У критичні моменти життя моє тіло мене не раз підводило.
Напередодні самостійної подорожі, вже ввечері починалися перші тремтіння шлунку, кружилася або боліти голова, я десятки разів перевіряла будильник, щоб не проспати і вже в сотий раз перевіряла документи та білети.
Пам’ятаю, що деякі іспити проходили як у партизана, ані пари з вуст. На тлі переживань та стресів – зникав голос. При цьому, я виглядала як риба, викинута на берег. Очі ставали великими, від усвідомлення того, що мій відкриваючийся рот не видає звуків. Обличчя покривалося червоно-білими плямами і єдиним моїм бажанням було – провалитися крізь землю.
Одного разу я погодилась виступити на конференції. У момент, коли мої руки стисли трибуну і я подивилася у повний зал, сталося щось неймовірне. Усі мої думки, узявшись за руки, зникли у невідомому напрямку, зрадивши мене. У моїй голові залишився повний вакуум! А тоді неприємною худорлявою рукою обійняв страх. Ще секунда – я ганебно залишаю сцену. А наступні пів години, мене намагалися витягнути із обіймів паніки.
Багато десятків разів, відвідуючи співбесіди, вже перед дверима керівника руки та ноги в мене жили своїм особистим життям, зовсім не підкорюючись мозку. Вони тремтіли, нили та постійно потребували руханки. Ніякі доводи на кінцівки не впливали.
На засідання та радах, коли потрібно було виступати, або відстоювати свою точку зору – страх тримав мене за серце, не дозволяючи йому битися. А потім, зненацька, шалено розгойдував його, ніби на гойдалці, до хмар, створюючи хвилю з повітря у горлі…
Не раз, після неприємного спілкування або суперечки із важливими для мене людьми, було важко дихати, ковтати і я не могла узяти себе у руки. Важкість у шлунку не дозволяла буквально розігнутися. Відчувала біль та слабкість у такі часи. Сон лікував цю ситуацію, лагідно вкриваючи мене у позі ембріона, своїм цілющим крилом.
Всі ці приклади зі свого життя я пригадала, щоб показати, як реагує наше фізичне тіло, організм на хвилювання, стрес, страх, тривожність. А ще, у цьому поважному ряду, не можу не пригадати таку шанобливу пані, як депресія.
Стати її заручником, нажаль, може кожен. Для цього навіть не потрібні серйозні кризові ситуації та потрясіння. Достатньо розгубитися, втратити орієнтир у низці дрібних життєвих труднощів. Часто звертаються люди, які не справляються із чередою проблем, що зміняються одна одною. Їх переслідують невдачі та конфлікти, нічого не ладнається та все виходить з під контролю.
Залишуся без роботи…Не зможу заробити кошти…Не в змозі контролювати своє життя…Переживаю за здоров’я близьких…Тривожуся за дітей… Переймаюся економічними проблемами у країні…Насправді, звернень – безліч.
Ми живі, а тому нормально, що в нас живуть страхи та переживання. Це природньо.
Моя єдина мета, при написанні цієї статті, поділитися своїм досвідом, як впоратися із тривогою в умовах стресу, невизначеністю і напруженістю, як жити без депресії і вчитися бути щасливими.
Я навчилася ПЕРЕЖИВАТИ свої тривожні моменти. Думаю, що неможливо подолати страхи або тривогу одного разу і покінчити з ними назавжди. Можна, звісно, приймати ліки. А інколи, навіть необхідно це зробити (наприклад, при гормональному розладі та обмеженій роботі мозку, що спричиняє тривожність). Але у більшості своїй, потрібно зрозуміти, прийняти, та вчитися жити по іншому – якісно.
Отдже, перше, що я зробила, це зрозуміла, що тривога заснована на переживанні про майбутнє. Обмірковуючи це, я змінила звичку турбуватися про майбутнє (бо по факту його ще не існує) і «пережовувати» або обмірковувати минуле (бо воно неминуче пройшло). Я навчилася жити справжнім!
На практиці це виглядало так. Раніше, коли я просто мила посуд, або робила покупки, або пила чай у моїй голові тривали цілі розмови і нескінченні плутанини з думок. І ця внутрішня бесіда ніколи не скінчалася. Ще годинами, після закінчення бесіди з кимось із знайомих, у своїй голові я наводила аргументи і перефразовувала словесні обороти. Інколи, це супроводжувалося «самоїдством», за те, що не відразу здогадалася знайти правильні слова.
Але після розуміння – ситуація кардинально змінилася. Спробуйте і ви зосереджуватися на тому, що робите! Синхронізуйте свої справи з думками. До будь-якого заняття підходите як до священного ритуалу. Якщо ви просто робите покупки, то милуйтеся різнобарв’ям овочів та фруктів. Відчуйте їх пружність. Насолодіться запахом хліба, уважно роздивіться продукти на полицях… А якщо зібралися пити чай, насолодіться звуками кип’ятка, який заповнює улюблену чашку. Спостерігайте за зміною коліру напою, і вдихніть замруживши очі, його аромат…Коли прасуєте білизну і виконуєте рухи взад і вперед – це така собі заспокійлива вправа. Усю хатню роботу, візьміть за звичку, робити усвідомлено! Особливо, якщо вона нудна та рутинна. Така собі розслаблююча вправа для мозку.
Другий крок для мене був важкий. Потоваришувати зі своїм тілом. Сьогодні я, слухаю свій організм і реагую. Якщо відчуваю втому – відпочиваю. Якщо голод – їм. Якщо біль – реагую. «Логічно», – скажуть більшість із вас. Але чи можете ви похвалитися тим самим. Чи не працюєте, пересилюючи втому, до головокружіння? Чи не забуваєте про обід, коли шлунок наполегливо нагадує про це? Чи відвідуєте лікаря, якщо болить? Трохи нудить, або паморочиться – та нічого страшного, пройде…
Ваше тіло, ваш організм служить Вам вірою та правдою протягом усього життя. Це вірний слуга, який потребує поваги. Адже, без відсутності самої малесенької його частинки – ми повноцінно жити не зможемо. Згодні? Чи ще не виникло у Вас відчуття вдячності до нього? Навчіться слухати своє тіло, і воно вас проведе крізь усе життя!
Третє стосується спорту. Він на постійній основі, допомагає впоратися із навіть важкими тривожними розладами. Але з цим у мене виникли проблеми. Мій організм ніяк не хотів тягати залізо, робити нудні вправи по декілька підходів та не по душі йому виявилася степ-аеробіка. Він шалено любить танцювати (мрію про дискотеку, кому за…). Непогано почував себе на плаванні (але ж де той басейн). Досхочу «скуштувавши» різного роду фізичних навантажень, я відкрила для себе – бодіфлекс (і для мене теж щось існує). Дихання, розтяжка та скорочення м’язів, концентрація на вправах – саме те, що суттєво змінили моє життя у кращій бік.
Хочу трохи зупинитися на диханні. І це четверте. Це те, що ви завжди можете робити. У будь якому місці та при будь яких обставинах. Для цього не потрібні додаткові засоби або ресурси. Ви маєте це вміти! Зосереджуватися на глибокому та повному диханні.
Саме зараз починайте робити. Відчуйте свій ніс, горло та грудну клітку, свій живіт. Відчуйте, як на вдиху розширюються ваші легені і стискаються на видиху. Приділіть цьому хвилину, а потім – розслабтеся. З досвіду, з першого разу хвилина здалася мені вічністю. Але з часом я навчилася концентруватися на диханні.
А тепер, не змінюючи темп дихання, відчуйте своє тіло від верхівки до пальців ніг, на вдиху і видиху. Відчуте, як повітря проходить через вас, немов ви – гігантські ковальські міхи.
Ось і все. Так просто. Виконуйте цю вправу кожного разу коли вас охоплює страх або відчуваєте тривожність. Можете практикувати її коли відчуваєте, що закипаєте. А навчившись приділяти цьому двічі на день – суттєво покращити свій психоемоційний стан. Іншими словами воно дарить гармонію.
П’ятий пункт – для «лінивих». Багато років тому – відкрила для себе масаж. Він корисний і для фізичного і для психологічного і для розумового здоров’я. Навіть один сеанс – знімає стрес та напругу, нормалізується тиск та проходить втома. Це блаженство! Навіть біль знімає. Після нього відчуваються крила та легкість у тілі та голові. А спиться після нього – як у бабусиному сіннику. А якщо немає коштів, це ще і заняття для сумісного дозвілля. Адже обійми, торкання, прогладжування – це суттєва профілактика стресів.
Шостим, суттєвим для себе пунктом я виділила – інформування. Щоб знизити рівень страху мені достатньо ознайомитися із інформацією про те, що турбує. Ось, наприклад, в ситуації з карантином. Не варто довіряти всім джерелам. У той час, коли мені намагалися розповідати страшні історії, я знайомилася із офіційними джерелами. На сайти МОЗ моніторила ситуацію. Ознайомилася у медичних довідниках про його будову та походження.А також дізналася про засоби захисту. У будь-якому випадку, коли вас щось лякає або тривожить – розберіться та реально оцініть ситуацію! Не вірте слухам!Не робіть з мухи – слона. Майте критичне мислення! Якщо знаєш, з чим стикаєшься і що при цьому варто і можеш робити – все не так страшно, як на перший погляд.
Сьомий пункт – простий! Переживати за те, на що вплинути не можеш – не варто! Якщо зараз ми самоізальовані, або на карантині – насолодіться ситуацією. Знайдіть у цьому позитив. Ви можете підтягнути хатні справи. Провести час із дітьми. В решті решт, якщо не можете знайти позитиву – ідіть на город))). Займіться корисною справою! Дотримуйтеся правил, санітарно-гігієнічних норм і чекайте поки все закінчиться благополучно! Завдання зрозуміло?
Восьмий пунктик в моєму переліку з’явився ще в дитинстві. Шалено захоплювалась читанням. Взяла собі за правило вислів головної героїні «Віднесіних вітром» Скарлетт ОХара: «Не буду думати про це зараз, подумаю про це завтра». Пройшло не одне десятиріччя, але це правило мене багато раз рятувало. Якщо зараз мені не щастить, або якась справа не вирішується у роботі, я перемикаюся на сім’ю або власне життя. І навпаки. Вмійте перемикатися, або – відпустіть ситуацію! Рішення прийде.
Я навчилася слухати себе і обирати для виконання справу, якої сприяє мій стан та ситуація навколо. А не ту, що здається важливішою. В критичні періоди, в цьому, мені допомагає мій «чарівний сундучок» – дев’ята позиція. Зацікавилися? Думаю у вас теж він є. В моєму сховане плетіння (спиці та гачок), вишивання, краски, олівці, антистресси та листи паперу, пластилін та клаптики тканини для моделювання різних виробів, клеючий пістолет та пакувальна бум ага… Все, що приносить мені творчість та задоволення! Що радує та наповнює! У такі хвилини рукоділля я живу повноцінним життям!
Десята позиція – це мій маленький секрет. Але чого не відкриєш, задля вашої гармонії та спокою. На дні «чарівного сундучка» я ховаю щоденник. Ось такий простий, багатьом знайомий, іншими незаслужено забутий засіб. Це дуже корисна річ і для чоловіків і для жінок! Туди можна записувати події дня, або просто дякувати за них. Можна писати вірші або придумувати казки. Пишіть про свої образи або переживання. Описувати свої емоції. Можна, навіть, з кимось посваритися, не переживаючи про почуття опонента))). Або перераховувати особисті досягнення, що суттєво впливає на самооцінку і віру у себе. І немає значення, що вас турбує. Чи то проблеми по роботі, чи – розлучення. Втрата близької людини, чи військова психотравма…Папір витримає все. Чули вислів «Всі хвороби від нервів»? Про всі – це питання суперечливе. Але напевно відомо, що стреси призводять до астми, діабету, гіпертонії, язви шлунку, та інших. А щоденник – це ефективна профілактика фізичних захворювань. Бо його ведення позитивно впливає на психоемоційний стан, а отже – на настій, самопочуття та ваше особисте щастя! Ведіть щоденник – не пошкодуєте.
Шановні мої читачі! Гадаю, що варто підвести підсумок. Вмикайте оптимізм та альтруїзм. Культивуйте у собі віру та духовність, що напряму пов’язано із внутрішнім психічним життям. Не втрачайте гумору! Підтримуйте та допомагайте один одному! Вчіться протистояти страхам! Розширюйте та збільшуйте власний досвід вирішення завдань, які диктує життя! Доки ми живі – проблем не існує! Все можна вирішити! Майте цілі та смисл життя, а також непохитні принципи та переконання. Саме все це робить нас гармонійними, енергійними і здоровими! А я бажаю вам знаходити насолоду у кожному дні. Повноцінного та щасливого Вам життя!
Інна Корміленко, психологиня
