% населення, я зробила щеплення ще в серпні. Перше дозу перенесла з високою температурою, боліла рука, другу – трохи легше. На жаль, знаю десятки сумних історій про смерть внаслідок коронавірусу. Ця небезпечна хвороба не дивиться ні на вік, ні на соціальний статус. Врятуватися не можуть навіть дуже багаті люди. Нещодавно у групі однокласників я дізналася, що від ковіду померла наша ровесниця, котра перебувала на останньому місяці вагітності. Дитину врятували, але вона залишилися сиротою. Від новин з України щодо рівня захворюваності на коронавірус в мене волосся стає дибки, так само як і від поведінки антивакцинаторів. Якщо вони такі самовпевнені, нехай підуть і допоможуть лікарям у ковідних лікарнях.
